Рішення № 31548310, 31.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/1933/13 Головуючий 1 інстанції: Бородіна Н.М.

Справа № 2/640/419/13/18 Доповідач: Івах А.П.

Категорія: стягнення коштів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Коростійової В.І., Ізмайлової Г.Н.,

при секретарі - Варюшичевій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 у жовтні 2012 року звернулась у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 6 670 грн., сплачених нею за житлово-комунальні послуги.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що їй, відповідачу ОСОБА_1 та їхньому сину - ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 27 травня 1998 року, належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1. Після фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачем, з червня 2009 року вона за рахунок своїх власних коштів оплатила комунальні послуги на загальну суму 20 010 грн. Відповідач ОСОБА_1 участі у витратах на комунальні послуги не приймав, його 1/3 частина сплачених комунальних послуг складає 6 670 грн., які позивач і просила стягнути на її користь.

Відповідач ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені: на її користь з ОСОБА_1 стягнута частина коштів, сплачених нею за житлово-комунальні послуги , у сумі - 6 670 грн. та судовий збір - 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, постановленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Розглядом справи встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 1988 року.

Квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 7 травня 1998 року належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частині за сторонами та їх сином ОСОБА_3 (а. с. 4, 48, 60).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на її користь з відповідача ОСОБА_1 6 670 грн. - 1/3 частину сплачених нею грошових коштів за надані житлово-комунальні послуги по спірній квартирі за період з липня 2009 року по вересень 2012 року, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира перебуває у спільній частковій власності сторін та їх сина, позивачка за вказаний у позові період проводила оплату поточних комунальних послуг, що підтверджується наданими нею квитанціями. Відповідач за спірний період оплату за надані комунальні послуги не проводив. При цьому, суд керувався положеннями ст. 360 ЦК України, згідно з якими співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою встановлюється обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором. Комунальні послуги надаються співвласникам квартири і відокремити будь-кого з них неможливо. А оскільки таке зобов'язання виконане одним із співвласників - позивачем за період з липня 2009 року по вересень 2012 року сплачено за житлово-комунальні послуги 20 010 грн., то суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати позивачеві понесені нею матеріальні збитки.

З висновком суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог судова колегія погоджується та вважає, що суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, ухвалив законне рішення на основі повно в всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачається вимогами ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України доведені ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог на обґрунтування позову, надані розрахунки понесених витрат на оплату комунальних платежів та ксерокопії квитанцій на підтвердження проведення такої оплати.

Разом з тим, судова колегія, приймаючи до уваги, що відповідач у спірний період у квартирі не мешкав, телефонним зв'язком та інтернетом не користувався, в ході розгляду справи в апеляційному порядку заперечував проти суми у розмірі 490 грн., сплачених позивачем за вказані послуги, вважає за необхідне зменшити суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 490 грн., проти чого не заперечував і представник ОСОБА_2

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2013 року - змінити.

Зменшити розмір стягнутих коштів за вказаним рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 6 670 грн. до 6 180 грн.

В іншій частині - рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -