Ухвала суду № 31543166, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року м. Київ К/9991/68655/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р.

у справі № 2а-2801/11/0170/22

за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Савой»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Савой» (далі - позивач, ПП «Будівельна компанія «Савой») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі №0026192301/0 від 31.12.2010 р. та №0026182301/0 від 31.12.2010 р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Сімферополі проведено невиїзну перевірку ПП «Будівельна компанія «Савой» з питань дотримання вимог податкового законодавства при правових відносинах з TOB «Глобал Кард Групп», TOB «ТК Сігма Груп», TOB «ТК «Укрімпекс» за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складно акт 21610/23-2/31446676 від 29.12.2010 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті донараховано податку на прибуток у сумі 80616 грн., у т.ч. за 2009 рік - 80616 грн.; п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 68438 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 9321 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті занижено податок на додану вартість у сумі 80 044грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, при перевірці питання правомірності віднесення у валові витрати послуг та витрат на придбання будівельних матеріалів, отриманих від про визначення позивачу податкового зобов'язання, встановлено порушення ведення бухгалтерського та податкового обліку та звітності, оскільки до перевірки крім договорів, видаткових накладних, актів про приймання виконаних робіт та податкових накладних не були надані належним чином оформлені і завірені печаткою документи, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених послуг.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0026192301/0 від 31.12.2010 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 112 862,40 грн., та № 0026182301/0 від 31.12.2010 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій у сумі 120066,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить право платника на валові витрати в залежність від стану розрахунків з бюджетом його постачальників. При цьому право покупця на валові витрати обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат з господарською діяльністю підприємства, наявність відповідних підтверджуючих розрахункових, платіжних чи інших документів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «БК «Савой» в 2 кварталі 2009 року були придбані будівельні матеріали та послуги у TOB «Глобал Кард Груп» на суму без ПДВ 88166,67 грн., в 3-4 кв. 2009 року були придбані будівельні матеріали у TOB «ТК «Укрімпекс» на загальну суму без ПДВ 235733,44 грн. (в т. ч.3 кв. 2009 р-. - 55502,38 грн., за 4 кв. 2009 р. - 180231,06 грн.), в 4 кв. 2009 року та 1 кв. 2010 року були придбані будівельні матеріали у TOB «ТК Сігма Груп» на загальну суму без ПДВ 76321,11 грн. (у т.ч. за 4 кв. 2009 р. - 67000,00 грн., за 1 кв. 2010 р. - 9321,11 грн.).

При цьому документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено отримання позивачем товару від контрагентів, а також оплата поставленого товару і подальше його використання у власної господарської діяльності.

Крім того, згідно висновку №73/11 судово-економічної експертизи, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ПП «БК «Савой» не підтверджується зменшення ПП «БК «Савой» від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у розмірі 68438 грн. та за 1 квартал 2010 року у сумі 9321 грн., яке було зменшено позивачу за результатами акта перевірки. Включення до складу валових витрат ПП «БК «Савой» за період з 2 кварталу 2009 року по 1 квартал 2010 року витрат на придбання будівельних матеріалів та послуг у TOB «Глобал Кард Групп», TOB «ТК Сігма Груп», TOB «ТК «Укрімпекс» відповідає вимогам законодавства та підтверджується документально в загальній сумі 400221,21 грн., тому висновки ДПІ щодо донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 80616 грн. є помилковим.

Щодо нікчемності правочинів позивача з TOB «Глобал Кард Групп», TOB «ТК Сігма Груп», TOB «ТК «Укрімпекс», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

О.В. Муравйов