Ухвала суду № 31541024, 30.05.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/484/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/606/13 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 42

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Гурзеля І. В., Щавурської Н. Б.,

при секретарі - Дудіна Т.В.

з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ПАТ "Державний ощадний банк" - Тимчишин Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2013 року по справі за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 з участю третіх осіб ОСОБА_4, служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації про виселення із житлового приміщення із зняттям з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" задоволено.

Виселено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, із житлового будинку АДРЕСА_1 із зняттям із реєстраційного обліку в Управлінні міграційної служби України в Тернопільській області.

Стягнуто з ОСОБА_1, з ОСОБА_6,з ОСОБА_7, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" по 26 грн. 82 коп. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі апелянт вказав, що суд, ухвалюючи рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.

Враховуючи наведене, апелянт просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22.03.2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на будинок АДРЕСА_1 звернуте в судовому порядку стягнення як на предмет іпотеки, а враховуючи те, що відповідачі у добровільному порядку не звільняють будинок, вони підлягають виселенню у судовому порядку.

Колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та встановленим обставинам по справі.

Так, судом установлено, що 25.09.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України») в особі начальника філії - Тернопільське обласне управління Криницького O.A. та ОСОБА_1 укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №13, відповідно до умов якого відповідач отримав споживчий кредит в сумі 198 000 доларів США зі сплатою 14% річних та остаточним поверненням кредиту, не пізніше 27.09.2017р.

25.09.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України») в особі начальника філії - Тернопільське обласне управління Криницького O.A. та ОСОБА_4 укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №14, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала споживчий кредит в сумі 59400 доларів США .

25.09.2007р. між ВАТ „Ощадбанк" та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання умов Договору відновлювальної кредитної лінії №13 та Договору відновлювальної кредитної лінії №14 було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №3398, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: - земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,10 га. що знаходиться на території АДРЕСА_1 та розташований на ній житловий будинок загальною площею 357,3 кв.м. та житловою 125,3 кв.м.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2009 р. стягнуто з ОСОБА_1 в користь філії - Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» -221892.39 доларів США, а з ОСОБА_4 - 54664.70 доларів США. Стягнення покладено на майно іпотечного договору від 25.09.2007 р., а саме: житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,10 га., що знаходиться за вищевказаною адресою, власником якого є ОСОБА_1

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2009 р. виправлено описку у резолютивній частині Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2009 р., а саме вказано суму боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 в користь філії - Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» в розмірі 63664.70 доларів США. замість 54664.70 доларів США .

Судом встановлено, що на підставі виконавчих листів виданих Тернопільським міськрайонним судом Відділом ДВС Тернопільського РУЮ відкрито виконавче провадження та визначено термін добровільного виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2009 р. до 15.09.2009 р., проте ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не скористалися своїм правом і у вказаний термін добровільно не виконали судове рішення та не погасили заборгованість перед банком, тому державним виконавцем розпочато процедуру примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2009 р.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 11.12.2012 р. у задоволенні позовів ОСОБА_4 та Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки від 25.09.2007 р. відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_1- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, 05.09.1995 року не були зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1, не мали ні права власності, ні права користування даним житловим приміщенням, а тому підстав для визнання договору недійсним не встановлено.

Із довідки Адресного Довідкового бюро УМВСУ в Тернопільській області від 05.06.2012 р., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6, 1993 р.н., ОСОБА_2, 1995 р.н., ОСОБА_7, 1977 р.н., ОСОБА_3, 1962 р.н.

30.05.2011 р. ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся до відповідача ОСОБА_1 із вимогою добровільного виселення та звільнення протягом одного місяця з дня отримання даної вимоги останнім та усіма мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1, та попереджено, що у разі невиконання зазначених вимог банком буде вжито заходів щодо примусового виселення у судовому порядку. Однак, відповідач ОСОБА_1 від підпису про отримання зазначеної вимоги відмовився, що засвідчується підписами представників банку.

Із аналогічною вимогою позивач повторно звернувся до відповідача ОСОБА_1 12.01.2012 р. за №44/06-13, проте останній не відреагував на викладенні у вимозі вимоги.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та виплату поштового переказу, ОСОБА_1 отримав вимогу надіслану ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» про звільнення приміщення 17.01.2012р.

За ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п. 3.3.11 Іпотечного договору від 25.09.2007 р., іпотекодавець зобов"язаний: після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного місяця з дати отримання такої вимоги, а також сприяти виселенню всіх мешканців, що зареєстровані та/або фактично проживають за адресою знаходження предмету іпотеки.

Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у пункті 43 роз'яснив, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуте стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк .

Згідно ч.3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищенаведені вимоги закону, колегія суддів вважає, що суд правомірно задовольнив позовні вимоги банку щодо виселення ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, із житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки відповідач був попереджений про виселення відповідно до норм законодавства.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Є. Фащевська