Постанова № 31498226, 22.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р.Справа № 2а-3383/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Лісніченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Перлина Степу" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Перлина Степу" до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним і скасування рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що МДПІ безпідставно визначила йому податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і позбавила спеціального режиму оподаткування, оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а податкове законодавство не пов'язує можливість перебування платника податку на спеціальному режимі оподаткування ПДВ із наявністю зареєстрованих договорів оренди землі, визначальним чинником, на його думку, є виробництво сільгосппродукції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не здійснив обов'язкової державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки, тому використання позивачем цієї частини землі не ґрунтується на жодних правових підставах, а тому вироблена на цих землях продукція не може включатись до складу вартості продукції, оскільки ст. 81 п. 81.6. Закону України "Про податок на додану вартість" і ст. 209 п. 209.6. ПК України визначає, що до розрахунку приймається тільки та продукція, яка вироблена на власних або орендованих землях. Оскільки частка продукції, яка вироблена позивачем на власній землі складає менше 75%, позивач не відповідає критеріям сільськогосподарського підприємства і безпідставно в 2010-2011 р. користувався спеціальним режимом оподаткування ПДВ, а тому МДПІ вірно нарахувала йому податкові зобов'язання з ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа Баштанською районною державною адміністрацією Миколаївської області 3 листопада 1992 р., з 6 лютого 2009 р. перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, як сільськогосподарське підприємство (а. с. 13-16).

Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 р. по 30 вересня 2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 5 грудня 2011 р. № 377/23-20885354 (далі - акт перевірки) (а. с. 17-43).

Серед інших, зафіксованих актом перевірки порушень, які позивачем не оспорюються, МДПІ встановлено порушення ст. 81 п. 81.1.,81.2., 81.6., ст. 11 п. 11.29. Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 98953,0 грн.

На підставі акту перевірки, 19 грудня 2011 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000422301, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 98953,0 грн. і застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 21468,0 грн. (а. с. 45).

20 грудня 2011 р. відповідач прийняв рішення № 7 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування (а. с. 46-47).

Позивач в адміністративному порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 р. № 0000422301 до Державної податкової служби у Миколаївській області, яка залишила скаргу без задоволення і збільшила грошове зобов'язання на 10413,60 грн. (а. с. 54-57).

20 березня 2012 р. на підставі наведеного рішення Державної податкової служби у Миколаївській області відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000102301, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 8332,0 грн. і застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2081,60 грн. (а. с. 58).

Пунктом 81.1 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 81.2 цієї ж статті Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

При цьому в силу вимог пункті 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і статтею 209 Податкового кодексу України.

Підставою для визначення господарству оспорюваних сум ПДВ стало неправомірне, на думку податкової інспекції, відображення позивачем податкових зобов'язань з цього податку у спеціальній декларації. На обґрунтування своєї позиції податковий орган послався на те, що під спеціальний режим оподаткування підпадають операції з реалізації лише тієї продукції, що вирощена (вигодувана) господарством на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках, тоді як відсутність державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок виключає можливість поширення пільгового режиму оподаткування на продаж сільськогосподарської продукції, виробленої на таких ділянках.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність на земельних ділянках, які частково належать йому на праві власності а частково використовуються на підставі договорів оренди.

Пункт 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість»(як і пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України) не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає фактичне використання платником таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є безпосередніми виробниками сільгосппродукції. Однак наведене положення Закону не дає підстави для висновку про запровадження законодавцем такої додаткової умови перебування на спеціальному режимі, як дотримання платником порядку оформлення права користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного суд помилково дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необгрунтовано відмовив у задоволенні позову, у зв'язку з чим прийняте судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскільки рішення суду першої інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки судів.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Перлина Степу" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги фермерського господарства "Перлина Степу" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 року № 0000422301 та від 20.03.2012 року № 0000102301.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області від 20.12.2011 року №7 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства "Перлина Степу" судові витрати в сумі 1308, 35 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 24.05.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.