Рішення № 31529920, 28.05.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0602/2465/2012 Головуючий у 1-й інст. Михалюк О.П.

Категорія 45 Доповідач Гансецька І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Товянської О.В.,

Микитюк О.Ю.

при секретарі: Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, Першотравенська селищна рада Баранівського району Житомирської області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов'язання знести самочинну будівлю

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі проживає її мати ОСОБА_5 Відповідачка ОСОБА_3, яка проживає у квартирі №4 цього ж будинку, без відповідного дозволу прибудувала веранду до належної їй квартири, що позбавляє її можливості користуватись житлом та спільною земельною ділянкою. Просила усунути вказані перешкоди шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знесення самочинної прибудови.

Судом до участі в справі в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_4 та в якості третьої особи - Першотравенську селищну раду Баранівського району Житомирської області.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні квартирою №5, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою, розташованими по АДРЕСА_3, а саме, зобов'язати їх знести самочинно прибудовану веранду до їх квартири №4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2013 року та ухвалити нове про часткове задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири № 5, а відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проведення відповідачем самочинного будівництва веранди є об'єктивною підставою для вимоги усунути перешкоди в користуванні квартирою та земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів знесення самочинної забудови.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не вважає за можливе.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири № 5, а відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2.

Відповідачами без отримання відповідних дозволів було споруджено веранду до належної їм на праві власності квартири.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач, яка, як вбачається з її позовної заяви, проживає м.Дергачі Харківської області, не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження існування перешкод у здійсненні нею права користування і розпорядження належним їй майном в результаті виконання відповідачами добудови до своєї квартири.

Відповідно до вимог ст.ст.10,11,27,61 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Для підтвердження своїх вимог або заперечень особи, які беруть участь у справі, зобов'язані подати усі наявні у них докази до початку розгляду справи або під час попереднього судового засідання.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до положень частини 7 вказаної статті суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Тобто правила про зобов'язання знести самочинне будівництво, застосовується лише у разі, коли буде встановлено, що самочинне будівництво неможливо привести у стан, який буде відповідати будівельним нормам та правилам, або особа відмовляється вчинити такі дії.

Ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідачів знести самочинне будівництво, суд першої інстанції на наведені вимоги закону уваги не звернув і застосував ч.7 ст. 376 ЦК України без встановлення обставин, які б свідчили про те, що самочинне будівництво не відповідає будівельним нормам та неможливо привести його у стан, що буде відповідати таким нормам та правилам, а також не з'ясував та не навів у рішенні обставин, які б свідчили про відмову відповідача вчинити дії щодо приведення самочинного будівництва у стан, який буде відповідати будівельним нормам та правилам.

До того ж, за змістом наведеного, збудований самочинно об'єкт може бути знесений на підставі судового рішення в передбачених ст. 376 ЦК України випадках у справі за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Крім зазначеного, ухвалюючи рішення про зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні квартирою №5, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою, розташованими по АДРЕСА_3, шляхом зобов'язання його знести самочинно прибудовану веранду до квартири №4, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 жодних позовних вимог до ОСОБА_4 не заявляла.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що рішення Баранівським районним судом Житомирської області постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючисьст.ст.209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов'язання знести самочинну будівлю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :