Постанова № 31551971, 27.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року Справа № 811/135/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Андвікс" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Андвікс" (надалі - ПП "Андвікс") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Світловодська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000042320 від 08.08.12.

Позов мотивовано тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акта перевірки за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №13/11/27/2200/20650740 від 27.07.12, за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції у сумі 153 542, 94 грн., у тому числі: за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 138 710, 94 грн.; за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі - у розмірі 14 832 грн. Заперечуючи правомірність притягнення його до відповідальності за перевищення ліміту залишку готівки в касі, позивач стверджує, що у населеному пункті, де знаходиться підприємство, відсутнє відділення банку ПАТ "Укрінбанк", у якому відкритий рахунок позивача, а тому з огляду на положення пп. "в" п.5.1 гл.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, строк здавання готівкової виручки на рахунок банку дня нього встановлений один раз на п'ять робочих днів. Між тим, у період з 07.12.11 по 20.12.11 директор ПП "Андвікс" Кукса А.В. перебував у відрядженні в м. Черкаси, у зв'язку з чим здав готівкову виручку для її зарахування на рахунок в банку лише 20.12.11, що, на думку позивача, виключає притягнення його до відповідальності за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі за період з 07.12.11 по 20.12.11, встановлене під час перевірки. Щодо отримання директором готівкових коштів з каси, вказує, що той своєчасно документально підтверджував їхні витрати, що, на його думку, не позбавляло його права отримувати готівкові кошти наступного разу. З цих підстав, а також стверджуючи про порушення строку застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, встановленого ст. 250 ГК України, позивач просить суд визнати спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи. Додатково пояснив, що відповідачем при обрахунку суми коштів, виданих під звіт, помилково включено суму 1000 грн. за видатковим касовим ордером №34 від 25.05.12, які насправді були видані директору для зарахування на банківський рахунок позивача.

Відповідач у судове засідання не прибув, у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що спірним податковим повідомленням-рішенням на підставі Указу Президента України №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до позивача застосовано штраф за перевищення допустимого ліміту залишку готівки в касі та за видачу готівкових коштів керівнику підприємства під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів. Наполягаючи на правомірності спірного податкового повідомлення - рішення, просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Приватне підприємство "Андвікс" зареєстровано як юридична особа 11.06.03 виконавчим комітетом Світловодської міської ради, перебуває на обліку платників податків у Світловодській ОДПІ (а.с. 7).

Посадовими особами Світловодської ОДПІ на підставі п.75.1 ст.75, пп.80.2.1 ст.80 ПК України, за наказом начальника Світловодської ОДПІ №330 від 18.07.12 (а.с. 138) у період з 19.07.12 по 27.07.12 проведено фактичну перевірку ПП "Андвікс" за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, результати якої оформлено актом №13/11/27/2200/20650740 від 27.07.12 (а.с.139 - 148).

У ході перевірки встановлено, що згідно відповідно до касової книги за 2011 рік за 07.12.11 залишок готівки на кінець дня у касі склав 788 грн., що на 618 грн. перевищує затверджений наказом №3 від 01.01.11 ліміт каси у сумі 170 грн. Кошти здані в банк 20.12.11. Таким чином з 07.12.11 по 20.12.11 на підприємстві перевищено допустимий ліміт каси на 618 грн. Також при проведенні перевірки встановлено, що за період з 19.07.09 по 19.07.12 на ПП "Андвікс" систематично видавалася з каси підприємства готівка директору Куксі А.В. під звіт без повного звітування щодо раніше виданих під звіт сум. Таким чином, директор ПП "Андвікс" Кукса А.В. одержав з каси підприємства готівкові кошти під звіт без звітування за раніше видані під звіт готівкові кошти згідно видаткових касових ордерів: за період з 29.07.09 по 31.12.09 - на суму 102 547, 19 грн., за 2010 рік на суму 196 877, 46 грн., за 2011 рік - на суму 184 245, 84 грн., за період з 01.01.12 по 19.07.12 - на суму 71 173, 24 грн. Загальна сума готівки, виданої під звіт директору Куксі А.В. без повного звітування у встановленому порядку за раніше отримані суми готівки склала 554 843, 78 грн.

Актом перевірки констатовані порушення позивачем пунктів 2.11, 3.11, 5.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637, наказу ДПА України №996 від 23.12.10, пп.170.9.2 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" №0000042320 від 08.08.12, яким за порушення п.2.11, п.5.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою №637, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, згідно зі ст.1 Указу Президента України №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 153 542, 94 грн. (а.с. 20)

За наслідками процедури адміністративного оскарження рішеннями ДПС у Кіровоградській області №3704/10/10-208 від 19.10.12, ДПС України №6103/0/61-12/10-2415 від 28.11.12 вказане податкове повідомленні-рішення залишено без змін. (а.с. 120 -122).

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до таких висновків.

З розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення №0000042320 від 08.08.12 вбачається, що штрафні санкції до позивача застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, а саме: - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах на підставі абзацу 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано штраф у розмірі 14 832 грн.; за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на підставі абзацу 5 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано штраф у розмірі 138 710, 94 грн. (а.с. 137).

Постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.05 за №40/10320, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (надалі - Положення №637), яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 Положення №637 підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Пунктом 2.7 глави 2 Положення №637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

За визначенням, наведеним у пункті 1.2 глави 1 Положення №637, ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 2.8 глави 2 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси регламентований главою 5 Положення №637.

Відповідно до пункту 5.1 глави 5 Положення №637 строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня; в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Пунктом 5.2 глави 5 Положення №637 передбачено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Як передбачено пунктами 5.3, 5.4 глави 5 Положення №637, ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:

- для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

- для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

- для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Згідно з пунктом 5.10 глави 5 Положення №637 (у редакції, чинній до 21.03.11) готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Пунктом 5.11 глави 5 Положення №637 (у редакції, чинній до 21.03.11) встановлено, що підприємства, які встановлюють строк здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до підпункту "в" пункту 5.1 цієї глави, мають здавати понадлімітну готівку для її зарахування на рахунки підприємства в банку не пізніше наступного робочого дня незалежно від установленого строку здавання готівкової виручки (готівки).

Судом установлено, а сторонами у справі не оспорюється, що наказом директора ПП "Андвікс" №3 від 01.01.11 установлений ліміт залишку готівки у касі підприємства на 2011 рік у розмірі 170 грн. При цьому, представник позивача - директор ПП "Андвікс" Кукса А.В. - пояснив суду, що розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі, передбачений пунктом 5.2 глави 5 Положення №637, у якому був би зазначений строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку, на підприємстві відсутній. Договір банківського рахунку підприємства позивачем суду не наданий. Воднораз, представник позивача вказав, що у підприємства відкритий рахунок у Світловодській філії ПАТ "Український інноваційний банк", яка не має відділення у с. Подорожнє Світловодського району, де знаходиться ПП "Андвікс", а тому пункт "в" п.5.1 гл.5 Положення №637 дає йому право здавати готівку не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів.

Суд відхиляє ці доводи позивача, на які він посилається, заперечуючи допущення ним порушення п.5.11 гл. 5 Положення №637, оскільки п.5.1 глави 5 Положення №637 встановлює строки здавання підприємствами саме готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, а не понадлімітної готівки. Натомість, понадлімітна готівка для її зарахування на рахунки підприємства в банку повинна здаватися не пізніше наступного робочого дня незалежно від установленого строку здавання готівкової виручки (готівки), про що наголошує п. 2.8 гл.2 , п.5.10, 5.11 гл. 5 Положення №637.

Отже, з огляду на встановлений у ході перевірки позивача факт перевищення ним встановленого ліміту залишку готівки в касі на 618 грн. у період з 07.12.11 (день надходження понадлімітної виручки) по 20.12.11 (день здачі понадлімітної виручки до банку), зафіксований в акті перевірки, який позивачем не заперечуються, суд погоджується з висновками відповідача про притягнення позивача до відповідальності за абзацом 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 (надалі - Указ №436/95), яким передбачено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах застосовується штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. Періодом перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі слід вважати 08.12.11 - 19.12.11, або 12 днів.

Доводи позивача про перебування директора підприємства, який одночасно є бухгалтером підприємства, у вказані дні у відрядженні (а.с. 8, 9, 23) не мають правового значення для даного спору, оскільки ці обставини не виключають обов'язку позивача здати понадлімітну готівку для її зарахування на рахунок підприємства в банку, зокрема через операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, не пізніше наступного робочого дня, яким був день 08.12.11, а відтак - не звільняє від відповідальності за невиконання цього обов'язку.

Отже, застосування до позивача штрафу на підставі абзацу 2 статті 1 Указу №436/95, у розмірі 14 832 грн. (618 грн. х 2 х 12 дн.) є правомірним, а спірне податкове повідомлення - рішення у цій частині є законним та не підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем пункту 2.11 глави 2 Положення №637, суд виходить з того, що відповідно до вказаної норми видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Як передбачено підпунктом 9.10.2 пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який був чинним до 01.01.11, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.03 №440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.03 за №915/8236, затверджено форму Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядок складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (був чинним до 31.01.11). Пунктом 6 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт передбачено, що Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з підпунктом 170.9.2 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.10 №996, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.11 за №44/18782 затверджено форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (був чинним до 25.01.13). Згідно з пунктом 5 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

Судом установлено, що у період, охоплений перевіркою, директору ПП "Андвікс" Куксі А.В. під звіт систематично видавалася з каси підприємства готівкові кошти для вирішення виробничих (господарських) питань. Видача цих коштів оформлялася видатковими касовими ордерами (а.с. 31 - 50), які описані в додатках №1-4 до акту перевірки. (а.с. 141 - 144). Між тим, доказів подання директором ПП "Андвікс" Куксою А.В. звітів про використання коштів, наданих під звіт, за встановленою формою, позивачем суду не надано. У ході перевірки він визнав факт відсутності таких звітів, про що надав письмові пояснення. (а.с. 149).

Абзацом 5 статті 1 Указу №436/95 передбачено, що за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів застосовується штраф у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що видані директору готівкові кошти були витрачені ним на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг для підприємства, а витрати підтверджені належними первинними документами - рахунками, чеками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких надані до справи (а.с. 51-119), з огляду на те, що позивача притягнуто до відповідальності за абзацом 5 статті 1 Указу №436/95 - за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, що позивачем не спростовано, а не за абзацом 6 статті 1 цього Указу, яким передбачено відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

У судовому засіданні представник позивача - директор ПП "Андвікс" Кукса А.В. - визнав факт отримання ним коштів під звіт та неподання авансових звітів, не погодившись лише із включенням відповідачем до цієї суми 1000 грн. за видатковим касовим ордером №34 від 25.05.12, та посилаючись на пропуск строку, встановленого ст. 250 ГК України, для застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки щодо решти порушень, кваліфікованих за абзацом 5 статті 1 Указу №436/95.

Судом установлено, що за видатковим касовим ордером №34 від 25.05.12 директору ПП "Андвікс" Куксі А.В. видача готівка з каси у розмірі 1000 грн. (а.с. 49 зв.) Воднораз вказані готівкові кошти були видані на підставі п.3.7 Положення №637 з каси для здавання їх до банку для зарахування на рахунок позивача, про що свідчить квитанція Світловодської філії ПАТ "Український інноваційний банк" №2785848 від 25.05.12 та відображено у касовій книзі позивача. (а.с. 158, 159) Відтак, ця операція не потребувала подання авансового звіту, а штраф на підставі абзацу 5 статті 1 Указу №436/95 у розмірі 250 грн. (1000 грн. х 25%) застосовано неправомірно.

Перевіряючи доводи позивача про порушення строків застосування штрафних санкцій, нарахованих позивачу у податковому повідомленні-рішенні, прийнятому згідно з пп.54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, суд виходив з того, що відображені в акті перевірки порушення Положення №637, вчинені позивачем як до набрання чинності Податковим кодексом України, так і після цього. Вказані порушення виявлені 27.07.12, а штрафні санкції до позивача застосовані 08.08.12 на підставі Указу №436/95.

Згідно з частинами 1, 2, 3 Указу №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Суд зазначає, що до 01.01.11 - набрання чинності Податковим кодексом України, штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не підпадали під поняття штрафних санкцій, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (був чинним до 01.01.11), строк накладення яких прирівнювався до строку нарахування податкового зобов'язання в 1095 днів.

Натомість, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки відносились до адміністративно-господарських санкцій (адміністративно-господарських штрафів) у розумінні статей 238, 239, 241 Господарського кодексу України, і підлягали застосування у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу. Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.07.12 у справі №21-147а12.

Статтею 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.11) встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій та передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З 01.01.11 набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 ст.14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Воднораз, відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПК України або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Виходячи з положень пп. 20.1.29 п.20.1 ст.20, п. 61.1 ст. 61, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.2, 80.4 ст.80 ПК України, до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій.

Отже, з 01.01.11 штрафні санкції, передбачені Указом №436/95, відповідальними за застосування яких є податкові органи, мають статус грошового зобов'язання, передбаченого Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Як вбачається з пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" № 2756-VI, який набрав чинності 01.01.11, статтю 250 ГК України доповнено частиною 2 наступного змісту: дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей загальновизнаний принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правовий актів) від 09.02.09 №1-рп/99).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" № 2756-VI не містить вказівки про надання йому зворотної сили в часі, відтак, внесені ним зміни розпочали свою дію з моменту набрання цим актом чинності з 01.01.11 та не поширюється на спірні правовідносини, які виникли до 01.01.11.

Отже, за порушення норм з регулювання обігу готівки, які мали місце до 31.12.10, штрафні санкції могли б бути застосовані протягом 1 року з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Щодо порушень, допущених після 01.01.11 - штрафні санкції підлягають застосуванню протягом 1095 днів від дня вчинення порушення.

Наведене свідчить, що за межами річного строку, передбаченого ст.250 ГК України, застосовано штраф за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, за період з 29.07.09 по 31.12.09. За вказаний період розмір виданих під звіт сум склав 102 547, 19 грн., що зафіксовано в акті перевірки та позивачем не оспорюється. З огляду на те, що граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій за це порушення, встановлені законодавством, яке діяло на момент його вчинення, спливли 31.12.10, тому накладення штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням №0000042320 від 08.08.12 у розмірі 25% виданих під звіт сум, що становить 25 636, 80 грн. (102 547, 19 х 25%), є неправомірним, а спірне податкове повідомлення - рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Воднораз, відповідачем у межах річного строку, установленого ст.250 ГК України, правомірно застосовано до позивача штраф за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів за період з 01.01.10 по 31.12.10, а також в межах 1095 днів від дня вчинення порушень застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів за період з 01.01.11 по 19.07.12, та за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі за період з 08.12.11 по 19.12.11.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0000042320 від 08.08.12, яким до ПП "Андвікс" застосовано штраф у розмірі 153 542, 94 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 25 886, 80 грн. (250 грн. + 25 636, 80 грн.). У решті позовних вимог, а саме щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу у розмірі 127 656, 14 грн. (153 542, 94 грн. - 25 886, 80 грн.), позивачеві слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вбачається, що за подання даного адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у сумі 1535, 43 грн. (а.с. 2). Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, позивачеві належить присудити пропорційно до задоволених позовних вимог з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 258, 87 грн. (1 535, 43 грн. х 25 886, 80 грн.):153 542, 94 грн.). Відповідачем судові витрати, передбачені ч.2 ст.94 КАС України, не понесені.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Андвікс" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000042320 від 08.08.12 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 25 886, 80 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити приватному підприємству "Андвікс" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 258, 87 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш