Ухвала суду № 31535014, 22.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15294/10/13/0170

22.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 18.02.13 у справі № 2а-15294/10/13/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газіфікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42-а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газіфікації "Кримгаз" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 15.11.2010 №0000902301/0.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2010 №0000402310/0.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 20.10.2010 по 02.11.2010 представниками Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, на підставі направлення від 20.10.2010 №185/23-0, згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Красноперекопського управління експлуатації газового господарства (Красноперекопського УЕГГ) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 1435/23-0/23893680(надалі - Акт перевірки), яким встановлені порушення :

- пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку занижені база оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій по відключенню споживачів від газопостачання у сумі 2080,42 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 416,07 грн.;

- статті 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено заниження податку на землю на загальну суму 201,58 грн., в тому числі:

за земельні ділянки в м. Красноперекопську заниження податку на землю склало 67,47 грн., в тому числі за період з 01.07.2009 по 31.12.2009 у сумі 32,76 грн., за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 у сумі 34,71 грн.;

за земельні ділянки в м. Армянську заниження податку на землю склало 134,11 грн., в тому числі за період з 01.07.2009 по 31.12.2009 у сумі 65,13 грн., за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 у сумі 68,98 грн.;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 23,25 грн., у тому числі 2009 рік - 23,25 грн.

На підставі акту перевірки Красноперекопською ОДПІ в АР Крим 15 листопада 2010 року винесено:

1)податкове повідомлення-рішення №0000902301/0, яким на підставі акту перевірки 05.11.2010 №1435/23-0/23893680 встановлено порушення статті 2 Закону України "Про плату за землю", у зв'язку з чим відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 60,47 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 340,00 гривень ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз".

2)податкове повідомлення - рішення № 0000402310/0, яким на підставі акту перевірки 05.11.2010 №1435/23-0/23893680 встановлено порушення статті 2 Закону України "Про плату за землю", у зв'язку з чим відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 134,11 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 1700,00 гривень ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз".

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно абзацу "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

У разі коли сума податкового зобов'язання, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про плату за землю", об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Перелік земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, визначений пунктом 4 ст. 84 Земельного кодексу України.

Статтею 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996 року №192/96-ВР встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Відповідно до п. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Земельні ділянки загальною площею 0,05653 га, на яких розташовані газорозподільні пункти, є землями трубопровідного транспорту і не можуть бути передані державою іншим підприємствам. Окрім цього, ВАТ по газопостачанню та газифікації по газопостачанню і газифікації "Кримгаз" також не має права постійного використання цими земельними ділянками.

Пунктом 13 Закону України "Про плату за землю" визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно довідок КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" (вих. від 09.10.2009 року №26-02/002-1, №26-02/002-2, №26-02/002-3, 21-02/30-1, №21-02/30-2, №21-02/30-3, №21-02/30-4), станом на 09.10.2009 року відсутня інформація про реєстрацію державних актів на право постійного використання земельними ділянками, договорів оренди землі ВАТ по газопостачанню і газифікації "Кримгаз" на земельні ділянки загальною площею 0,05653 га, які розташовані в м. Красноперекопську та м. Армянську.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.13 у справі № 2а-15294/10/13/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва