Ухвала суду № 31543161, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року м. Київ К/9991/52007/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р.

у справі № 2а-7267/11/1470

за позовом Приватного підприємства «Юго-Строй»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської

області Державної податкової служби

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство

«Нібулон»

про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Юго-Строй» (далі - позивач, ПП «Юго-Строй») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №00156823340 від 23.09.2011 року та №00156923340 від 23.09.2011 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ СП «Нібулон», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Юго-Строй» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Олс-Вест» за період з 01 жовтня по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 12 вересня 2011 року за № 1101/23-400/35723181.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 84 791 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 67 834 грн. Також зазначено про порушення позивачем ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. ст. 629, 655, 656, 658, 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині вчинення у листопаді 2010 року правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 р. № 0015692340 та № 0015682340, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 84791 грн. та 21198 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 67834 грн. за основним платежем та 16959 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено угоду з ТОВ «Олс-Вест» про надання транспортних послуг від 01 квітня 2010 року № 29 та договір на поставку товарів від 10 квітня 2010 року № 40.

За період жовтень-грудень 2010 року ПП «Юго-Строй» віднесено до складу валових витрат витрати, понесенні у зв'язку з оплатою товару (піску глинистого) та послуг по перевезенню піску на загальну суму 630833 грн.

16.10.2010 р. між ПП «Юго-Строй» та ТОВ СП «Нібулон» укладено договір поставки за № 1509/2ПС/1, на підставі якого ПП «Юго-Строй» поставило ТОВ СП «Нібулон» 10000 тон піску глинистого загальною вартістю 350000 грн. в тому числі ПДВ 58333 грн. 33 коп., придбаного у ТОВ «Олс-Вест».

Дохід у розмірі 291667 грн. (350000 грн. - 58333 грн. = 291667 грн.), отриманий від вказаного договору поставки, позивачем включено до складу валового доходу на підставі видаткової накладної № РН-0000009 від 22 листопада 2010 року.

При цьому витрати та доходи за зазначеними вище угодами з ТОВ «Олс-Вест» та ТОВ СП «Нібулон» включено позивачем до складу валових витрат та валового доходу на підставі первинних документів - договорів поставки, угоди про надання транспортних послуг, банківських виписок, податкових та видаткових накладних, а також товарно-транспортних накладних, оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит за жовтень-грудень 2010 року позивач формував на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Олс-Вест». При цьому податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства ТОВ «Олс-Вест».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

О.В. Муравйов