Ухвала суду № 31537502, 03.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.

справа № 2а/0470/6165/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Новоженіна І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі №2а/0470/6165/11

за позовом

Державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)»

до

про

Синельниківської об’єднаної державної податкової інспекції

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Синельниківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Синельниківської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000301640 від 24.03.2011 року. (а.с.3-5)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/6165/11. (а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахованих штрафних санкцій в сумі 61977,45 гривень складено з порушенням діючого законодавства, без правових підстав, та з перевищенням повноважень і тому підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі №2а/0470/6165/11 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя – Боженко Н.В.) (а.с.217-219)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що штрафні санкції застосовані до позивача правомірно, підстав для задоволення позову немає.

Позивач – Державне підприємство «Підприємство Синельниківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі №2а/0470/6165/11. (а.с.225-227)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки він виконав вимоги чинного законодавства щодо своєчасності сплати податку на додану вартість, за поточний період в частині 61977грн. 45 коп., наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків виконати належним чином обов'язок зі сплати поточних податкових зобов'язань. Державний контролюючий орган, яким є податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення платежу, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань перерахованих підприємством до бюджету.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі №2а/0470/6165/11.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2011 року посадовою особою Синельниківської об’єднаної державної податкової інспекції проведено камеральну перевірку платника податку на додану вартість Державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)», результати якої оформлено актом №00030/1640/08679770 від 24 березня 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено, що в порушення п.п.57.1 ст.57, п.п. 203.2 та п.п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов’язання з податку на додану вартість, самостійно визначені платником відповідно до поданих ним декларацій та уточнюючих розрахунків.

24 березня 2011 року Синельниківською об’єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки №00030/1640/08679770 від 24 березня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000301640 від 24 березня 2011 року на суму 61977,45 грн.

Відповідно до пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003р. №290 встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Платіжними дорученнями від 28.01.2011 року №55 та № 123 від 28.02.2011 року позивачем сплачено податок на додану вартість із зазначенням призначення платежу за грудень 2010 року та січень 2011 року відповідно.

Станом на 01.01.2011 року позивач мав податковий борг з податку на додану вартість за зобов’язаннями 2008-2010 років.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 17.05.2011 року у справі №2а/0470/4401/11, в якій встановлено податковий борг позивача та стягнуто 1364722,66 гривень в погашення податкового боргу. Сплачені вищезазначеними платіжними дорученнями кошти спрямовано відповідачем на погашення зазначеного боргу позивача, що відображено в додатку до акту перевірки №00030/1640/08679770 від 24.03.2011 року.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансов внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З огляду на зміст пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно абз. 1, 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податкові декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкове декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до платіжних доручень № 82, № 160, №233, №271, №341, №389, сплату коштів до бюджету було проведено раніше подання відповідної податкової декларації, тобто раніше виникнення податкового зобов’язання за вказаний у платіжному дорученні період. На момент сплати коштів за вищевказаними платіжними дорученнями в Синельниківської ОДПІ не було підстав зараховувати їх в рахунок погашення податкового зобов'язання, яке ще не виникло і не нараховане до сплати.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язковій платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнай його банкрутом».

Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Таким чином, сплачуючи кошти у певних сумах до подання податкової декларації, платник вчиняє заходи погашення податкового боргу за його наявності, оскільки законних підстав для повернення платежу або зарахування в рахунок не задекларованих зобов'язань немає.

Відповідно вказаних положень, за відсутності податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, сплачені кошти правомірно зараховані в погашення існуючого податкового боргу за тим самим платежем.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платників податків за несплату самостійно визначено грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такі платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних з останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі її відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 3.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України N 953 від 17.12.2010 року, визначено що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податку, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податку, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановлену цим пунктом черговість платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. У разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Крім того, податковий борг позивача виник у 2000 році та не переривався до цього часу. Всі активи позивача перебувають у податковій заставі та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про реєстрацію податкової застави щодо всіх активів позивача, реєстрацій номер запису про заставу 1549473. Відповідно до Витягу №25088519 від 23.10.2009 року до реєстраційного запису 1549473 внесено зміни - термін дії обтяження до 23.10.2014 року.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Згідно з вимогами п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок.

З огляду на вказані обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що штрафні санкції застосовані до позивача правомірно.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 20 жовтня 2011 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Підприємство Синельниківської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№94)» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі №2а/0470/6165/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 08 квітня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна