Ухвала суду № 31518205, 22.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р.Справа № 2а-7825/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Баштанському районі Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор" до Державної податкової інспекції в Баштанському районі Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним наказу про проведення перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ПАТ "Явкинський елеватор" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним наказу №312 від 25.08.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Явкинський елеватор», скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 №0000262301, яким суб'єкту господарювання збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 422048грн. (281365грн. - основного платежу, 140683грн. - штрафні санкції) в зв'язку з порушенням пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.п. «а» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Магнолія-Л».

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що підстави прийнятого рішення (безтоварність господарських операцій за договірними зобов'язаннями з ТОВ «Магнолія-Л» та незаконність наказу на проведення перевірки) надумані та бездоказові.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Баштанському районі Миколаївської області від 05.09.2011 №0000262301 форми «Р».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин у справі, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що при розгляді справи встановлено, що в період з 26.08.2011 по 31.08.2011 Державною податковою інспекцією у Баштанському районі Миколаївської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Явкинський елеватор» щодо правових відносин з платником податків-постачальником ТОВ «Магнолія-Л» за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, за результатами якої 31.08.2011 контролюючим органом складено акт за №180/23-00955070.

Перевірка підприємства проведена контролюючим органом на підставі наказу начальника ДПІ у Баштанському районі за №312 від 25.08.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до акта перевірки, перевіркою виявлені порушення суб'єктом господарювання: ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого дані, наведені у декларації з ПДВ за лютий, березень 2011 р. з обсягами придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Магнолія-Л» (а отже і задекларований податковий кредит), є недійсними; п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), п.п. «а»п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем штучно сформовано податковий кредит у лютому-березні 2011 р. у сумі 281 365 грн., у тому числі: у лютому 2011 р. -у сумі 139 896 грн., у березні 2011 р. - у сумі 141 469 грн.. При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав».

За результатами перевірки 05.09.2011 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262301 форми «Р», яким здійснено донарахування суб'єкту господарювання грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 422048грн., у тому числі 281365грн. - за основним платежем та 140683грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення підприємству податкового зобов'язання є судження контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Магнолія-Л» необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, безтоварності господарських операцій та недоведеності факту доставки товару контрагентам-покупцям.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені при розгляді справи фактичні дані, які містяться в первинних документах, складських документах, а також документах, які ведуться підприємством для внутрішнього контролю та обліку, вказують на те, що насіння соняшнику було поставлено позивачеві саме від ТОВ «Магнолія-Л» на зберігання та в подальшому реалізовано, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій не відповідають фактичним обставинам

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом підпункту 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп.7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

У відповідності з п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

У відповідності з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Приписами п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вказані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В контексті зазначених норм у разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Окрім того, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарі не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару при реальності вчинених господарських операцій.

В ході судового розгляду встановлено, що 18.10.2010 між позивачем та ТОВ «Магнолія-Л» укладено договір складського зберігання за №107. На виконання умов цього договору у грудні 2010 року підприємством від ТОВ «Магнолія-Л»прийнято на відповідальне зберігання насіння соняшнику. В період 10-22 грудня 2010 року насіння соняшнику було доставлено від ТОВ «Магнолія-Л» до позивача. Факт доставки соняшника на зберігання підтверджується дослідженими в судовому засіданні товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, які є документами суворої звітності та зареєстровані в Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться Державним підприємством «Держреєстри України», з відміткою про вагу, класність зерна, вологості, сміттєвих та зернових домішок, клейковини, зараженості зерна та форми, що засвідчує якість зерна. Про добросовісність позивача при укладені договору складського зберігання свідчить той факт, що позивач отримав від ТОВ «Магнолія-Л» копію свідоцтв про реєстрацію цього контрагента як платника податку на додану вартість за 2010 рік та 2011 рік, а також перевірив дійсність цих свідоцтв за допомогою веб-ресурсу ДПС України (процедура перевірки запропонована платникам податків самою ДПС України для попередження ризиків віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту від недобросовісних контрагентів). Окрім цього, позивач отримав від ТОВ «Магнолія-Л» заповнену картку контрагента, копію свідоцтва про державну реєстрацію цього підприємства, а також копію довідки з ЄДРПОУ.

01.07.2010 між ПАТ «Явкинський елеватор» та ТОВ «Трайгон-Експорт» укладено договір комісії №3-К, відповідно до умов якого позивач (комісіонер) зобов'язується здійснювати від свого імені і за рахунок ТОВ «Трайгон-Експорт»(комітент) закупівлю сільськогосподарської продукції у постачальників. У грудні 2010 року на виконання вищевказаного договору комісії позивачем з ТОВ «Магнолія-Л» укладено договори купівлі-продажу частини поставленого соняшника: Договір № 216/ЯВ від 09.12.2010; Договір № 217/ЯВ від 15.12.2010; Договір № 224/ЯВ від 21.12.2010. Вага соняшника, придбаного комісіонером за вищевказаними договорами склала 408001кг.. Господарські операції з придбання комісіонером насіння соняшника, крім договорів, підтверджені видатковими та податковими накладними, виданими ТОВ «Магнолія-Л», видатковими та податковими накладними, виданими ПАТ «Явкинський елеватор», складськими квитанціями. На виконання умов вищенаведених договорів комісіонером проведено розрахунки з ТОВ «Магнолія-Л». Відповідно до умов договору комісії придбаний у ТОВ «Магнолія-Л» соняшник позивач переоформив на ТОВ «Трайгон-Експорт», у зв'язку з чим ПАТ «Явкинський елеватор» були виписані відповідні видаткові та податкові накладні, складські документи. 28.12.2010 року позивачем було складено звіт комісіонера до договору комісії, яким повідомлено ТОВ «Трайгон-Експорт» про виконання умов підписаного договору в частині закупівлі соняшника у ТОВ «Магнолія-Л». Звіт позивача було прийнято ТОВ «Трайгон-Експорт», на підтвердження чого складено акт виконаних робіт від 28.12.2010, комісійна винагорода позивача за яким склала 2763,58грн. Зазначене також підтверджує, що придбаний у ТОВ «Магнолія-Л» соняшник за Договорами № 216/ЯВ, 217/ЯВ та 224/ЯВ був використаний у господарській діяльності ПАТ «Явкинський елеватор», відтак у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту за господарським операціями з ТОВ «Магнолія-Л».

Отже, ПАТ «Явкинський елеватор» не тільки придбав продукцію у ТОВ «Магнолія Л», а в подальшому проводив з цією продукцією господарські операції, що відповідає статутній діяльності підприємства (згідно витягу з ЄДРПОУ посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (51.11.0); оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0); діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0); складське господарство (63.12.0); організація перевезення вантажів (63.40.0)).

Процедура прийомки позивачем продукції на зберігання від суб'єктів господарювання включає: лабораторний аналіз на предмет її якості (вологості, сортності), результати якого вносяться відповідальними працівниками лабораторії до журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб (№49); транспортування на вагову, де ведуться журнали (окремий журнал на парні та не парні дати), в яких зазначається дата ввезення, номер машини/трактора, вага (брутто/тара/нетто), назва культури, назва призначення вантажу, номер документа, на підставі якого ввозиться вантаж (копії витягів із журналів додаються) та ведеться відеоспостереження; доставка продукції на склад-сушильню або на елеватор. При цьому, на кожного постачальника на підприємстві в програмі «1-С»ведеться електронний журнал форми №36 кількісно-якісного обліку, в якому чітко зазначаються дати і номера складських квитанцій, назва постачальника, назва культури, якісні показники культури, прихід/розхід.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені при розгляді справи фактичні дані, які містяться в первинних документах, складських документах, а також документах, які ведуться підприємством для внутрішнього контролю та обліку, вказують на те, що насіння соняшнику було поставлено позивачеві саме від ТОВ «Магнолія-Л» на зберігання та в подальшому реалізовано, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій не відповідають фактичним обставинам.

Твердження контролюючого органу, який не оспорює реальність вчинених господарських операцій (фактичне виконання робіт та поставку товарів), наявність необхідних первинних документів для формування податкового кредиту, про нікчемність укладених правочинів (що, на думку контролюючого органу, автоматично тягне за собою завищення підприємством податкового кредиту), в зв'язку з поставкою товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Магнолія-Л», іншими невстановленими суб'єктами господарювання (не ТОВ «Магнолія-Л»), оскільки ТОВ «Магнолія-Л» (контрагент позивача) не має достатніх трудових та матеріальних ресурсів для вчинення господарської діяльності та мало відносини з недобросовісними суб'єкта господраювання - (ТОВ «Гідралтекс сервіс», ПП «Альтекс-Юг», а також контрагентів-постачальників ПП «Альтекс-Юг», зокрема: ТОВ «АВ-Групп», ТОВ «СГ-Груп», ТОВ «ФМП-Лак», ТОВ «СВС-Плюс», ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», ТОВ «Скай Групп ЛТД», ТОВ «БК ЮСГ», ТОВ «Легат-М», ТОВ «ВКК «ДВМ», ПП «Ніка і Компанія»), а тому не мало можливості фактично поставити товарно-матеріальні цінності, були предметом судового дослідження суду першої інстанції та обґрунтовано визнанні судом невмотивованими.

В основу викладених висновків контролюючого органу покладені припущення, які спростовуються дослідженими в ході судового розгляду фактичними даними. Так, встановлено, що ТОВ «Магнолія-Л» є добросовісним платником податків. Стосовно правовідносин, що були предметом судового дослідження, ТОВ «Магнолія-Л» не тільки відобразило в податковій звітності зобов'язання зі сплати ПДВ, отриманого в ціні товару від ПАТ «Явкинський елеватор», а й сплатило вказані зобов'язання (податок) до бюджету (вказана обставина відповідачем не оспорюється).

Таким чином поставка товарно-матеріальних цінностей (насіння соняшника) за вищенаведеними угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Магнолія-Л», здійснені безпосередньо ТОВ «Магнолія-Л», що вказує на неправомірність рішення контролюючого органу.

Стосовно вимоги щодо визнання протиправним наказу №312 від 25.08.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерне товариство «Явкирнський елеватор» колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з п. 79.1 ст. 79 ПК України, «документальна невиїзна перевірка здійснюється за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу». Однією з таких обставин, як передбачено пп.78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України, є: «за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».

23.08.2011 позивач отримав від контролюючого органу лист за вих.№ 6869/10/23-012 від 18.08.2011 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо здійснених господарських операцій з ТОВ «Магнолія-Л»з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р. (копія додається). Після чого, позивач 26.08.2011 у передбачений законодавством строк надав відповідь на вказаний лист (вих. № 410). До відповіді було додано копії підтверджуючих документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Магнолія-Л». Відповідач отримав вказаний лист 26.08.2011. При цьому, оспорюваний наказ №312 від 25.08.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Явкинський елеватор» видано контролюючим органом 25.08.2011, а перевірка позивача проведена в період з 26.08.2011 по 31.08.2011.

Проте, оскільки реалізація наказу про проведення перевірки (фактичне проведення перевірки) здійснена після отримання відповіді та надання підприємством необхідних документів, недолік при призначенні перевірки (прийняття наказу про проведення перевірки до отримання відповіді та документів від суб'єкта господарювання) при наявності підстав, зазначених в наказі, для проведення документальної позапланової перевіркою, в даному випадку, не вказує на незаконність наказу.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, податковий орган ні в акті перевірки, ні під час апеляційного провадження не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували реальний характер здійснюваних позивачем та ТОВ «Магнолія-Л» господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про нікчемність правочинів (в зв'язку з тим, що господарських операцій по поставці товарів були вчинені не ТОВ «Магнолія-Л», а іншою особою), укладених між позивачем та ТОВ «Магнолія-Л», є бездоказовими, в тому числі в зв'язку з відсутністю компетенції у податкових органів визнавати правочини нікчемними з огляду на їх суперечність інтересам держави і суспільства, які виходячи з положення ч.3 ст.228 ЦК України (в редакції, що набрала чинності з 01.01.2011 року), виключені із переліку нікчемних правочинів і віднесені до оспорюваних правочинів.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Баштанському районі Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі № 2а-7825/11/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 27 травня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян