Рішення № 31523354, 29.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Трофименко Л.Р.

Категорія 37 Доповідач Біляєва О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Мальованого Ю.М., Папоян В.В.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою позивача на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року ОСОБА_1 пред'явила у суд позов до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 09 серпня 1991 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів їй (на той час ОСОБА_1) належну йому частину домоволодіння АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

У встановлений законом шестимісячний строк вона не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки в силу ст. 549 ЦК УРСР вступила в управління та володіння спадковим майном та вважала себе власником спадкового майна як єдина спадкоємиця за заповітом.

Просила позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального й процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що висновок суду про пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини без поважних причин є безпідставним. Суд не прийняв до уваги, що у неї знаходяться трудова книжка спадкодавця; заповіт, складений ОСОБА_3 на її ім'я; меблі та побутова техніка, і не дав правову оцінку доводам позивача щодо здійснення нею оплати житлово-комунальних послуг за спірною адресою з моменту поховання спадкодавця до теперішнього часу. Також суд безпідставно відхилив клопотання про допит свідка ОСОБА_5 та не викликав у судове засідання свідка ОСОБА_6, щодо якої задовольнив клопотання. Судом дана неправильна правова оцінка доказам.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач та її представник ОСОБА_8 просили скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини спадкування у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року регулюються чинним на той час законодавством, зокрема, відповідними правилами Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно зі статтею 534 ЦК УРСР, кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За правилами ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, які не здійснили дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР), можуть звернутися з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (ст. 550 ЦК УРСР).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3. За життя 09 серпня 1991 року він зробив заповідальне розпорядження щодо належної йому частки домоволодіння АДРЕСА_1, яку заповів ОСОБА_1.

Відмовляючи у позові та керуючись ст.ст. 528, 548, 550 ЦК УРСР, суд виходив з того, що позивачем не доведено поважність причин, з яких пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, підстави для пред'явлення позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Як вбачається з позовної заяви (ас. 2-3), ОСОБА_1 як на матеріально-правову підставу свого позову посилалась на ст. 549 ЦК УРСР, яка передбачає прийняття спадщини в разі фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. При розгляді справи по суті позивач також вказувала, що з дня поховання спадкодавця здійснює оплату комунальних послуг, що надаються за місцем знаходження спадкового майна; користується особистими речами ОСОБА_3, меблями, побутовою технікою.

Однак суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув, належним чином не визначився з характером спірних відносин і дійшов помилкового висновку, що строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 ЦК УРСР, ОСОБА_1 пропустила без поважних причин.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 11 ЦПК України щодо розгляду судом цивільних справ в межах заявлених позовних вимог, апеляційний суд, згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, скасовує оскаржене рішення та відмовляє у задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини у зв'язку з безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 307 ч. 1 п. 2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 25 лютого 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді