Ухвала суду № 31502117, 22.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р.Справа № 2а-3291/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача; скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 0000033500, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати протиправними дії Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 № 0000033500.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про недоведеність відповідачем порушення підприємством приписів Податкового кодексу України і на безпідставність, в зв'язку з цим, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000033500 Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (Веселинівське відділення) від 03.04.2012.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.12.2011 р. по 22.12.2011 р. Веселинівська міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області (правонаступником якої є відповідач) здійснила документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011. Результати перевірки були викладені в акті від 29.12.2011 № 300/35-10/31853167. Податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2012 № 0000013500 Веселинівська МДПІ застосувала до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2012 № 0000023500 Веселинівська МДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 786488 грн. (в тому числі 786487 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

У зв'язку з частковим задоволенням ДПС у Миколаївській області скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000023500 (результат розгляду скарги - скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 890 грн.) 17.09.2012 ОДПІ направила позивачу податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 № 0000033500 на загальну суму 785599 грн., з яких 785598 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція (надалі - Рішення). Як вказано у Рішенні, перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.

Як було пояснено відповідачем у запереченнях від 25.10.2012 № 2329/10/10-009, зазначення в усіх повідомленнях-рішеннях дати Акта - 01.01.2012 р. є технічною помилкою (опискою).

В пункті 1 розділу «Висновок» Акта вказано, що позивач порушив: підпункт «а» пункту 198.1, пункт 198.6 статті 198, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункти 209.2, 209.3, 209.6, 209.11 статті 209, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, результатом чого стало заниження податку на додану вартість. В пункті 3.2.8 Акта відповідач вказав, що: «В порушення п.209.2, ст. 209 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.10.10 №2755-VI, із змінами і доповненнями, СФГ «Волощакевич» безпідставно користувалось пільгою за період 01.01.11 по 30.06.11 з податку на додану вартість в сумі 961819 грн. (ПДВ від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, код пільги згідно з Довідником пільг - 14010450), в тому числі за квітень 2011 року в сумі 786487,0 грн., за червень 2011 року в сумі 175332,0 грн.».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

За змістом пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. У підпункті 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України наведений зміст терміну «діяльність у сфері сільського господарства»:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Згідно вимог підпункту 209.17.1 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД).

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що Господарство здійснювало вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД, пункт 2.7.4 Акта).

Відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24 згідно з УКТ ЗЕД. Зернові зазначені у групі 10, технічні рослини - у групі 12 УКТ ЗЕД.

Претензії перевіряючих (п. 2.4.2 Акта) полягали у тому, що у періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 01.01.09 № 100168953 серії НБ № 071281, виданого Веселинівською МДПІ, індивідуальний податковий номер - 318531614156, яке діє з 05.02.09 по день підписання акту, (до 05.02.09 був зареєстрований платником ПДВ з 11.03.03 свідоцтво № 20267853 від 11.03.03, яке анульовано у зв'язку з переходом на спеціальний режим оподаткування з 05.02.2009 року).

Водночас, на стор. 32 Акта відповідачем зазначено, що : «В порушення п.209.2, ст. 209 розділу 5 Податкового кодексу України СФГ «Волощакевич» безпідставно користувалось пільгою за період з 01.01.11 по 30.06.11 з податку на додану вартість в сумі 961819 грн. (ПДВ від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, код пільги згідно з Довідником пільг - 14010450), втому числі за квітень 2011 року в сумі 786487,0грн., за червень 2011 року в сумі 175332,0грн.».

Колегія судів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що такі доводи ОДПІ є суперечливими та такими, що не ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до пункту 209.12 статті 209 Податкового кодексу України свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податків на загальних умовах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобов'язане повернути органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Акт не містить інформації про те, що станом на 01.01.2011 свідоцтво про реєстрацію Господарства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування було анульовано. За таких обставин, твердження ОДПІ про те, що в 1 півріччі 2011 року Господарство безпідставно користувалось пільгою, обгрунтовано визнано судом першої інстанції безпідставним.

В силу вимог пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Виходячи з положень пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з наданим позивачем «Розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг» (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за квітень 2011 року), обсяги постачання (без податку на додану вартість за період з травня 2010 року по квітень 2011 року (12 послідовних звітних податкових періодів) - 28161149 грн., з яких 28147578 грн. - обсяг постачання сільськогосподарських товарів/послуг (99,95%), 13571 грн. - обсяг постачання товарів/послуг, що не належать до сільськогосподарських (0,05%). Період з травня по вересень 2010 року відповідачем не перевірявся. У таблиці на стор. 10-11 Акта ОДПІ, не заперечуючи проти даних позивача за травень-вересень 2010 року, встановила відхилення у вказаних показниках за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року. На підставі встановлених відхилень у таблиці на стор. 12 Акта відповідач підрахував, що в період з травня 2010 року по квітень 2011 року питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарі/послуг склала 58,53% (що є менше 75%). Доводи, на підставі яких ОДПІ встановила відсоткове співвідношення, викладені на стор. 10-12 Акта і у письмових поясненнях - «Алгоритм розрахунку донарахованих сум грошового зобов'язання по ПДВ СФГ «Волощакевич».

Поряд з цим, суд першої інстанції зазначив, що ані Акт, ані «Алгоритм…» не містять посилань на нормативний акт, на підставі якого відповідач здійснив розрахунки.

В ході судового розгляду встановлено, що при здійсненні розрахунку обсягів постачання сільськогосподарської продукції ОДПІ використала статистичну звітність Господарства 29 с/г, 37 с/г, 50 с/г за 2010-2011 роки. Форми № 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 20__ року», № 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на «__»_____ 20__ року», № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 20__ рік» затверджені наказом Держкомстату України від 21.06.2010 № 234. У цих формах вказано, що конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України «Про державну статистику».

Частиною 1 статті 7 Закону України від 17.09.1992 № 614-ХІІ «Про державну статистику» закріплено, що первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підлягають статистичним спостереженням, можуть бути використані органами державної статистики з метою складання статистичної інформації.

Згідно частини 1 статті 21 зазначеного Закону про статистику первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Цій нормі кореспондує підпункт 72.1.2.3 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, згідно з яким для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація, що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОДПІ використала недопустимі засоби доказування.

Виходячи з доводів, що викладені в Акті і в «Алгоритмі…», єдиною підставою для спростування відповідачем даних податкової звітності позивача стало те, що у 2010-2011 роках Господарство вирощувало (і, відповідно, реалізовувало) сільськогосподарську продукцію не лише на власних (орендованих) землях, а й на інших площах. За таких обставин, на думку ОДПІ, продукція, що була вирощена Господарством на цих (не власних і не орендованих) землях не є сільськогосподарською. В обґрунтування цього висновку ОДПІ послалась на визначення, що міститься у підпункті 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. Як вважав відповідач, слово «площах» у підпункті 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про те, що земля відноситься до виробничих потужностей (у розумінні пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України).

При цьому в статті 14 Податкового кодексу України («Визначення понять») відсутні поняття «виробничі потужності», «орендовані виробничі потужності». Пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України встановлено, що терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Законодавчі визначення «виробничі потужності», «орендовані виробничі потужності» відсутні.

Термін, що міститься у підпункті 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як чітко зазначено, застосовується для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - «Фіксований сільськогосподарський податок», а не для цілей розділу V - «Податок на додану вартість».

Також в пункті 3.1 Акта ОДПІ зазначено, що у перевіряємому періоді позивач мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку; перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 не встановлено їх заниження або завищення; порушень вимог Закону України від 17.12.1998 № 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок» та статей 301-308 Податкового кодексу України не встановлено.

Інформація про використання Господарством у перевіряємому періоді земель викладена на стор. 7 Акта. Так, ОДПІ вказала, що у 2010 році господарство використовувало у сільськогосподарській діяльності 2411 га ріллі військової частини А1890 і 1075 га ріллі військової частини А1571 (Ставківська сільська рада), у 2011 році - 32,57 га ріллі Широколанівської школи-інтернату, 149,73 га ріллі Широколанівського ПТУ № 33, 3127 га ріллі військової частини А1890 та 1145 га ріллі військової частини А1571 (Ставківська сільська рада). Вказані площі Господарство використовувало на підставі договорів про спільний обробіток землі. Також, відповідач зазначив, СФГ «Волощакевич» використав виробничі потужності (землі) які не являються власними або орендованими у 2010 році загальною площею 3486 га та у 2011 р. загальною площею 4454,3 га. Всього СФГ «Волощакевич» використано землі у 2010 році загальною площею 5450,15 га ріллі та у 2011 році загальною площею 6443,85 га ріллі. Питома вага використаної власної або орендованої землі СФГ «Волощакевич» до всіх використаних земель складає 36,03 % у 2010році, та 30,09% у 2011 році».

Окрім того, відповідач виходив із того, що укладені позивачем договори про спільний обробіток землі не відповідають вимогам Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (надалі - Закон № 161), тому не є договорами оренди землі, що підтверджує факт порушення позивачем пунктів 209.1 і 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.

Проте з такими доводами ОДПІ погодитись не можна з огляду на таке.

За змістом статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату податку.

Відповідно до підпункту 20.1.27 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи це, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість не може обґрунтовуватись нормами Закону № 161.

При вирішенні спору судом першої інстанції також вірно враховано позицію, що викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 № 2614/12/13-12.

Отже, та обставина, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг, що були вироблені (надані) господарством, не є меншою 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, Актом не спростована, тому у ОДПІ не було підстав для збільшення господарству суми грошового зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення податкового органу підлягає визнанню протиправним і скасуванню є правильним.

При цьому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій ОДПІ. Так, висновкам ОДПІ про порушення Господарством пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України і доводам відповідача стосовно того, що земля відноситься до категорії «виробничі потужності», а також здійсненим відповідачем розрахункам суд надав оцінку під час розгляду вимоги про визнання протиправним і скасування Рішення. Причини розбіжностей у даті підписання Акта були роз'яснені відповідачем. Крім того, існування таких розбіжностей жодним чином не може бути підставою для визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Волощакевич" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права та відповідних правових позицій Вищого адміністративного суду України, викладених у листі від 28.12.2012 року № 2614/12/13-12.

Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі № 2-а-3291/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян