Рішення № 31495596, 29.05.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1753/13-ц

Номер провадження 2/629/690/2013

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2013 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судовим засідвнням судді: Жмуд Н.М. за участю секретаря судових засідань Торенко Ю.П.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення аліментів на утримання дитини",-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду 23 квітня 2013 року з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що сторони з 30 вересня 2000 року перебувають у шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з позивачем і знаходиться на її повному утриманні. Відповідач матеріальної допомоги не надає на утримання дитини, а тому позивач вимушена звернутися до суду та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 33 % з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

У судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні своїх позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач по справі, до канцелярії Лозівського міськрайонного суду Харківської області, 28 травня 2013 року, подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що він згоден з тим, що як батько дитини, повинен її матеріально утримувати та приймати участь у її розвитку та вихованні. Однак, він не згоден з розміром аліментів, які прохає позивач стягнути з нього. А саме, законом визначено розмір не більше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини певної вікової категорії починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття. Тоді як позивачем заявлено по 33%. Він не може сплачувати такого відсотку алмінетів на утримання дитини на користь позивача, оскільки в нього є мати інвалід, яка також потребує постійно його матеріальної допомоги. Тому, відповідач прохає проводити з нього стягнення на корисить позиивача на утримання їх дитини саме у розмірі 30%. У судовому засіданні, відповідач зазначив, що окрім своїх письмових заперечень, він повідомляє, що матір утримує матеріально, про те, це він робить у добровільному порядку. Адже, рішення суду, про зобов"язання його утримувати матір, не має. У матерері його, є ще інший син, який також проживає і м. Лозова Харківської області. Відповідач також зазначив, що він працює, інших осіб на утриманні не має і стан здоров"я, має задовільний.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області, від 07 лютого 2013 року, шлюб між сторонами розірвано, про що свідчить ксереопія Рішення суду (а.с.№8).

В даному шлюбі в них народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження (а.с.№17), в якому в графі батько зазначено: ОСОБА_3, а в графі мати: ОСОБА_2.

Судом встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини, оскільки вони спільно, однією сім"єю не проживають. Позивач мешкає окремо з донькою від відповідача за адресою: АДРЕСА_1

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що "Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Судом було з»ясовано матеріальне становище сторін, де встановлено, що позивач працює і отримує заробітну плату в 1200 гривень, а відповідач, отримує заробітну плату в 2600 гривень і стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться про що свідчать відповідні довідки, надані стронами в судовому засіданні (а.с.№26, 27).

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює. Однак її заробітку, не є достатньо для належного матеріального забезпечення дитини. Суд також враховує той факт, що відповідач працює, має задовільний стан здоров»я, інвалідом не являється, на утриманні за законом, інших осіб, не має; стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться.

Відповідно до ст. 183 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 81, 88, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; ст.ст.180, 181, 183, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення аліментів на утримання дитини", - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Лозова, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 працюючого ПРАТ Лозівський завод "Трактородеталь" на посаді начальника бюро МТ и СО, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1 - аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду - 23 квітня 2013 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев»ять) гривень 40 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд