Постанова № 31512142, 29.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 5004/1378/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиприватної фірми "Скорпіон-Сервіс"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 рокуу справі господарського судуВолинської областіза позовомприватної фірми "Скорпіон-Сервіс"допублічного акціонерного товариства "Волиньобленерго"простягнення

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мохнюк М.В.,- відповідача:Папенко Т.А.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року ПФ "Скорпіон-Сервіс" звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до ПАТ "Волиньобленерго" про стягнення 623843,03 грн., як безпідставно збережених коштів та 3 579,43 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 623843,03 грн. в повернення безпідставно збережених коштів, 3579,43 грн. процентів за користування чужими коштами та судові витрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення місцевого господарського суду змінено в частині сум процентів за користування чужими коштами та стягнуто 2409,91 грн. В іншій частині рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПФ "Скорпіон-Сервіс" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року скасувати в частині стягнення процентів за користування чужими коштами та залишити в цій частині без змін рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що апеляційним судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.03.2010 року рішенням комісії відповідача з розгляду актів про порушення Правил КЕЕ, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією від 18.03.2010 року, до позивача було застосовано оперативно - господарську санкцію у вигляді нарахування вартості недоврахованої електроенергії на суму 623843,03 грн.

29.07.2011 року позивач виконав рішення комісії та перерахував на користь відповідача 623843,03 грн.

У подальшому, зазначене рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил КЕЕ, про нарахування оперативно-господарської санкції в розмірі 623843,03 грн., було визнано недійсним рішенням господарського суду Волинської області від 09.07.2012 року у справі №5004/2327/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

10.09.2012 року позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути 623843,03 грн., як безпідставно набутих коштів та сплатити відповідні відсотки за користування ними.

13.09.2012 року відповідач надав відповідь, що грошові кошти в сумі 623843,03 грн. зараховані в рахунок майбутніх розрахункових періодів, відповідно з чим, їх повернути неможливо, а вимога щодо сплати процентів за користування ними є безпідставною та задоволенню не підлягає.

19.09.2012 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій, на підставі п. 6.42 "Правил користування електричною енергією", просив повернути сплачені кошти до 25.09.2012 року на розрахунковий рахунок.

25.09.2012 року відповідач надав відповідь та обґрунтував неможливість повернення коштів відсутністю порядку та механізму повернення грошей із поточного рахунку з спеціальним режимом використання та зарахуванням вказаної суми в рахунок майбутніх розрахункових операцій за спожиту електричну енергію.

Предметом даного судового спору є вимога про є стягнення з відповідача 623843,03 грн., як таких, що утримуються без достатньої правової підстави та нарахованих процентів за користування цими грошовими коштами.

Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ця норма застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За переконанням колегії суддів, підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав або коли така підстава згодом відпала, а також наявність підстав для повернення цього майна.

Пунктом 6.42 Правил КЕЕ передбачено, що у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

За переконанням колегії суддів, цією нормою визначено порядок повернення грошових коштів, перерахованих на виконання скасованого акту, відповідно до якої, у разі наявності заяви від споживача про повернення сплачених грошових коштів, у постачальника електричної енергії виникає обов'язок їх повернути.

Враховуючи вищезазначені норми та приймаючи до уваги те, що судовими рішеннями у справі №5004/2327/11 рішення комісії відповідача про нарахування оперативно-господарської санкції в розмірі 623843,03 грн. визнано недійним і позивач звернувся із заявою про повернення цих грошових коштів, висновок судів про те, що відповідач, в силу приписів ст.1212 ЦК України є особою, яка утримує спірне майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави, відповідно з чим, зобов'язаний повернути їх позивачу, є вірним. Відповідно з цим, суди правомірно стягнули з відповідача 623843,03 грн., як безпідставно набутих ним за рахунок позивача.

Щодо відсотків за користування грошовими коштами, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За переконанням колегії суддів, положення наведених норм застосовуються як відповідальність у цивільно-правових зобов'язаннях, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Виходячи із змісту п.6.42 Правил КЕЕ, після подання споживачем заяви про повернення сплачених грошових коштів, у електропостачальника виникає обов'язок повернути ці грошові кошти. Тобто, в даному випадку, у електропостачальника виникають грошові зобов'язання. Невиконання цього обов'язку, в свою чергу, породжує відносини із прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги те, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення 3579,43 грн. процентів, нарахованих за неправомірне користування грошовими коштами, водночас, в даному випадку, між сторонами існують правовідносини, які виникли із порушення виконання грошового зобов'язання, відповідальність за яке визначено іншими нормами ЦК України і такі вимоги заявлені не були, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність цих вимог, в задоволенні яких має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень з даної справи в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами. Проте, приймаючи до уваги повноваження суду касаційної інстанції, а також те, що судами було лише невірно застосовані норми матеріального права, вважає за можливе не направляти справу на новий судовий розгляд, а прийняти нове судове рішення про відмову в позові в цій частині.

В іншій частині судові рішення з даної справи є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року та рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі №5004/1378/12 скасувати в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 3579,43 грн. процентів за користування грошовими коштами відмовити.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарського суду Волинської області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 ГПК України.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

Н.М. Нєсвєтова