Постанова № 31556274, 29.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа № 5021/1949/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко І.М.;

відповідача - Фанта Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром", м. Суми (вх. №1313С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 21.02.13 р. по справі № 5021/1949/12

за позовом ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення "АКБ "Індустріалбанк" у м. Суми

до ПАТ "Сумихімпром", м. Суми

про визнання дійсними та такими, що підлягають виконанню договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення "АКБ "Індустріалбанк" у м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - ПАТ "Сумихімпром", м. Суми в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати дійсними та такими, що підлягають виконанню укладені між сторонами договори, а саме: договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року; договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (товарів) № 2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 року (далі за текстом - спірні договори).

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Миропольський С.О.) від 21.02.2013 р. по справі №5021/1949/12 позов задоволено частково. Визнано такими, що підлягають виконанню укладені між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ПАТ "Сумихімпром" договори, а саме: договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року; договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (товарів) №2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 21.02.2013р. в частині визнання такими, що підлягають виконанню укладені між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ПАТ "Сумихімпром" договори, а саме: договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року; договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договір застави рухомого майна (товарів) № 2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На думку відповідача, фактично заявлений позивачем позов є скаргою на дії керуючого санацією підприємства відповідача, який повідомив позивача про відмову від виконання спірних договорів, тоді як скарги на дії керуючого санацією згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні розглядатися в межах справи про банкрутство відповідача, яка знаходиться в провадженні господарського суду Сумської області.

Також відповідач вказує, що виконання ним умов спірних договорів в процедурі санації призведе до понесення ним збитків та фактично створює перешкоди відновленню платоспроможності підприємства відповідача. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про правомірність дій керуючого санацією щодо відмови від виконання спірних договорів.

Крім того, відповідач вважає договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року розірваним з 02.12.2012 р., і зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що зобов'язання за договорами, які були укладені на забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, є такими, що припинилися.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів відповідача стосовно того, що поданий ним позов фактично є скаргою на дії керуючого санацією, яка повинна розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство відповідача.

Також позивач вказує на незаконність відмови керуючого санацією підприємства відповідача щодо від виконання спірних договорів.

Позивач зазначає, що спірні договори повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, не завдають збитків жодній зі сторін, позивач повністю виконує умови зазначених договорів, в зв'язку з чим, у відповідача відсутні правові підстави для відмови від виконання зазначених договорів.

В судове засідання 29.05.2013 р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримує позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Представник позивача, з посиланням на доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у формі безвідкличної кредитної лінії (надалі за текстом - кредит) з лімітом заборгованості за кредитом (ліміт кредиту) в сумі, яка не може перевищувати 40000000,00 (Сорок мільйонів гривень 00 коп.), у порядку, передбаченому п. 1.2. цього Договору, па цілі поповнення обігових коштів, виплата заробітної плати та прирівняних до неї платежів, строком з 17 липня 2008 р. по 13 липня 2009 р. включно зі сплатою за користування кредитними коштами, за умови комплексного обслуговування, з розрахунку 20,5 (Двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних.

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, на виконання умов даного договору позивач виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі 53000000 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року сторонами укладено:

- договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 року зі змінами та доповненнями;

- договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 року зі змінами та доповненнями;

- договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 року зі змінами та доповненнями;

- договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 року зі змінами та доповненнями;

- договір застави рухомого майна (товарів) №2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 року зі змінами та доповненнями.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство підприємства відповідача.

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів підприємства відповідача в межах справи про банкрутство останнього. Дану заяву обґрунтовано, в т.ч. з посиланням на наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року.

За результатами розгляду заяви позивача, ухвалою господарського суду Сумської області від 07.08.2012 р. по справі № 5021/2509/2011, зокрема, визнано вимоги позивача та включено їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 58982027,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року в справі № 5021/2509/2011 введено процедуру санації ПАТ «Сумихімпром» строком на дванадцять місяців, керуючим санацією призначено Голову правління ПАТ «Сумихімпром» Лазаровича І. В.

Як зазначає відповідач, за завданням керуючого санацією співробітниками підприємства відповідача було проаналізовано фінансово-економічні перспективи виконання відповідачем кредитних договорів, в тому числі укладеного з позивачем договору кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008, договору застави нерухомого майна (іпотеки) №230524/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 230526/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави рухомого майна (обладнання) №230527/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави рухомого майна (обладнання) № 230525/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави рухомого майна (товарів) № 230528/1100/4/09 від 10.08.2009.

За результатами такого аналізу було зроблено висновок, що станом на 30.10.2012 року діють довгострокові кредитні договори; фінансове становище підприємства відповідача можна характеризувати, як критичне. Баланс підприємства відповідача свідчить про абсолютну неплатоспроможність та критичну структуру власного капіталу. Відновлення платоспроможності відповідача за умови виконання перелічених довгострокових кредитних договорів протягом 2014 р. (період санації) неможливе. Виконання перелічених довгострокових кредитних договорів призведе в період санації (2014 р.) до додаткових збитків в розмірі 87 млн. грн.

Керуючий санацією зазначає, що він звернувся до комітету кредиторів з проханням розглянути питання щодо відмови від виконання кредитних договорів ПАТ «Сумихімпром», укладених в т.ч. з АКБ «Індустріалбанк», до порушення провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду цього питання комітетом кредиторів 02.11.2012 року було прийнято рішення зобов'язати керуючого санацією відмовитися від виконання кредитних договорів ПАТ «Сумихімпром», укладених в т.ч. з ПАТ АКБ «Індустріалбанк» до порушення провадження у справі про банкрутство.

02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення відмовитися від виконання Договору кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008, договору застави нерухомого майна (іпотеки) №230524/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 230526/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави рухомого майна (обладнання) №230527/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави рухомого майна (обладнання) № 230525/1100/4/09 від 14.07.2009; договору застави рухомого майна (товарів) Матеріали справи також свідчать про те, що листом № 15-8788 від 02.11.2012 р. керуючий санацією підприємства відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від спірних договорів на підставі ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як таких, що завдають збитків позивачу та створюють умови які перешкоджають відновленню платоспроможності відповідача.

09.11.2012 року на засіданні комітету кредиторів ПАТ «Сумихімпром» було прийнято рішення затвердити рішення керуючого санацією про відмову від виконання договорів ПАТ «Сумихімпром», укладених в т.ч. ПАТ АКБ «Індустріалбанк» до порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Керуючий санацією зазначає, що п. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передбачено, що керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

На думку апелянта Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є за своєю природою спеціальним, та, внаслідок чого, містить норми, які мають пріоритет у застосуванні при розглядіі справ про банкрутство стосовно інших законодавчих актів України.

Кредитні договори, договори застави та договори іпотеки є довгостроковими та такими, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «СУМИХІМПРОМ».

Термін дії зазначених договорів не закінчився, а їх виконання завдає збитки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та створює перешкоди відновлення його платоспроможності. Зазначене, підтверджується висновком експертного економічного дослідження № 56 від 23 січня 2013 року.

В цьому висновку, зокрема зазначено, що показники господарсько-фінансової діяльності ПАТ «СУМИХІМПРОМ» свідчать про ознаки критичної неплатоспроможності підприємства і відсутність можливості відновлення платоспроможності ПАТ «СУМИХІМПРОМ» в разі дії кредитних договорів, включаючи Договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 із змінами та доповненнями.

Таким чином, апелянт робить висновок, що об'єктивно існують всі встановлені п. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстави для прийняття рішення керуючим санацією про одностороннє розірвання Договору кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 року із змінами та доповненнями, договорів застави нерухомого майна (іпотеки) №230524/1100/4/09 від 14.07.2009 року; № 230526/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договору застави рухомого майна (обладнання) №230527/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договору застави рухомого майна (обладнання) № 230525/1100/4/09 від 14.07.2009 року; договору застави рухомого майна (товарів) № 230528/1100/4/09 від 10.08.2009 року із змінами та доповненнями.

Також, апелянт у скарзі вказує на те, що дії керуючого санацією, в т.ч. пов'язані із відмовою керуючого санацією від виконання договорів у відповідності до п. 10 ст. 17 Закону, повинні, повинні бути предметом розгляду в межах провадження у справі про банкрутство. Тим більше, що заявлений ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" позов за своєю суттю є, фактично, скаргою на дії керуючого санацією по справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд частково задовольняючи позов та визнаючи спірні договори такими, що підлягають виконанню, крім іншого, виходив з того, що ці договори відповідають вимогам законодавства, і відмова відповідача від їх виконання є необґрунтованою.

Зазначені висновки є такими, що лише частково відповідають обставинам справи, а господарський суд помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позову з зазначених в рішенні підстав, не врахувавши того, що стосовно підприємства було порушено справу про банкрутство, та введено судову процедуру санації боржника у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 04.11.2012р., керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Господарський суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вказав, що відповідач у листі № 15-8788 від 02.11.2012 р. зазначив, що виконання договорів завдає йому збитки, але не зазначив , які саме збитки завдані відповідачу.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Умовами договору кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17 липня 2008 року передбачено, що банк надає позичальнику кредит у формі безвідкличної кредитної лінії, строком з 17 липня 2008 року по 13 липня 2009 року включно, тобто менше ніж один рік.

13 липня 2009 року сторонами була підписана додаткова угода № 3, відповідно до якої був встановлений строк повернення кредиту - до 12 квітня 2010 року включно за клопотанням відповідача, додатковою угодою № 7 від 12 квітня 2010 року - по 07 квітня 2011 року.

Господарський суд першої інстанції вважає, що даний договір не є довгостроковим в розумінні ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні договори не перешкоджають визначеним Законом заходам відновлення платоспроможності: кредитуванню, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміні організаційно-правової та виробничої структури боржника, а також меті санації, якою є задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Посилаючись на вказані обставини, господарський суд першої інстанції зробив висновок, що твердження відповідача про те, що виконання договорів перешкоджає відновленню платоспроможності, не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як свідчать спірні договори, всі вони укладені з додержанням вимог ст. 203 ЦК України. Жоден з зазначених договорів станом на момент звернення позивача до суду з позовом по даній справі не є розірваним або визнаний недійсним у передбаченому Законом порядку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, спірні договори є обов'язкові до виконання сторонами на загальних підставах.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, законом не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання договорів такими, що підлягають виконанню сторонами.

Даною статтею також не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання договору дійсним.

Разом з тим, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Оскільки спірні договори не є нікчемними, недійсними судом не визнавались, відповідачем не оспорюються, а тому і визнання їх дійсними не потребують.

В Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344, від 25.11.2005 р. № 01-8/2229, від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів, відповідно у 2004 р., 1-му півріччі 2005 р., 1-му півріччі 2008 р.", зазначено, що суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовляти у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Якщо обрані способи захисту цивільних прав не передбачені ні Цивільним, ні Господарським кодексами України, а також не містяться в інших законах, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення належної правової оцінки не надав, що призвело до прийняття рішення, яке фактично суперечить положенням ст. 16 ЦК України, а отже підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України в зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального права.

За таких обставин, зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що фактично поданий позивачем позов є скаргою на дії ліквідатора, а тому нібито повинен розглядатися в межах справи про банкрутство відповідача, колегія суддів вважає такими, що позбавлені фактичного та правового обґрунтування, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В даному випадку предметом розгляду суду є саме позов в якому позивач просив суд про визнання дійсними та такими, що підлягають виконанню укладені між сторонами договори, від виконання яких відповідач, посилаючись на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом," письмово відмовився.

Разом з тим, згідно з п. 1 ст. 12, п. 1 ст. 13, ст. 15 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист позивачем своїх прав та інтересів в формі подання позову про визнання дійсними та такими, що підлягають виконанню укладених між сторонами договорів суперечить зазначеним вимогам законодавства. Крім того, в разі наявності підстав, останній в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не позбавлений права на звернення до суду зі скаргою на дії керуючого санацією в межах справи про банкрутство.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 573,50 грн. судового збору.

Таким чином, висновки, викладені в резолютивній частині рішенні господарського суду частково не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і воно підлягає скасуванню з інших підстав та мотивів, ніж ті що означені заявником в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.02.13 р. по справі № 5021/1949/12 скасувати, та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39Д, код 13857564) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (40024, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.