Ухвала суду № 31498227, 22.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р.Справа № 1570/2807/2012

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадежння в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року відкрите акціонерне товариство "Укрхліббуд" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 30.03.2012 року податковою було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Укрхліббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 30.03.2012 року № 57322-41/00952982, на підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003742310 від 13.04.2012 року, яким ВАТ «Укрхліббуд» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 348479, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 83329,00 грн. та № 0003732310 від 13.04.2012 року, яким ВАТ «Укрхліббуд» збільшено суму по податку на прибуток в сумі 425228, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 88206,00 грн. Позивач вважав зазначені рішення є протиправними, оскільки вони суперечать діючому законодавству. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003742310 та № 0003732310 від 13.04.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0003742310 від 13.04.2012 року, яким ВАТ «Укрхліббуд» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 348479, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 83329,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0003732310 від 13.04.2012 року, яким ВАТ «Укрхліббуд» збільшено суму по податку на прибуток в сумі 425228, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 88206,00 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Укрхліббуд» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.07.2007 року за № 04056776Ю0010118.

На підставі направлень № 000333/47 від 06.03.2012 року, № 000332/46 від 06.03.2012 року № 00408/11 від 13.03.2012 року, № 000045/203 від 21.03.2012 року виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, головним державним податковим ревізор-інспектором Єліною Л.В., старшим державним податковим ревізор-інспектором Бойко Л.М., головним державним податковим ревізор-інспектором Долгініною І.О., головним державним податковим ревізор-інспектором Гритенко О.А. проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Укрхліббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 30.03.2012 року № 573/22-4/00952982, у висновку якого зазначено, що ВАТ «Укрхліббуд» порушено вимоги п.4.5.1 п.4.5 ст. 4, п.7.2.1, п.п.7.2.8 п.7.2, п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п.5.3.9 ст. 5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено податок на прибуток в сумі 425228,00 грн., занижено суму з податку на додану вартість 348479,00 грн. (а.с.11-41).

На підставі зазначеного акту перевірки, а також, згідно з п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0003742310 від 13.04.2012 року, яким ВАТ «Укрхліббуд» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 348479, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 83329,00 грн. та № 0003732310 від 13.04.2012 року, яким ВАТ «Укрхліббуд» збільшено суму по податку на прибуток в сумі 425228, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 88206,00 грн. (а.с.5-6).

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Укрхліббуд", виходячи з наступного.

22.04.2010 року та 23.04.2010 року між ВАТ «Укрхліббуд» та ФОП ОСОБА_5 були укладені договори поставки № 22/04-10 від 22.04.2010 року та № 23/04-10 від 23.04.2010 року. На виконання зазначених Договорів, за видатковими накладними від 03.05.2010 року № РН-000276 (а.с.63) та від 23.04.2010 року № РН-000229 (а.с.55) був поставлений метал на суму 387 546,00 грн. (в т.ч. ПДВ 64 591,00 грн.) та 1 215 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 202 500,00 грн.) відповідно. Зазначений товар був переданий особисто ФОП ОСОБА_5, про що свідчить його підпис на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Перевезення товару здійснювалося автотранспортом (автомобіль ГАЗ-53, днз. № НОМЕР_1) ФОП ОСОБА_5, про що свідчать товарно-транспортні накладні. Також, контрагентом були виписані податкові накладні №83 від 03.05.2010 року та №64 від 23.04.2010 року, які належним чином зареєстровані в реєстрі виданих податкових накладних ВАТ «Укрхліббуд».

30.06.2010 року та 01.06.2010 року, між ВАТ «Укрхліббуд» та ФОП ОСОБА_5 підписані Додаткові угоди №1 до Договорів поставки №22/04-10 від 22.04.2010 року та №23/04-10 від 23.04.2010 року відповідно до яких, Договори поставки №22/04-10 від 22.04.2010 року та №23/04-10 від 23.04.2010 року розірвані через невідповідність поставленого товару вимогам ДСТУ та ТУ, що застосовуються до такого товару. В зв'язку із розірванням зазначених договорів відбулося повернення вже поставленого товару, що було оформлено підписанням накладних на повернення №ВН-0000002 від 30 червня 2010 року та №ВН-0000001 від 01 червня 2010 року металу на загальну суму 387 546,00 грн. (в т.ч. ПДВ 64 591,00 грн.) та 1 215 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 202 500,00 грн.). Зазначений товар був повернутий ВАТ «Укрхліббуд» особисто ФОП ОСОБА_5, про що свідчать його підписи на накладних на повернення товару та товарно-транспортних накладних. Повернення товару здійснювалося автотранспортом (автомобіль ГАЗ-53, № НОМЕР_1) ФОП ОСОБА_5, про що свідчать товарно-транспортні накладні.

Також, були виписані розрахунки №6/83 та №4/64 коригування кількісних і вартісних показників від 30.06.2010 року та 01.06.2010 року до податкових накладних №83 від 03.05.2010 року та №64 від 23.04.2010 року, які були належним чином зареєстровані в реєстрі виданих податкових накладних ВАТ «Укрхліббуд». Показники Розрахунків №6/83 та №4/64 коригування кількісних і вартісних показників від 30.06.2010 року до податкових накладних №83 від 03.05.2010 року та №64 від 23.04.2010 року були відображені у Розрахунку коригування сум ПДВ (Додаток №1) до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, доставлений до районного рівня ДПА України 19.07.2010 року №9002730739 (квитанція №2).

15.12.2010 року, TOB «Мирей» позивачу був виставлений рахунок-фактура №СФ-314 на сплату 91 000,00 грн. за поставку двох конвеєрів 50 м.п. б/у. 15.12.2010 року згідно рахунку-фактури №СФ-314 позивачем було перераховано TOB «Мирей» 41 000,00 грн. Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, TOB «Мирей» була виписана Податкова накладна №355 від 15.12.2010 року, яка належним чином зареєстрована позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних.

Зазначене обладнання (два конвеєри 50 м.п. б/у) фактично було отримано позивачем 24.12.2010 року відповідно до видаткової накладної №РН-314 від 24.12.2010 року. В цей же день відбувся остаточний розрахунок позивача з TOB «Мирей», Позивачем було перераховано на поточний рахунок TOB «Мирей» 50 000,00 грн. (копія банківської виписки від 24.12.2010 року). TOB «Мирей» була виписана податкова накладна №493 від 24.12.2010 року, що була належним чином зареєстрована позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних.

03.10.2011 року між ВАТ «Укрхліббуд» та TOB «Агенція досконалих рішень» укладено договір поставки №03/10-11. Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору, TOB «Агенція досконалих рішень» взяло на себе обов'язок поставити ВАТ «Укрхліббуд» товар відповідно до видаткових накладних.(а.с.47-48).

03.10.2011 року, TOB «Агенція досконалих рішень» виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000007 на сплату 377 766,00 грн. за поставку віброднища, м/к бункерів 0,5 тн Н=1,2, Кабелю ВВГ 4x50, автоматів вим. ВА 47-29, реле РЧР контролю, кабелю КВВГ 5x1,5. На виконання зазначеного Договору, за видатковими накладними від 31.10.2011 року № РН-00000111 та № РН-00000114 поставлено вищезазначене електричне обладнання на суму 167 733,34 грн. (в т.ч. ПДВ 27 955,56 грн.) та 210 032,65 грн. (в т.ч. ПДВ 35 005,00 грн.). Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, TOB «Агенція досконалих рішень» виписано податкову накладну №421 від 31.10.2010 року, яка була належним чином зареєстрована позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних.

20.05.2010 року, між позивачем та ПП «Співдружність - Кентавр» укладено контракт №20/05, предметом якого є виконання ПП «Співдружність - Кентавр» робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій на території елеватору в м. Херсон.

09.06.2010 року позивачем сплачено аванс по виконанню робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій на території елеватору в м. Херсон в розмірі 9 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 500,00 грн.).

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, ПП «Співдружність - Кентавр» виписана податкова накладна №3006 від 30.06.2010 року, яка належним чином зареєстрована позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та відображена у Додатку №5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року, яка була доставлена до районного рівня ДПА України 19.07.2010 року (квитанція №2).

14 вересня 2010 року, між позивачем та ПП ««Співдружність - Кентавр» підписано акт №150 приймання виконаних робіт, відповідно до якого ПП «Співдружність - Кентавр» виконано роботи по антикорозійному захисту металоконструкцій на території елеватору в м. Херсон в обсязі 643 кв. м. на загальну суму 9 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1500,00 грн.).

28.02.2011 року, на підставі накладної №280203 позивачем отримані від ТОВ «Марк Транс» будівельні матеріали на загальну суму 7 620,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1270,00 грн.). Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Марк Транс» була виписана податкова накладна №280203 від 28.02.2011 року, яка була належним чином зареєстрована позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних.

Слід зазначити, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі наголошує на тому, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними, а позивач є вигодонабувачем.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту, що не спростовано представником відповідача. А крім того в Акті перевірки відповідачем не доведено факту нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яким позивач включав до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

При здійсненні господарських операцій підприємства-контрагенти станом на дату виписки податкових накладних були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, мали свідоцтва платника податку на додану вартість та перебували у відповідному реєстрі ДПА України.

Наявні у позивача документи свідчать про правомірність віднесення ним сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Мірей», ТОВ «Агенція досконалих рішень», ТОВ «Співдружність-Кентавр» та ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.