Ухвала суду № 31545064, 22.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року м. Львів № 9104/183158/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КНП» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

17.10.2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КНП» ( далі ТзОВ «КНП» звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2012 року № 0003232321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України подав апеляційну скаргу, зазначивши, що постанова винесена при неповному встановленні обставин у справі та невірному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке слід скасувати. Зокрема, апелянт зазначає, що позивач порушив п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України яке полягає у включенні до податкового кредиту серпня 2011 року - 91258 грн. ПДВ за податковою накладною, яка виписана ТзОВ «БК Київбудмонтаж».

Апелянт просить апеляційний суд постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області проведено невиїзну перевірку ТзОВ «КНП» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «БК Київбудмонтаж» за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1851/22-10/32568975 від 27.09.2012 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті проведення операцій без реального їх здійснення ТзОВ «КНП» завищив податковий кредит декларації з ПДВ в сумі - 91258 грн.

На підставі даного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 року № 0003232321 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 91258 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі - 45629 грн.

Підставою висновку податкового органу про протиправність формування податкового кредиту є акт № 961/22-2/37143832 від 20.04.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість провести зустрічну перевірку ТзОВ «БК Київбудмонтаж».

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не досліджував самі господарські операції які стали підставою надання ТзОВ «БК Київбудмонтаж» позивачу податкової накладної № 376 від 31.08.2011 р. та подальшого формування податкового кредиту ТзОВ «КНП».

Відповідно до умов договору підряду від 01.10.2010 р. ТзОВ «Готель «Асторія» як замовник та ТзОВ «КНП» як підрядник уклали договір підряду від 01.10.2010 р. за яким позивач як генеральний підрядник зобов'язався власними та залученими силами виконати роботи з реконструкції та реставрації будівлі готелю «Київ».

01.06.2011 р. ТзОВ «КНП» як замовник з ТзОВ «БК Київбудмонтаж» як підрядник укладено договір підряду за яким позивач замовив субпідрядні послуги по реконструкції будівлі готелю «Київ» зокрема, з влаштування дахової котельні та пристосування горища.

До матеріалів справи долучені: договір підряду від 01.10.2010 р., договір підряду від 01.06.2011 р., акт приймання передачі будівельних робіт № 31/08-58 КБ-2 від 31.08.2011 р. за серпень 2011 р., податкова накладна № 376 від 31.08.2011 р., виписка по рахунках позивача у банках на перерахування контрагенту коштів.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Не були визнані судом недійсними (які мають ознаки фіктивності) договори, первинні та інші документи суб'єктів господарювання, з якими позивач мало взаємовідносини, про що вказано в акті перевірки.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних ТзОВ «КНП» та ТзОВ «БК Київбудмонтаж» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявні свідоцтва платника податку на додану вартість які не були анульовані.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.198.1 ст.198 вищенаведеного Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст.198 вказаного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст.198 вищенаведеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між ТзОВ «КНП» та ТзОВ «БК Київбудмонтаж» по наданню послуг та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з цим контрагентом в період охоплений перевіркою.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладені ним інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань. Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактично сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Доводи податкового органу про відсутність у ТзОВ «БК Київбудмонтаж» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації послуг обґрунтовано не було прийнято судом першої інстанції до уваги відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» згідно приписів якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог чинного законодавства.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160,195, 198 п.1 ч.1, ст.205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі за № 2а-8949/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель