Ухвала суду № 31536325, 16.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р.справа № А23-39

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової служби в Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року у справі №А23-39 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврофрахт LTD» до за участі третьої особи: про Державної податкової служби в Дніпропетровській області Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська визнання недійсним рішення,-ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрєврофрахт LTD» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), третя особа - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - третя особа), в якому просило визнати недійним рішення Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області №26/09/22-32/191142292/55 від 29.03.2000 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2000 року відкрито провадження в адміністративній справі №А23-39. (т.1, а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідачем неправомірно включено до валового доходу товариства суми позики, отриманої від фізичних осіб, яка підлягає поверненню; виключено із валових витрат товариства суму, яка пов'язана з благодійною допомогою неприбутковій організації, а також витрати на утримання плавзасобів.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року у справі №А23-39 адміністративний позов задоволено. (головуючий суддя - Кеся Н.Б.) (т.2, а.с.16-21)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що порушення податкового законодавства в діях позивача відсутні.

Відповідач - Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011р. по справі №А23-39 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (т.2, а.с.28-31)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що правом визначати відноситься та чи інша установа до неприбуткових організацій та установ належить лише податковому органу. Спеціалізована техніко-економічна школа №36 не відноситься до неприбуткових організацій, оскільки не включена до Реєстру неприбуткових організацій.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представників відповідача та третьої особи, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме: здійснення заміни відповідача - Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області на його правонаступника - Державну податкову службу в Дніпропетровській області.

У судовому засіданні, заслухавши думку представника третьої особи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити Державну податкову адміністрацію в Дніпропетровській області на Державну податкову службу в Дніпропетровській області.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги заявленої апеляційної скарги, просив скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011р. по справі №А23-39 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача не заперечував.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 21 лютого 2000 року по 21 березня 2000 року посадовими особами Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврофрахт LTD» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 1999 року, результати якої оформлено Актом №000975 від 27 березня 2000 року.

Відповідно до вказаного Акту у жовтні 1999р. у сумі 4 300 000 грн. згідно договору займу №2-191099 від 19.10.1999р. платіжним дорученням №3 від 19.10.1999р. на рахунок ТОВ «Укрєврофрахт» № 26004100302735 (МФО 313797) надійшли кошти від ОСОБА_1 з рахунка № НОМЕР_1 (КАБ «Слов'янський», м. Запоріжжя, МФО 313797). В грудні 1999р. у сумі 5 500 000 грн. згідно договору займу № 2-12/99 від 28.12.1999р. платіжним дорученням № 5 від 28.12.1999р. на рахунок ТОВ «Укрєврофрахт» № 26004100302735 (МФО 313797) від ОСОБА_1 надійшли кошти з рахунка № НОМЕР_1 (КАБ «Слов'янський», м. Запоріжжя, МФО 313797). Залишок займу на момент перевірки складав 9 800 000 грн.

Згідно з Актом перевірки кошти, які надійшли платнику податку від інших юридичних чи фізичних осіб, що не є фінансово-кредитними установами, у вигляді поворотної фінансової допомоги або займу (передбачено ст. 374 ЦК України), включаються до валового доходу і підлягають оподаткуванню на загальних підставах згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як з інших джерел. За висновком податкового органу позивач в порушення вищенаведеного пункту не включив до складу доходів з інших джерел займи. отримані від фізичних осіб загальною сумою 9 800 000 грн.

29 березня 2000 року Державною податковою адміністрацією в Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №000975 від 27 березня 2000 року було прийнято рішення № 26/09/22-32/19142292/55, яким, зокрема, нараховано до сплати податок на прибуток на суму 2936790 грн. та штрафні санкції на суму 881040 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

У відповідності до п.1.22 ст. 1 вищезазначеного Закону безповоротною фінансовою допомогою є:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- кредит або депозит, наданий платнику податку без встановлення строків повернення його основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах.

Відповідно до Листа Державної податкової адміністрації України від 18.02.1998 року №1725/10/15-1117, включення поворотної фінансової допомоги до валового доходу не передбачено статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, позика, яка має місце згідно обставин справи за спірними операціями, за своєю юридичною природою є поворотною фінансовою допомогою.

Також пунктом 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати по поверненню фінансової допомоги до переліку витрат, які відносяться до валових витрат платника податку, не включені.

З огляду на зазначені правові норми та вказані обставини справи, враховуючи, що договори, за якими позивачем здійснювалося отримання позики, не визнані недійсними у встановленому порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно неправомірності донарахування відповідачем податку на прибуток за операціями з отримання позики на суму 2940000грн. та штрафних санкцій на суму 882000грн.

Також, відповідно до Акту перевірки, в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач зайво відніс до складу валових витрат, витрати, які надані платнику податку на утримання і експлуатацію моторних човнів, катерів і яхт загальною сумою 5626 грн. 60 коп.

З матеріалів справи вбачається, що до видів діяльності позивача відноситься здавання в найом (в оренду) устаткування і машин виробничо-технічного призначення. З метою здійснення цього виду діяльності Позивач має в своїй власності плавзасоби, які здає в оренду (лізинг). Таким чином, витрати позивача по базуванню, щорічному обов'язковому техогляду Державної інспекції судноплавного нагляду та обов'язковому огляду судів представниками річкового Регістру України являються витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією та введенням виробництва, продажем послуг (витрати по орендним операціям) та підлягають віднесенню на валові витрати у відповідності з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що донарахування відповідачем за цими обставинами податку на прибуток на суму 1688грн. та штрафних санкцій на суму 506 грн. є необґрунтованим.

В акті перевірки зазначено, що згідно первинних документів ТОВ «Укрєврофрахт» добровільно передало майно на користь спеціалізованої техніко-економічної школи № 36 на суму 7675 грн. 49 коп.

Згідно листа ДПА у Дніпропетровській області від 03.01.2000р. за №91/28-128 спеціалізована техніко-економічна школа № 36 в реєстрі неприбуткових організацій відсутня, а також для постановки на облік не зверталась.

У відповідності до довідки №497 від 20.03.2000р. спеціалізована техніко-економічна школа № 36 входить до складу відділу освіти Ленінської районної ради, який є неприбутковою організацією, що підтверджується довідкою № 197 від 18.03.1999р. Державної податкової інспекції Ленінського району м. Дніпропетровська.

Таким чином, донарахування податку на прибуток на суму 1950 грн. та штрафних санкцій на суму 585 грн. є неправомірним.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 24 листопада 2011 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року у справі №А23-39 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 21 січня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна