Ухвала суду № 31543158, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К/9991/76363/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді:Вербицької О.В.суддів: Лосєва А.М. Муравйова О.В.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року

у справі № 2а-3417/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан сталеві конструкції»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан сталеві конструкції» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Океан сталеві конструкції») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Океан сталеві конструкції» з питань взаємовідносин з ТОВ «Техенергоресурс», за період з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року та ТОВ «Промбудмонтажінвест» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 27.02.2012 року № 653/23-5/34470193.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 138.2 ст. 138, п.п. 2 і 6 ст. 198, п. 1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення без номера від 06.03.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 398 533,00 грн. та про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 356 529,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Згідно з пп. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ліцензії серії АВ №514908 ТОВ «Промбуд-монтажінвест» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Океан сталеві конструкції» (замовник) та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (підрядник) було укладено договори: № КНА МАL NEH/П від 01.06.2011 року на суму 225.200,00 грн., № КНА SUМ МLU/П06/1 від 01.06.2011 року на суму 266.149,82 грн., № КНА LEV VOR /П06 від 01.06.2011 року на суму 238.445,00 грн., № КНА LEV VOR/П06/1 від 01.06.2011 року на суму 335.203,01 грн., № КНА КИР IND/П06 від 01.06.2011 року на суму 295.340,00 грн., № КНА IZU СNТ/П09 від 01.09.2011 року на суму 239.467,73 грн., предметом яких є виконання будівельно-монтажних робіт.

Реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, підтверджується виписаними ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» актами від 30.09.2011р. на суму 239.467,73грн., від 30.06.2011р. на суму 295.340,00грн., від 30.06.2011р. на суму 238.445,00грн., від 30.06.2011р. на суму 225.200,00грн., від 30.06.2011р. на суму 335.203,01грн., від 30.06.2011р. на суму 266.149,82грн., від 30.06.2011р. на суму 479.500,00грн., а також податковими накладними №482 від 30.09.2011р. на суму 239.467,73грн. (в т.ч. ПДВ - 39.911,29грн.), №306 від 30.06.2011р. на суму 295.340,00грн. (в т.ч. ПДВ - 49.223,33грн.), №310 від 30.06.2011р. на суму 238.445,00грн. (в т.ч. ПДВ - 39.740,83грн.), №386 від 30.06.2011р. на суму 225.200,00грн. (в т.ч. ПДВ - 37.533,33грн.), №309 від 30.06.2011р. на суму 335.203,01грн. (в т.ч. ПДВ - 55.867,17грн.), №308 від 30.06.2011р. на суму 266.149,82грн. (в т.ч. ПДВ - 44.358,30грн.), №307 від 30.06.2011р. на суму 479.500,00грн.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договори укладені ТОВ «Океан сталеві конструкції» з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» були сторонами виконані належним чином.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв О.В. Муравйов