Постанова № 31555695, 22.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5006/32/174пн/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіСибіги О.М.суддівКорсака В.А. (доповідача), Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.02.2013у справі№ 5006/32/174пн/2012 господарського суду Донецької областіза позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорувідкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" приватного підприємства "Фладко" товариства з обмеженою відповідальністю "Євродизайн"про за зустрічним позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору провитребування майна приватного підприємства "Фладко" відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" товариства з обмеженою відповідальністю "Євродизайн" визнання права власності на нерухоме майно

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаМалашенкова Т.М.

- відповідачаЛічман В.Г.- третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року відкрите акціонерне товариство "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до приватного підприємства "Фладко", в якій просило суд витребувати від добросовісного набувача - приватного підприємства "Фладко" нерухоме майно, яке розташоване у м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 179, а саме: будівлю боксів для ПАРМ (літ. Г-1), будівлю автомийки (літ. Л-1), будівлю туалету (літ. Д-1), будівлю КПП (літ. Е-1), будівлю котельної (літ. Б-1), будівлю АПК (літ. А-1) та будівлю профілакторію (літ. К-2), які числились в Маріупольському бюро технічної інвентаризації під номерами: 27994236, 27994409, 27994588, 27995493, 27995081, 27994755, 27995617; визнати за відкритим акціонерним товариством "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" оспорюване позивачем право власності на вказане нерухоме майно; відмінити державну реєстрацію права власності приватного підприємства "Фладко" на нерухоме майно, яке розташоване у м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 179 і зареєстроване в Маріупольському бюро технічної інвентаризації під зазначеними інвентарними номерами; судові витрати покласти на відповідача. Позов заявлений на підставі статей 321, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

В листопаді 2012 року приватне підприємство "Фладко" подало до суду зустрічний позов про визнання права власності на вказане майно. Даний позов заявлений на підставі статей 321, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.11.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Євродизайн".

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.2012 (суддя Сковородіна О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2013 (у складі головуючого Склярук О.І., суддів Дучал Н.М., Радіонової О.О.) у справі № 5006/32/174пн/2012 у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" до приватного підприємства "Фладко" про витребування нерухомого майна, відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано право власності за приватним підприємством "Фладко" на індивідуально визначене нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-1 (реєстраційний номер 27995493); будівлю профілакторію літ. К-2 (реєстраційний номер 27994409); будівлю автомийки літ. Л-1 (реєстраційний номер 27994236); будівлю КТП літ. Е-1 (реєстраційний номер 27994588); будівлю котельної літ. Б-1 (реєстраційний номер 27995617); будівлю боксів для ПАРМ літ. Г-1 (реєстраційний номер 27995081); будівлю уборної літ. Д-1 (реєстраційний номер 27994755), які розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 179.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відкрите акціонерне товариство "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення первісного позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями судових рішень. Дана обставина, на думку скаржника, є підставою для витребування цього майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу приватне підприємство "Фладко" не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євродизайн" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до рішення Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 21.03.1997 шляхом перетворення Маріупольського державного автотранспортного підприємства №11433 було створене відкрите акціонерне товариство "Маріупольське АТП 11433" (далі - ВАТ "Маріупольське АТП 11433") (т. 1., а. с. 17).

За актом передачі державного майна 18.03.1998 до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства "Маріупольське АТП 11433" було передано державне майно, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 179 (т. 1, а. с. 15-16).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що предметом спору у даній справі є нерухоме майно, яке розташоване у м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 179, а саме: будівлю боксів для ПАРМ (літ. Г-1), будівлю автомийки (літ. Л-1), будівлю туалету (літ. Д-1), будівлю КПП (літ. Е-1), будівлю котельної (літ. Б-1), будівлю АПК (літ. А-1) та будівлю профілакторію (літ. К-2), які числились в Маріупольському бюро технічної інвентаризації під номерами: 27994236, 27994409, 27994588, 27995493, 27995081, 27994755, 27995617.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 06.10.2011 по справі № 2-1078/11 встановлено, що власником цього майна є відкрите акціонерне товариство "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433". Також судом встановлено, що це майно вибуло з володіння власника поза його волею, у зв'язку з чим, на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, суд прийняв рішення про витребування цього майна від добросовісного набувача ОСОБА_6 (т. 1., а. с. 33-36).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 19.12.2011 вказаний судовий акт скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433", відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 рішення апеляційної інстанції скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 06.10.2011 у справі № 2-1078/11 залишено без змін (т. 1, а. с. 37-39).

В подальшому, незважаючи на те, що рішення суду про витребування майна набрало законної сили, спірні об'єкти нерухомості 28.04.2012 були відчужені ОСОБА_6 на користь приватного підприємства "Фладко" на підставі відповідних договорів купівлі-продажу. Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 (т. 2, а. с.70-83).

Звертаючись у даній справі з позовом про захист свого права власності на спірне майно, відкрите акціонерне товариство "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" посилається на те, що спірний майновий комплекс вибув з володіння власника, поза його волею. Позивач просить визнати за ним право власності, посилаючись на те, що його право оспорюється відповідачем, який подав зустрічний позов щодо цього майна. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання його права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України та витребування спірного майна в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Зустрічний позов про визнання права власності мотивований тим, що приватне підприємство "Фладко" вважає себе добросовісним набувачем спірних об'єктів нерухомості. Даний позов заявлений на підставі статей 321, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору неправильно застосували до спірних відносин норми матеріального права, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій не враховано вимоги статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Конституції України, статей 386, 387 Цивільного кодексу України держава забезпечує захист права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог статей 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до статтею 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, відбувалось поза волею та без участі власника.

Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Ця норма не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли після прийняття незаконного судового рішення майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову на підставі зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

В такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Така правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8/5447-2010.

Також слід зазначити, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності.

Статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.

Статтею 391 цього кодексу передбачено що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з рішення суду від 06.10.2011, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 у справі № 2-1078/11 було встановлено факт, що спірне майно, яке належить ВАТ "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" на праві власності і вибуло з його володіння поза його волею. На підставі викладеного, суди дійшли висновку, що це майно підлягає витребуванню від у добросовісного набувача - ОСОБА_6 в порядку статей 387, 388 ЦК України.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Факти, встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 06.10.2011, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25.04.2012 по справі № 2-1078/11, мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справи.

Суди попередніх інстанцій не врахувавши вищезазначені обставини помилково застосували до спірних відносин вимоги статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

При розгляді даного спору судами попередніх інстанцій до вірно встановлених спірних відносин було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкових рішень. З огляду на викладене та оскільки по справі не вимагається збирати або додатково перевіряти і оцінювати докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" та відмову у задоволенні позову приватного підприємства "Фладко".

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" про визнання права власності підлягають задоволенню на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.

Наявність права власності на спірне майно ВАТ "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили. В той же час, у зв'язку з обставинами, які виникли після прийняття цього рішення, відповідач по даній справі - ПП "Фладко" оспорює це право позивача, про що було подано відповідний позов. Таким чином, позивач у даному випадку обґрунтовано послався на статтю 392 Цивільного кодексу України.

Вимоги ВАТ "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" про витребування майна підлягають задоволенню на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Щодо вимог відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" про зобов'язання відмінити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки приватне підприємство "Фладко" до якого заявлена дана позовна вимога, відповідно до діючого законодавства, не здійснює державну реєстрацію таких прав.

Зважаючи на викладені обставини, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 11111 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на приватне підприємство "Фладко".

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі № 5006/32/174пн/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" задовольнити частково.

Визнати за відкритим акціонерним товариством "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" право власності на нерухоме майно, яке розташоване у м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 179, а саме: будівлю боксів для ПАРМ (літ. Г-1), будівлю автомийки (літ. Л-1), будівлю туалету (літ. Д-1), будівлю КПП (літ. Е-1), будівлю котельної (літ. Б-1), будівлю АПК (літ. А-1) та будівлю профілакторію (літ. К-2), які числились в Маріупольському бюро технічної інвентаризації під номерами: 27994236, 27994409, 27994588, 27995493, 27995081, 27994755, 27995617.

Витребувати від приватного підприємства "Фладко" нерухоме майно, яке розташоване у м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 179, а саме: будівлю боксів для ПАРМ (літ. Г-1), будівлю автомийки (літ. Л-1), будівлю туалету (літ. Д-1), будівлю КПП (літ. Е-1), будівлю котельної (літ. Б-1), будівлю АПК (літ. А-1) та будівлю профілакторію (літ. К-2), які числились в Маріупольському бюро технічної інвентаризації під номерами: 27994236, 27994409, 27994588, 27995493, 27995081, 27994755, 27995617.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову приватного підприємства "Фладко" відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Фладко" (87524, м. Маріуполь, Іллічівський район, вул. Сечєнова, буд. 63-А, код 33760609) на користь відкритого акціонерного товариства "Маріупольське автотранспортне підприємство 11433" (87500, м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 179, код 03399422) 12 974, 34 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 6 487, 17 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 6 487, 17 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати накази на виконання даної постанови.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

С у д д і В.А. Корсак

Т.Ф. Костенко