Ухвала суду № 31548303, 29.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження: 22-ц/790/2947/13 Головуючий 1 інст. -

Справа № 2034/12728/2012 Сітбаталова Н.І.

Категорія: договірні Доповідач - Бездітко В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді-Бездітка В.М.,суддів колегії-Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,при секретарі-Москаленко Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністраціїдоОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, який уточнили під час судового розгляду справи та остаточно просив стягнути заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 01.01.2009 року по 01.10.2010 року в сумі 3643,68грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачі з 01.09.2009 року є абонентами Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі - КПТМ). Послуги з водо та теплопостачання виконувалися підприємством відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». В порушення п. 18 зазначеної Постанови та ст. ст. 67,68 ЖК України відповідачі не проводили оплату за надані їм комунальні послуги.

У судовому засіданні представник позивача - Філіпенко О.С. підтримала уточнені позовні вимоги, надав пояснення відповідно до викладених у позові вимог. Зазначила, що відповідачі проводили оплату за отриманні комунальні послуги частково, тим самим визнали існуючий борг перед підприємством. Перебіг позовної давності переривається, а строк звернення до суду для стягнення заборгованості з 01.01.2009 року по 01.10.2010 року не пропущений.

В судовому засіданні відповідачі позов визнали частково та вказали, що з 01.09.2010 року комунальні послуги з водо та теплопостачання виконувалися КП «Харківські теплові мережі». Заборгованість за вказаний позивачем період не визнають тому, що послуги КПТМ надавались не належним чином. Позивач не надав доказів, що вони уклали договір з підприємством про надання послуг теплопостачання. При зверненні до суду позивачем пропущений строк позовної давності.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 березня 2013 року позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь на Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації заборгованість за спожиті комунальні послуги, що утворилась за 01.01.2009 року по 01.10.2010 року в сумі 3643 грн. 68 коп. Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації судовий збір у розмірі по 107 грн. 30 коп., відповідно з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування судового рішення в частині стягнення заборгованості за період з 01.01.2009 року по 01.12.2009 року та в цій частині відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Вказав , що оскаржуване рішення необґрунтоване та незаконне, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано ч.4 ст. 267 ЦК України незважаючи на заяву відповідача про застосування строку позовної давності. Матеріали справи не містять доказів необхідних для застосування вимог ст. 264 ЦК України. Всі платіжні документи були направлені виключно на сплату послуг за певний місяць. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» не передбачають можливості укладання договору шляхом відкриття власнику житла особового рахунку. Між сторонами відсутні договірні взаємовідносини та обов'язок щодо укладання договору покладається на виконавця послуг. Надані послуги були неналежної якості та судом першої інстанції не було перевірено хто саме надавав вказані послуги. Судом не враховано, що позивачем не виконані вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України та непогоджені строки оплати.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено наступне.

ОСОБА_10, ОСОБА_6 зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1 області та з 01.01.2009 року є споживачами послуг Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації щодо водо та теплопостачання.

Відповідно до акту приймання-передачі від 29 грудня 2008 року обласне комунальне підприємство теплових мереж передало основні засоби, нематеріальні активи в господарське відання до статутного фонду Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації.

Протягом 2009-2010 років відповідачами здійснено оплату за надані комунальні послуги у розмірі 1706 грн. 99 коп.

З відомості нарахувань та оплати за комунальні послуги вбачається, що за період з 01.01.2009 року по 01.10.2010 року за відповідачами рахується заборгованість за надані послуги у розмірі 3643 грн. 68 коп.

Задовольняючи позовні вимоги КПТМ суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані відповідачам послуги з водо та теплопостачання, які ОСОБА_7, ОСОБА_6 в повному обсязі не сплачені, хоча останні зобов'язані були щомісячно здійснювати оплату наданих послуг.

Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів необхідних для застосування вимог ст. 264 ЦК України є помилковими та в повній мірі повторюють заперечення на позовну заяву. Дії, які свідчать про визнання відповідачами заборгованості за спожиті послуги є оплати у 2009 та 2010 роках на загальну суму 1706, 99 грн.

Доводи відповідача про необґрунтованість позову за відсутності договірних відносин між виконавцями комунальних послуг та відповідачем не ґрунтуються на законі, оскільки між КПТМ та відповідачами склались фактичні договірні відносини, відповідач в період з 01.01.2009 року по 01.10.2010 року надавав відповідні послуги, а позивач користувався такими послугами, від них не відмовлявся, претензій щодо їх якості не висловлював. Докази, спростовуючи зазначені обставини відповідачами не надано.

Таким чином, відсутність договору не свідчить про те, що відповідачі мають право користуватися послугами, які фактично надаються і їх не оплачувати. Так, згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, а й з дій громадян. Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, які надавались позивачем. Недотримання простої письмової форми договору не тягне за собою автоматичну недійсність досягнутої згоди. Обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг відповідно до вимог ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладається на споживача.

Доводи апеляційної скарги щодо надання відповідачем послуг неналежної якості та відсутність доказів надання послуг саме позивачем повторюють заперечення відповідачів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, з якою погоджується судова колегія. Належні та допустимими докази для обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України відповідачами не надано. Матеріали справи не містять актів-претензій, які повинні складатись відповідно до п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року у випадку неналежного надання або ненадання відповідних послуг. З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2009 року по 01 жовтня 2010 року послуги з теплопостачання мешканцям с. Циркуни, в тому числі МЖК «Інтернаціоналіст» надавало Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації.

Доводи апеляційної скарги, що між сторонами не погоджені строки оплати, у зв'язку з чим порушені вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя -

Судді колегії -