Ухвала суду № 3149281, 18.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-11420/08 Головуючий у І інстанції: Копитова О.С.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«18» лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів Малиніна В.В. та Романчук О.М.,

при секретарі Літоміній Н.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від 13 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна група» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування акта перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду м.Києва від 13 листопада 2007 року позов Закритого акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна група» задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва від 07.05.2007р. №0000462304/0 та №0000472304/0. В задоволенні решти позовних вимог про скасування акту перевірки від 24.04.2007р. складено акт за №218/1-23-04-33690928 -відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі розміром 1,7грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва (далі «ДПІ у Голосіївському районі») просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна група» (далі «ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група») в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2006р. ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група» (Замовник) та ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» (Виконавець) уклали договір №ІNС/ОР091/2006 про надання інформаційно-консультаційних послуг, на виконання умов якого ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» зобов'язалося надавати позивачу інформаційно-консультаційні послуги, перелік, строк надання та розмір плати за надання яких встановлюються в Додатках до цього Договору (т.1 а.с.36-39).

Згідно з Додатками №1 та №2 від 03.10.2006р. до зазначеного Договору ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» зобов'язалось надати позивачеві консультації на тему «Фінанси для нефінансових менеджерів І», а згідно з Додатком №4 від 27.10.2006р. - консультації на тему «Фінанси для нефінансових менеджерів II» (т.1 а.с.40,42).

На підтвердження виконання умов договору його сторонами підписано акти приймання-передачі професійних/консультаційних послуг, а саме 04.10.2006р. - на суму 8854,27грн., 18.10.2006р. - на суму 6995,06грн. та 27.10.2006р. - на суму 4064,14грн.

Позивач за зазначені послуги розрахувався в повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунку позивача у Райффайзенбанк Україна, а саме 11.10.2006р. на розрахунковий рахунок ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» перераховано 8854,27грн. в оплату інформаційно-консультаційних послуг згідно з рах. SUL5100002629 від 04.10.2006р., в т.ч. ПДВ - 1475,71грн., 10.11.2006р. на розрахунковий рахунок ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» перераховано 4064,14грн. в оплату інформаційно-консультаційних послуг згідно з рах. SUL5100002766 від 27.10.2006р., у т.ч. ПДВ - 677,36грн., та 6995,06грн. в оплату інформаційно-консультаційних послуг згідно з рах.SUL5100002686 від 18.10.2006р., у т.ч. ПДВ - 1165,84грн.

На виконання договору ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» виписано позивачу податкові накладні №1145 від 11.10.2006р. на суму 8854,27грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1475,71грн., №1281 від 10.11.2006р. на суму 4064,14грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 677,36грн., №1278 від 10.11.2006р. на суму 6995,06грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1165,84грн.

Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту жовтня та листопада 2006 року.

01 січня 2006 року між ТОВ «Одеська джутова фабрика», правонаступником якої є ТОВ «Офісно-Промисловий термінал», (Орендодавець) та ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група» (Орендар) укладено договір оренди № 56, за яким орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди є офісні приміщення загальною площею 685 кв.м, розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 2 «Б». Орендна плата складає 34250грн. Орендовані приміщення надаються для використання їх в якості приміщень під офіс (пункти 1, 2 Договору). Вартість орендованого приміщення складає 34250грн, в т.ч. ПДВ 5708,32грн. (т.1 а.с.60-62).

На підтвердження виконання умов договору сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Д-00000058 від 31.01.2006р., №Д-00000138 від 28.02.2006р., №Д-00000169 від 31.03.2006р., №Д-00000336 від 30.04.2006р., №Д-00000358 від 31.05.2006р., №Д-00000548 від 30.06.2006р., №Д-00000673 від 31.07.2006р., №Д-00000784 від 31.08.2006р., №Д-00000921 від 30.09.2006р., №Д-00000940 від 30.09.2006р., №Д-00001049 від 31.10.2006р., №Д-00001074 від 31.10.2006р., №Д-00001141 від 30.11.2006р., №Д-00001237 від 30.11.2006р., №Д-00001347 від 31.12.2006р.

ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група» за зазначені послуги розрахувався в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №9 від 26.01.2006р., №20 від 10.02.2006р., №23 від 09.03.2006р., №40 від 10.04.2006р., №61 від 11.05.2006р., №116 від 13.06.2006р., №165 від 06.07.2006р., №256 від 14.08.2006р., №296 від 07.09.2006р., №342 від 06.10.2006р., №430 від 20.11.2006р.

На виконання умов договору ТОВ «Одеська джутова фабрика» виписало позивачу податкові накладні: №75 від 31.01.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №105 від 13.02.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №188 від 09.03.2005р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №296 від 10.04.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №528 від 13.06.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №403 від 11.05.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №640 від 06.07.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №795 від 14.06.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №898 від 07.09.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №1204 від 20.11.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн., №1037 від 06.10.2006р. на суму 34250грн., в т.ч. ПДВ 5708,33грн.

Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Службовими особами ДПІ у Голосіївському районі проведено виїзну планову документальну перевірку ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група» на предмет дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.08.2005р. по 31.12.2006р.

За наслідками перевірки відповідачем 24.04.2007р. складено акт за №218/1-23-04-33690928. Перевіркоювстановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження ним податку на прибуток у рoзмірі82638,2грн., по періодах: І квартал 2006 року - 21406,23грн.; ІІ квартал 2006 року - 21406,23грн.; ІІІ квартал 2006 року - 21406,23грн.; IVквартал 2006 року - 18419,46грн.

Також в xoдіперевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в рoзмірі26428,8грн., в тому числі по періодах: березень 2006 року - 4518,9грн.; квітень 2006 року - 9934грн.; травень 2006 року - 8377,3грн.; червень 2006 року - 1996,6грн.; липень 2006 року 1602грн.

Актом перевірки встановлено, що позивач в порушення пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу валових витрат оплату за отримані від ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» інформаційно-консультаційні послуги (згідно з договором №INC/OP091/2006 від 03.10.2006р.), не підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення iзберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, на суму 16594,56грн. Також в акті перевірки міститься висновок про те, що позивачем в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесено вартість оренди складського приміщення площею 685 кв.м. у ТОВ «Одеська джутова фабрика». Зазначений висновок ДПІ у Голосіївському районі обгрунтовується відсутністю документів, які б засвідчували відношення такої оренди до господарської діяльності позивача.

Окpiмтого, в акті перевірки зазначено, що порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оплачені у зв'язку з придбанням нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для використання у господарській діяльності платника податку.

Не погодившись з результатами перевірки ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група» звернувся до відповідача з запереченнями до акта №218/1-23-04-33690928 від 24.04.2007р.

28 квітня 2007 року ДПІ у Голосіївському районі надіслала відповідь за №6784/10/23-0427 на заперечення позивача у якій зазначила, що висновки зазначеного акта перевірки залишаються без змін.

07 травня 2007 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000462304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 112009,6грн., з яких 82638,2грн. - основний платіж, 29371,4грн. - штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення;

- №0000472304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39643,2грн., з яких 26428,8грн. - основний платіж, 13214,4грн. - штрафні санкції (т.1 а.с.33,34).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість за порушення, зазначені в акті перевірки, зважаючи на таке.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі «Закон»), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст.1 цього Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.11.2 ст.11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження виконання умов договорів сторонами підписано акти прийняття виконаних послуг (копії в матеріалах справи). Зазначені акти є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Жодних доказів того, що вказані акти не мають юридичної сили або до них внесені недостовірні дані матеріали справи не містять. Надання платниками податків податковому органу будь-яких інших документів, зокрема документів, що містять в собі інформацію про проведені заходи щодо надання консультаційних послуг діючим законодавством не передбачено.

При цьому, при прийнятті рішення господарський суд звертає увагу і на той факт, що зазначеної позиції притримується і Державна податкова адміністрація України. Так, в листі ДПА України №1178/10/31-106 від 28.12.2005р. зазначила, що документом, який підтверджує факт отримання послуг є відповідний акт та відповідно для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг результати відповідного договору необхідно оформити актом приймання-передачі послуг, який має містити всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону про бухгалтерський облік.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі послуг підписані позивачем з його контрагентами відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Розглядаючи спір по суті, суд не приймає до увага посилання відповідача на положення Закону України «Про інформацію», оскільки відповідно до ст.3 цього Закону його дія поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. Відтак, дія цього Закону не поширюється на сферу оподаткування і його положення не можуть використовуватись для оцінки обґрунтованості віднесення тих чи інших видатків платника податків до валових затрат.

При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт надання інформаційно-консультаційних послуг на тему «Фінанси для нефінансових менеджерів І» та «Фінанси для нефінансових менеджерів II», зокрема містяться план проведення семінару «Фінанси для нефінансових менеджерів II» та роздруківки слайдів по визначеним напрямкам. Також позивачем до матеріалів справи надані копії Сертифікатів, отриманих співробітниками підприємства за результатами участі в зазначених семінарах.

Окрім того, зі Статуту ЗАТ «Міжнародна інвестиційна група» та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що видами діяльності підприємства, зокрема, є надання консультацій у сфері фінансової діяльності, управління та організації виробництва, РR, маркетингу, правового забезпечення та з питань комерційної діяльності; управління підприємствами. Відповідно суд вважає, що укладення договорів на отримання інформаційно-консультаційних послуг, що підвищують рівень професійних знань та кваліфікації співробітників підприємства з питань, що стосуються безпосередньої діяльності самого підприємства безумовно пов'язано з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивач мав повне право відносити до складу валових витрат свої витрати по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №INC/ОР091/2006 від 03.10.2006р., укладеному між позивачем та ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ», оскільки такі витрати підтверджуються відповідними первинними документами та здійснені позивачем у зв'язку з проведенням його господарської діяльності.

Також безпідставними є висновки акту перевірки щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості оренди приміщення площею 685 кв.м у ТОВ «Одеська джутова фабрика» в зв'язку з тим, що зазначені витрати не стосуються господарської діяльності підприємства.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що одними із видів діяльності позивача є управління підприємствами та надання консультацій у сфері фінансової діяльності, управління та організації виробництва, РR, маркетингу, правового забезпечення та з питань комерційної діяльності.

Як вбачається зі змісту договору оренди №56 від 01.01.2006р. об'єктом оренди є офісне приміщення загальною площею 685 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Василя Стуса, 2 «Б»( п.1.3 Договору). Метою оренди, згідно з п.2 Договору, є надання орендованого приміщення для використання в якості приміщень під офіс.

Матеріалами справи встановлено, що з 17.10.2006р. ТОВ «Одеська джутова фабрика», правонаступником якої є ТОВ «Офісно-Промисловий термінал»виконувало свої зобов'язання за договором оренди №56 від 01.01.2006р.

Листом від 17.10.2006р. ТОВ «Офісно-Промисловий термінал» повідомило позивача про зміну назви та рахунків та просило орендну плату за користування офісним приміщенням перераховувати на інші рахунки (копія в матеріалах справи). Також в матеріалах справи наявна копія листа ТОВ «Офісно-Промисловий термінал» від 10.10.2007р., яким зазначене підприємство підтверджує факт надання в оренду позивачу спірного приміщення саме під офіс.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт оренди позивачем саме офісного приміщення. При цьому, на думку суду, витрати пов'язанні з орендою офісного приміщення в якому особа здійснює свою діяльність (постійно чи тимчасово) є такими, що пов'язані з господарською діяльністю і повинні відноситись до складу валових витрат.

Окрім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували той факт, що спірне приміщення використовувалось позивачем саме під офіс для здійснення своєї господарської діяльності в Одеському регіоні, або доказів використання зазначеного приміщення з іншою метою ніж визначена в Договорі.

З урахуванням викладеного суд вважає, що укладання договору оренди офісного приміщення пов'язано з господарською діяльністю позивача та він мав повне право на віднесення витрат по сплаті оренди за зазначене приміщення до валових витрат відповідних періодів. Висновки ж відповідача про необґрунтованість таких дій позивача були зроблені без врахування всіх істотних обставин.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, суми податкового кредиту позивача за спірними операціями підтверджуються належним чином оформленими ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» та ТОВ «Одеська джутова фабрика» (ТОВ «Офісно-Промисловий термінал») податковими накладним, що відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обґрунтовуючи нарахування сум податку на додану вартість, відповідач посилається лише на те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням інформаційно-консультаційних послуг та за оренду приміщення, які не відносяться до господарської діяльності підприємства та вартість яких не включається до складу валових витрат.

Враховуючи той факт, позивач правомірно відніс до валових витрат свої витрати по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №ІNC/ОР091/2006 від 03.10.2006р., укладеному з ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ», та по договору оренди №56 від 01.01.2006р., укладеному з ТОВ «Одеська джутова фабрика» та встановив зв'язок зазначених витрат з його господарською діяльністю, а також приймаючи до уваги, що інших доказів на підтвердження відсутності у позивача права на податковий кредит за спірними операціями матеріали справи не містять, то є безпідставними твердження відповідача про заниження сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 2628,8грн.

Пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Відповідно до 17.1.3 п, 17,1 ст. 17 зазначеного Закону у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки колегія судді апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у відповідача не було.

З огляду на викладене, позовні вимогиЗАТ «Міжнародна інвестиційна група»в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2007р. №0000462304/0 та №0000472304/0 є обґрунтованими.

Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як зазначено у п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» №02-5/35 від 26.01.2000р., акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України N327 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Зважаючи на наведене, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, описує факти виявлених порушень законодавства та не визначає суми застосованих штрафних санкцій. При цьому акт не є остаточним документом зобов'язуючим платника податків сплатити суму зобов'язання та/або штрафних санкцій і сам по собі не створює для останнього жодних правових наслідків та не має обов'язкового характеру. Акт перевірки є лише підставою для прийняття (неприйняття) керівником податкового органу рішення про застосування штрафних санкцій.

За таких обставин суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження та відповідно для скасування актів складених за результатами податкових перевірок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 13 листопада 2007 року, без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий-суддя: Усенко В.Г.,

судді:Малинін В.В.,

Романчук О.М.