Постанова № 31555682, 29.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 5017/2947/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиДП "Морський торговельний порт "Южний"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013р.у справігосподарського суду Одеської областіза позовомДП "Морський торговельний порт "Южний"до 3-ті особиВійськової частини 2138 РВ ФДМУ по Одеській області, ГУ ДКС в Одеській областіпрозобов'язання укласти договір,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пихтін К.В. (дов. від 26.12.12 № 05-18/145),

відповідача: Степанович Д.Г. (дов. від 01.04.13 № 41/2061),

3-тіх осіб: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.12.2012 господарського суду Одеської в задоволенні позову про зобов'язання укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна відмовлено.

Постановою від 14.03.13 Одеського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2011, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Військовою частиною 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, останньою прийнято у строкове платне користування нежитлові приміщення у будинку 601/1 НРР-1 порту (інв. № 2392), загальною площею 338,44 м2 для виконання службових обов'язків (площа 316,98 м2), розміщення офісу (площа 21,46 м2) за адресою: Одеська область, м. Южне, ДП МТП "Южний".

Балансоутримувачем вказаного нерухомого майна є ДП МТП "Южний".

Пунктом 5.9 договору на Військову частину 2138 покладено обов'язок здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Договір оренди нерухомого майна, що є державною власністю, укладений строком на 2 роки та одинадцять місяців (п. 10.1 Договору оренди від 28.01.2011).

Судами з'ясовано, що рішенням від 29.07.2011 господарського суду Одеської області у справі № 34/17-1974-2011 відповідача зобов'язано укласти із ДП МТП "Южний" договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання державного орендованого майна на 2011 рік, що було виконано сторонами.

На виконання п.5.9 договору оренди ДП МТП "Южний" неодноразово звертався до Військової частини 2138 з пропозицією укласти договір на відшкодування витрат балансоутримувача на 2012 рік, але відповідач ухилявся від підписання цього договору, що і стало підставою для звернення підприємства з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку обґрунтовано взято до уваги те, що Військова частина 2138 користується орендованими за договором оренди нерухомого майна від 28.01.2011 р. приміщеннями для забезпечення покладених на неї обов'язків по прикордонному контролю осіб, транспортних засобів, вантажів, які перетинають державний кордон України, а також те, що обов'язок з утримання цих приміщень покладено на Міністерство транспорту України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, виходячи з приписів п. 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 р. № 751, постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1999 р. № 48.

Так, згідно з п.25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751, проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1999 р. № 48.

Відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

При цьому судами обґрунтовано взято до уваги відсутність доказів надання та фактичного споживання відповідачем послуг, перелік яких викладений в додатку № 2 до договору про відшкодування витрат Балансоутримувача, окрім ремонту покрівлі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на приписи ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, якими передбачено, що судом розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За змістом ст. 649 ЦК України, ч. 7 ст. 181 ГК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору можуть вирішуватися судом лише у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом. Виключення становлять випадки, коли договір укладається на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, коли договір заснований на державному замовленні або його укладання є обов'язковим для сторін на підставі закону, або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.

Враховуючи викладене, а також відсутність в даному випадку зазначених вище виключень, так само, як і доказів згоди відповідача на передання даного спору на вирішення суду, не встановлення судами обов'язковості в силу закону спірного договору, а також того факту, що ДП МТП "Южний" не є стороною договору оренди державного майна і договірних зобов'язань між позивачем і відповідачем щодо виконання пункту 5.9. цього договору не існує, ст. ст. 179, 181, 187 ГК України, ст.ст. 322, 649 ЦК України, правомірним є висновок судів про відмову в позові.

З огляду на вказане, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 14.03.13 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5017/2947/2012 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.