Постанова № 31537792, 25.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. справа № 0870/11545/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі №0870/11545/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0002142211 та №0002132211, якими збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Абсолют АМ», внаслідок чого визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду, зокрема, мотивована тим, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які ґрунтуються лише на вироку суду, який постановлено відносно посадових осіб контрагента позивача, натомість цей вирок суду не містить встановленого факту недотримання позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань.

Не погодившись з постановою суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги фактично обґрунтовані висновками, які зроблено в Акті перевірки та які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Згідно із ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З матеріалів справи вбачається, що судова повістка, яку направлено на адресу позивача, не вручена адресату з незалежних від суду причин, про що свідчать відомості поштового органу. За таких обставин, судом апеляційної інстанції розглянуто справу у відсутності представника позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку TOB «Крокус ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Абсолют АМ» за період з 01.01.2010 року по 01.07.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.09.2012 року № 89/22-11/13631363.

В акті перевірки вказано на порушення TOB «Крокус ЛТД»:

- п. 5.1, абзацу 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 68521 грн. за 3 квартал 2010 року;

- п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 54817 грн.: за липень 2010 р. -13175 грн., серпень 2010 р. -28872 грн., вересень 2010р. - 12770 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2012 року фінансово - господарську діяльність ТОВ «Абсолют АМ» визнано судом фіктивною діяльністю. Операції ТОВ «Абсолют АМ» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності. Крім того, акти виконаних робіт по взаємовідносинах з ТОВ «Абсолют АМ» не підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, оскільки не відповідають вимогам, які пред'являються до первинних документів та які визначено Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя прийняті податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 року №0002142211, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 68521 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17130, 25 грн.; №0002132211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 54817 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13704, 25 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість». Такі висновки суду обґрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які ґрунтуються лише на вироку суду, який встановлено факт створення фіктивного підприємства - ТОВ «Абсолют АМ», натомість вказаним вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 29.06.2010р. між ТОВ «Крокус ЛТД» (Замовник) та ТОВ «Абсолют АМ» (Виконавець) укладено договір №265, предметом якого є виконання наступних робіт: організація послуг з прибирання нежитлових приміщень за наступними адресами: м.Запоріжжя вул..Грязнова, 6, м.Запоріжжя вул..Новокузнецька. 12 В (а.с.40).

ТОВ «Крокус ЛТД» включено до складу валових витрат суми по операціям з ТОВ «Абсолют АМ» у розмірі 274085,0грн. та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 42047,0грн.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою заперечується реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ», що є визначальною умовою для набуття платником податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2012 року фінансово - господарську діяльність ТОВ «Абсолют АМ» визнано винними ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст..205 КК України (фіктивне підприємництво), ст..358 КК України (підроблення документів). Зазначеним вироком суду встановлено, що вказаними особами створено фіктивне підприємство - ТОВ «Абсолют АМ», з метою здійснення незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сам по собі вирок, яким встановлено факт створення фіктивного підприємства, не свідчить про здійснення позивачем безтоварних операцій, оскільки створення фіктивного підприємства автоматично не означає, що усі здійсненні цим суб'єктом підприємницької діяльності господарські операції є фіктивними. Вироком суду не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивні взаємовідносини ТОВ «Абсолют АМ» саме з позивачем.

В той же час, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наявність вироку суду не було лише однією підставою для прийняття ДПІ спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, з акту перевірки, зокрема, вбачається те, що підставою для збільшення грошових зобов'язань стали висновки ДПІ про не підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.

Згідно із ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, лише сукупність вказаних ознак може характеризувати документ як первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції.

Одними з таких ознак є те, що первинний документ повинен відображати зміст та обсяг господарських операцій.

Позивачем, в якості обгрунтувань заявлених вимог, надавались до суду акти виконаних робіт, які, на його думку, підтверджують здійснення господарських операцій (а.с.57-59). Натомість, вказані акти виконаних робіт не містять у собі інформації про зміст та обсяг господарських операцій. В них лише зазначено, що ТОВ «Абсолют АМ» виконало роботи по організації виконання послуг з прибирання нежитлових приміщень, тобто відображено предмет договору №265, який укладено між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ». Між тим, в чому полягають такі роботи (послуги), тобто зміст господарських операцій, в актах виконаних робіт не відображено, як не відображено і обсяг таких операцій. При цьому і Договір №265 також не містить у собі переліку робіт (послуг), які мають виконуватися (надаватися) Виконавцем в межах: Організації послуг з прибирання нежитлових приміщень.

Отже, надані позивачем акти виконаних робіт не можуть бути визнанні первинними у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ДПІ про те, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ» не підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

В якості доказів реальності господарських операцій суд першої інстанції необгрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_4, який згідно з вироком суду був призначений на посаду директора ТОВ «Абсолют АМ». Так, по-перше, навіть приймаючи до уваги показання свідка, не можливо стверджувати про наявність належним чином оформлених первинних документів, які свідчать про господарську операцію та підтверджують її виконання. По-друге, показання свідка лише свідчать про те, що ТОВ «Абсолют АМ» мало взаємовідносини з позивачем, але вказані показання не дають змоги визначитись з тим коли такі операції мали місце, в яких обсягах виконувались роботи (надавались послуги). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у своїх показаннях свідок вказував на те, що ТОВ «Абсолют АМ» надавались послуги по прибиранню приміщень позивача, але предметом договору №265 є не надання послуг з прибирання, а виконання робіт по організації послуг з прибирання нежитлових приміщень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставини справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі №0870/11545/12 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Постанову виготовлено у повному обсязі 29.04.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк