Постанова № 31537799, 25.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. справа № 0870/5441/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Аграрний Дім»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року у справі №0870/5441/12 за позовом ОСОБА_1 до відділу Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Аграрний Дім» про скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01.07.2011р. реєстраційний номер 232188254001440 до договору оренди землі б/н від 15.01.2005 року, зареєстрованого у Гуляйпільському районному відділі РФ ДП «Центр ДЗК» реєстраційний номер 040626900122 від 20.03.2006 року. Позов обґрунтований тим, що державна реєстрація додаткової угоди від 16.06.2011р. проведена всупереч волевиявленню орендодавця, чим було порушено п.8, 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, не перевірено відповідність договору положенням статті 15 Закону України «Про оренду землі», не дотримано вимоги ст.ст.9, 15, 24 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, публічне акціонерне товариство «Аграрний Дім» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована порушенням судом першої інстанції вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою КМУ №1021 від 09 вересня 2009 року. Посилаючись на вказані норми права, заявник апеляційної скарги вказував на те, що ними визначено вичерпний перелік обставин, які є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації угоди. Оскільки таких обставин у цій справі встановлено не було, то суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Аграрний дім» 15.01.2005 року був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 20.03.2006 року за № 040626900122. Зазначений Договір укладено строком на п'ять років. Додатковою угодою до зазначеного Договору від 15.07.2009 року, зареєстрованою в Гуляйпільському

районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 21.10.2009 року № 040926900084, було подовжено строк дію Договору до 10 років.

01.07.2011 року позивач та третя особа уклали ще одну додаткову угоду до зазначеного Договору. Вказаною додатковою угодою було продовжено строк дії Договору та збільшено відсоткову ставку орендної плати з 3% до 5%. Дана додаткова угода підписана сторонами. 26.12.2011р. відповідачем за №232188254001440 здійснена державна реєстрація додаткової угоди від 01.07.2011р. до договору оренди від 15.01.2005р.

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що 12.08.2011 року до відповідача надійшло звернення позивача з проханням не проводити державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного між ним та третьою особою, на підставі державного акту. Згідно журналу реєстрації вхідних документів, який надано представником відповідача, зазначена вище заява зареєстрована за № 348.

Ті обставини, які свідчать про неприйняття до уваги відповідачем заяви позивача від 12.08.2011р., стали підставою для звернення ОСОБА_2 з позовом до суду, який фактично обґрунтований тим, що державна реєстрація додаткової угоди здійснена всупереч волевиявлення орендодавця.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем фактично здійснено державну реєстрацію додаткової угоди всупереч волі позивача, який був стороною угоди, що свідчить про неправомірність рішення відповідача по здійсненню державної реєстрації.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Розглядаючи справу по суті та оцінюючи рішення відповідача щодо здійснення державної реєстрації додаткової угоди, суд повинен був виходити з обсягу повноважень відповідача та законодавчо визначених підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації угод оренди земельних ділянок.

Так, згідно із ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

При цьому, ч.4 ст.24 названого Закону прямо передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Крім цього, питання проведення державної реєстрації договорів оренди землі врегульовано Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженим Постановою КМУ №1021 від 09.09.2009р..

Пунктом 16-3 Порядку передбачено, що територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини), якщо: документи подані не в повному обсязі; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Порядком.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено як підстави для державної реєстрації речових прав, порядок здійснення такої реєстрації так і підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації речових прав.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались позивачем, свідчать про те, що для державної реєстрації надано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, яка відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі», оформлена у належний спосіб, в якій сторони досягли згоду стосовно всіх істотних умов, що підтвердили своїм підписом.

За таких обставин, відповідач не мав законодавчо визначених підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації додаткової угоди до оренди землі. Своє волевиявлення щодо укладення такого договору сторони виявили шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди, який передано для реєстрації відповідачу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди.

Позивач не позбавлений права порушити питання про розірвання договору оренди (визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди) у встановленому порядку, якщо вважає, що таку угоду укладено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, за відсутності для цього волевиявлення однієї із сторін правочину.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ст. 198, ст.. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Аграрний Дім» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року у справі № 0870/5441/12 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Аграрний Дім» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 26.04.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк