Постанова № 31555738, 30.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Справа № 5019/1661/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_2на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2013р. у справі господарського суду№5019/1661/12 Рівненської області за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит агро"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 155 844,41грн. ОСОБА_3 дов. № 704824 від 05.11.2012 ОСОБА_4 ордер від 27.05.2013 ОСОБА_5 дов. б/н від 30.04.2013В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит агро" про стягнення з відповідача на користь позивача 155 755,04грн. основної заборгованості за надані позивачем послуги, 89,37грн. 3% річних, 15 000,00грн. витрат на адвокатські послуги та 3 116,88грн. - судового збору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.12.2012 (суддя Гудзенко Я.О.) позов задоволено: стягнуто з відповідача 155755,04грн. основної заборгованості за надані позивачем послуги, 89,37грн. 3% річних, 15000,00грн. витрат на адвокатські послуги та 3116,88грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Фаворит агро" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 (судді Дужич С.П., Філіпова Т.Л., Саврій В.А.) рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2012 залишити в силі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

При розгляді справи по суті, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами не було укладено Договору у письмовій формі як єдиного документа, предметом якого є надання послуг з обмолоту та перевезення пшениці. Доказів протилежного сторонами у справі суду не надано, як і не надано ні копії, ні оригіналу договору від 20.07.2012 №20/07/11, на який посилається відповідач, а надана ним копія договору на виконання агротехнічних робіт без порядкового номеру та без дати його складання.

При цьому судом встановлено, що досягнувши спільної усної домовленості щодо надання послуг по обмолоту та перевезенню пшениці з ТОВ "Фаворит агро", позивач відповідно до актів виконаних робіт надав відповідачу послуги по обмолоту пшениці на суму 113025,00грн. згідно акту наданих послуг від 11.08.2011 №14 та послуги по перевезенню пшениці відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2011 №633 на суму 97 730,04грн., заборгованість по оплаті яких є предметом позову.

Вказані акти виконаних робіт на загальну суму 210 755,04грн. підписані підписами повноважних представників сторін та скріплені печаткою ТОВ "Фаворит агро".

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, Акти виконаних робіт, які скріплені печаткою відповідача, визнані судом такими, що підтверджують здійснення позивачем господарської операції (надання послуг), та відповідачем отримання цих послуг, а тому визнані судом належними доказами факту надання послуг відповідачу на загальну суму 210755,04грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було частково оплачено вказані послуги в сумі 55000,00грн., що підтверджується довідкою, виданою ПАТ АКБ "Київ" про надходження на рахунок коштів ФОП ОСОБА_2 від ТОВ "Фаворит агро" з розбивкою по датах надходження, сумах та призначеннях платежу. Відтак суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 155 755,04грн.

23.08.2012р. позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу про оплату боргу, яким він вимагав оплатити борг за надані послуги у розмірі 155755,04грн., посилаючись на те, що надані послуги надавались відповідачу не по Договору №20/07/11, а відповідно попередніх домовленостей, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 04.09.2012 та фіскальним чеком поштового відділення з описом про вкладення у цінний лист. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем на суму боргу було нараховано 3% річних за період з 11.09.2012р. по 18.09.2012р., які перевірені судом першої інстанції та визнано, що вказані вимоги підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що надані послуги адвоката підтверджуються Договором про надання адвокатських послуг від 20.08.2012 та платіжним дорученням від 26.10.2012 №33 про сплату вартості наданих послуг в розмірі 15000 грн., а тому суд дійшов висновку про покладення витрат на послуги адвоката на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що 20 липня 2011 року між ФОП ОСОБА_2, як виконавцем, та ТОВ "Фаворит-Агро", як замовником, було укладено Договір №20/07/11 на виконання агротехнічних робіт, предметом якого є роботи по збиранню пшениці, ячменю, соняшника, кукурудзи, ріпаку, сої, гірчиці, автопослуги, послуги преса та інші роботи.

Згідно із п.3.1 даного Договору, рахунок за надані виконавцем послуги здійснюються замовником на протязі 1100 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції також визнав, що 11.08.2011 було складено Акт надання послуг №14, згідно якого виконавець провів роботи по обмолоту пшениці на загальну суму 113025,00грн., а 31.08.2011 було складено Акт надання послуг №633, згідно якого виконавець провів роботи по перевезенню пшениці та зерна на загальну суму 97 730,04грн., відповідно до Договору №20/07/11, який підписаний представниками сторін та скріплено печаткою відповідача. Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 210 755,04 грн., що не заперечуєтьсь сторонами.

На виконання взятих на себе зобов'язань по Договору №20/07/11, відповідач платіжними дорученнями: №203 від 22.12.2011 на суму 10000,00грн.; №6 від 04.01.2012 на суму 5 000,00грн.; №1476 від 15.052012 на суму 20000,00грн.; №1598 від 22.05.2012 на суму 20000,00грн., оплатив с/г послуги в загальній сумі 55 000,00грн.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.203 та ч.1 ст.208 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а між юридичними особами правочини вчинюються у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Оскільки згідно із п.3.1 Договору від 20.07.2011 №20/07/2011, рахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником на протязі 1100 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, то судом апеляційної інстанції як підставу для відмови в задоволенні позову зазначено те, що строк оплати наданих сільгосппослуг ще не настав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив також з того, що крім оплати наданих сільгосппослуг в загальній сумі 55000 грн., в рахунок сплати заборгованості за отримані послуги відповідач поставив, а позивач прийняв пшеницю суху на загальну суму 99465,00грн., кукурудзу суху на 55883,00грн. та пшеницю насіннєву на суму 1000,00грн. Загальна вартість поставлених товарів склала 156338,00грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач у рахунок оплати за надані послуги вправі був протягом зазначеного у Договорі періоду поставити позивачу зерна агрокультур на загальну суму 156 338,00 грн. і таким чином, повністю розрахуватись за отримані від позивача послуги.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду по справі та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на відсутність відповідного договору між сторонами та наявність усної домовленості між сторонами на надання послуг, не звернув уваги на те, що в акті надання послуг №633 від 31.08.2011 є посилання на Договір від 20.07.2011 №20/07/11, який у сторін не витребував і не надав йому правової оцінки.

Судом апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в порушення приписів ст.36 ГПК України надав правову оцінку незавіреній копії першого аркушу поданого відповідачем договору як такого, що є укладеним 20.07.2011.

Щодо посилань в постанові суду апеляційної інстанції на огляд в судовому засіданні оригіналу договору №20/07/11 від 20.07.2011, який покладено в основу постанови, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в такому випадку суд повинен був залучити до матеріалів справи належним чином завірену копію вказаного договору.

Окрім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові як на належний доказ укладання договору, на підставі якого виникли спірні правовідносини, посилається на а.с.46-47, де міститься договір, укладений між сторонами, який не містить а ні номеру, а ні дати, і який в свою чергу відхилений судом першої інстанції, та не обґрунтовує при цьому прийняття вказаного договору як належний доказ укладання між сторонами саме договору №20/07/11 від 20.07.2011.

Також, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що у видаткових накладних, які ним визнані належними доказами поставки товару в розрахунок виконаних позивачем робіт, зазначено підставу поставки "Договір", а не конкретний договір.

Серед наданих суду першої інстанції відповідачем ТОВ "Фаворит агро" видаткових накладних на поставку та отримання сільгосппродукції знаходиться накладна № 1 від 03.10.2011, за якою ФОП ОСОБА_2 передав Товариству "Фаворит агро" Погрузчик КШП-5 вартістю 48750 грн. (а.с.56), та накладна №2 від 03.10.2011, за якою ФОП ОСОБА_2 передав Товариству "Фаворит агро" Прес підборник рулонний вартістю 111600 грн. (а.с. 57), проте суд апеляційної інстанції не надав цим документам ніякої оцінки та не дослідив в повному обсязі зв'язок вказаних видаткових накладних у правовідносинах, які виникли між сторонами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій по неповно встановленим обставинам справи і про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2013р. у справі №5019/1661/12 господарського суду Рівненської області та рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2012р. у справі №5019/1661/12 скасувати.

Справу №5019/1661/12 направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська