Ухвала суду № 31543157, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року м. Київ К/9991/52602/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Муравйова О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року

у справі № 2а/0270/2367/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест"

до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Немирівлатінвест") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Немирівлатінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 25.08.2011 року № 623/23/35365643.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів в сумі 60 053 грн.; п. 198.1 п. 198.6 ст. 198, п. 204 ст. 200 Податкового кодексу України, - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 931 824 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення ПДВ в сумі 518 512 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0000482301 форми «В1», яким ТОВ "Немирівлатінвест" зменшено бюджетне відшкодування в сумі 60 053 грн., № 0000492301 форми «Р», яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 931 824 грн. та № 0000472301 форми «В4», яким ТОВ "Немирівлатінвест" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 518 512 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1.ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному визначенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, що визначено п. 200.4. ст. 200 ПК України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Немирівлатінвест» (покупець) та ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» (продавець) було укладено договір купівлі продажу № 09/28-02-11 від 28.02.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю нітроамофоски 448 тон.

Фактичне отримання ТОВ «Немирівлатінвест» товару від ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, накладними на переміщення.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Немирівлатінвест» (покупець) та ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» (продавець) було укладено договір № 12/02-03-11 від 02.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю аміачну воду 840 тон, поставка якої здійснюється залізничним транспортом.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Також, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що між ТОВ «Немирівлатінвест» (покупець) та ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» (продавець) було укладено договір від 28.04.2011 року № 01/28-04-11, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю діамофоску та карбамід.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання договору № 01/28-04-11 та отримання товару за ним, позивачем було надано: податкові накладні від 28.04.2011 року та від 27.05.2011 року, видаткові накладні від 30.05.2011 року та 31.05.2011 року, подорожні листи вантажного автомобіля від 30.05.2011 року та 31.05.2011 року, товарно-транспортні накладні від 30.05.2011 року, акти про використання мінеральних, органічних, і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, зокрема діамофоску та карбамід за квітень та травень 2011 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Альфа - трейд» здійснило позивачу реалізацію двох зернових накидок з еспандером. Дана операція зокрема підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2011 року № 382, рахунком фактурою від 08.02.2011 року, податковою накладною від 18.02.2011 року, та видатковою накладною від 21.02.2011 року. В свою чергу, позивачем на рахунки ТОВ «Альфа - трейд» сплачено 2 688 грн., з них 448 грн. становить податок на додану вартість, саме суму 448 грн. включено до складу податкового кредиту за лютий 2011р.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно визначено суму податкового кредиту, відповідно до податкових накладних виписаних ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» та ТОВ «Альфа - трейд».

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, на підставі вищевикладеного, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договори укладені ТОВ «Немирівлатінвест» з ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» та ТОВ «Альфа - трейд» були сторонами виконані належним чином.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

О.В. Муравйов