Ухвала суду № 31511331, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К-34531/10

К-34531/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києві)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі № 16/10 (2-а-15058/08) Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 17.07.2008 № 0000334310/0 в частині нарахування податку на прибуток у сумі 277611,44 грн., з них 188872,18 грн. основного платежу та 88738,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 18.12.2008 № 0000654310/2 в частині нарахування податку на прибуток у сумі 277611,44 грн., з них 188872,18 грн. - основного платежу та 88738,26 грн.- штрафних (фінансових) санкцій.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.07.2008 № 388/43-10/19017842, про порушення норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження валового доходу за 2005 рік, І квартал, півріччя та 9-ть місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал, півріччя та 9-ть місяців 2007 року, 2007 рік внаслідок не включення до валових доходів суми перевищення ціни продажу облігацій емітенту над ціною їх попереднього придбання у цього емітента, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 1570122,23 грн. у податковому обліку за вказані податкові періоди. При цьому податковий орган виходив з того, що операції з купівлі-продажу облігацій повинні обліковуватись за загальними правилами обліку без врахування особливостей окремого податкового обліку цінних паперів.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2008 № 0000334310/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 3138762,34 грн. (у т.ч. 1570122,23 грн. - основний платіж, 1568640,11 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Внаслідок адміністративного оскарження рішенням ДПА у м. Києві від 08.12.2008 № 6009/10/25-114 податкове повідомлення - рішення від 17.07.2008 № 0000334310/0 скасоване в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1328598,25 грн. та у відповідному розмірі застосуваних фінансових санкцій; прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 № 0000654310/2 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 354999,16 грн. (у т.ч. 241523,98 грн. - основний платіж, 113475,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що в 4-го кварталу 2005 року - 2007 року позивачем придбавались облігації емітентів ВАТ КБ «Хрещатик», КТ «Ромсат», ДК з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», ТОВ «Виробниче об`єднання «Моліс», ТОВ «Зерно торгівельна компанія», які (облігації) у подальшому викуповувались у позивача вказаними емітентами; позивач вказані операції відображав в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами за нормами пункту 7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 7.6 ст.7 вказаного Закону визначені правила оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами.

Відповідно до підпункту 7.6.1 цього пункту платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Нормами законів України «Про цінні папери і фондову біржу» (втратив чинність згідно із Законом України від 23.02.2006 № 3480-IV) та «Про цінні папери та фондовий ринок» (Закон № 3480-IV) облігація віднесена до боргових цінних паперів.

Так, згідно з визначенням статті 7 Закону № 3480-IV облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Податковий орган, доводячи свою правову позицію, посилається на норми пункту 7.9 Закону № 334/94-ВР та вважає, що операції з емісії облігацій та зворотного їх викупу емітентом цих облігацій мають обліковуватись у податковому обліку їх власника за правилами оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, які встановлені цим пунктом.

Згідно з абзацом 3 підпункту 7.9.1 цього пункту з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій.

З наведеними нормами кореспондують норми абзацу 3 підпункту 7.9.2 пункту 7.9 ст.7 Закону № 334/94-ВР, згідно якого з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, в тому числі шляхом придбання облігацій.

За своїм змістом наведені норми щодо правового регулювання операцій із залучення грошових коштів (майна) шляхом емісії (випуску) облігацій та їх погашення передбачають виключення зі складу валового доходу грошових коштів (майна) у податковому обліку тієї особи, яка ці кошти (майно) залучає, тобто емітента облігацій: емітент не збільшує доход на отримані від емісії (випуску та розміщення) облігацій грошові кошти (вартість майна), так само як і на суму зменшення своїх зобов'язань за облігаціями після їх погашення (викупу); емітент не збільшує валові витрати на суму грошових коштів (вартість майна), повернутих ним внаслідок погашення (викупу) облігацій, так само як і на суму грошових коштів (вартість майна) при їх розміщенні. Тому висновок ДПІ про поширення цих норм на податковий облік платника податку, який отримує облігації від емітента в обмін на грошові кошти (майно) - власника облігації - не відповідає правильному застосуванню наведених правових норм.

Норми пункту 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР не встановлюють виключень щодо податкового обліку окремих видів цінних паперів, у тому числі щодо облігацій, крім операцій з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку, що, у свою чергу, не суперечить викладеному висновку стосовно змісту регулювання нормами підпунктів 7.9.1 та 7.9.2 пункту 7.9 цієї статті.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивач як власник облігацій правомірно відобразив операції з купівлі та погашення облігацій в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак