Ухвала суду № 31543478, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/45441/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Чугуївська ОДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2-а-13038/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" (далі - Товариство)

до Чугуївської ОДПІ

про визнання дій неправомірними та скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено повністю; визнано неправомірними дії Чугуївської ОДПІ, які полягали у проведенні документальної невиїзної перевірки Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль» (далі - ТОВ «ПБК «Вертикаль») за період з 01.04.2006 по 21.10.2009; скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 07.06.2010 № 0000041810/0, від 25.06.2011 № 0000041810/1, від 30.07.2010 № 0000041810/2 та від 25.10.2010 № 0000041810/3.

Судові акти по справі мотивовано тим, що податковий кредит в оспорюваній сумі було сформовано Товариством за наслідками реального виконання операції з поставки підрядних робіт з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 207, 215, 216, Цивільного кодексу України та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові.

При цьому заявник касаційної скарги зазначає, що судами було проігноровано доводи податкової інспекції про відсутність у названого підрядника об'єктивної можливості виконати спірні ремонтно-будівельні роботи у зв'язку з відсутністю необхідного штату працівників, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень. Скаржник також посилається на те, що Товариством не доведено реальності господарських операцій з ТОВ «ПБК «Вертикаль», а укладені з цим постачальником договори є нікчемними та спрямовані на створення документообігу для отримання податкових переваг.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги виходячи з такого.

Як встановили суди, ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 по 21.10.2009.

За результатами цієї перевірки складено акт від 21.05.2010 № 516/1800/34567376 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 № 0000041810/0, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26085 грн. (у тому числі 17390 грн. за основним платежем та 8695 грн. за штрафними санкціями), у зв'язку з порушенням позивачем умов формування податкового кредиту. Інші оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті у процедурі апеляційного узгодження оспорюваного податкового зобов'язання.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника.

У розгляді цієї справи суди встановили, що у перевіреному періоді в рамках виконання договорів підряду від 17.01.2007 № 17/1, від 05.12.2007 № 5/12 та від 20.02.2008 № 20/2 ТОВ «ПБК «Вертикаль» виконало для Товариства комплекс ремонтно-будівельних робіт загальною вартістю 130 543,60 грн. (у тому числі 21757,27 грн. ПДВ).

На підтвердження виконання цих робіт Товариством подано акти прийому виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в, податкові накладні, банківські виписки про перерахування позивачем коштів на рахунок названого контрагента як оплату за виконані роботи.

Зазначені первинні документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо переліку робіт, виконаних ТОВ «ПБК «Вертикаль», та їх вартість. Вказані документи підписані сторонами без застережень.

Посилання ДПІ на фіктивність спірних операцій з огляду на відсутність у названого постачальника основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, необхідної чисельності штату працівників для провадження будівельної діяльності обґрунтовано були відхилені судами.

Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання підрядних робіт; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником. Суди встановили, що необхідні матеріали для виконання зазначених робіт (як-от - металопластикові блоки, мателоплатикові двері, метлопрофільна огорожа тощо) придбавалися позивачем самостійно та передавалися підряднику для їх установки та монтажу.

Будь-які фактичні дані, які б свідчили про виконання спірних робіт іншою особою, ніж ТОВ «ПБК «Вертикаль», у матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Доводи касаційної скарги досліджувалися у судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано належну правову оцінку, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків судів про належне документальне підтвердження господарських операцій. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

У той же час суди помилково задовольнили позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ з проведення спірної перевірки. Адже відповідні дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, а отже не впливає на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

З урахуванням викладеного оспорювані дії ДПІ не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2-а-13038/10/2070 скасувати в частині визнання неправомірними дій Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 по 21.10.2009.

Провадження у справі у цій частині закрити.

3. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2-а-13038/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Є.А. Усенко