Постанова № 3149262, 02.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

П о с т а н о в а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 березня 2009 року                                                                                     місто Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Бараненка І.І.,суддів:                            Глущенко Я.Б.,                                                                                                                                              Коротких А.Ю.,

при секретарі судового засідання – Калініній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва та Дочірнього підприємства «Лінтек-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2007 року в адміністративній справі                   №2-а-1883/07 (7/74) за позовом Дочірнього підприємства «Лінтек-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство «Лінтек-Україна» (надалі – Позивач) звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовною заявою, у якій, посилаючись на положення ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.4, 5, 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», інші норми права, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі – Відповідач) №0001282302/2 від 06 липня 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від                            26 листопада 2007 року позов задоволено частково: постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення №0001282302/02 від 06 липня 2007 року в частині 43725,00 грн. (з них 29150,00 грн. основний платіж та 14575,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційних скаргах Сторони, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права, просять, кожен окремо: Позивач – скасувати постанову суду першої інстанції в частині про відмову у задоволенні позовних вимог і прийняти в цій же частині нову постанову про їх задоволення, а Відповідач – скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення, суть апеляційних скарг і пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляцій і заперечень на них наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню.

Так, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва здійснено перевірку Позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт №391/23-2/23496268 від 21.02.2007р. (надалі - Акт).

На підставі зазначеного Акту перевірки (після неодноразового перегляду за скаргами Позивача обґрунтованості розміру суми податкового зобов’язання)  Відповідачем було винесено остаточне повідомлення-рішення №0001282302/2 від 06 липня 2007 року, яким встановлена загальна сума податкового зобов’язання в розмірі 410262,65 грн. (306825,50 грн. за основним платежем та 103437,15 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні решти позовних вимог, тобто на суму 366537,65 грн. суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач правильно визначив дану суму податкового зобов’язання.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п.7.6.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів . . .».

За правилами п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо платником податку самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним декларації, такий платник має право включити уточнені показники до складу податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Відповідно до п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податку свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Під час перевірки Відповідачу було надано Договір купівлі-продажу цінних паперів №139-04-К від 27 травня 2004 року, згідно якого витрати на придбання цінних паперів у 2004 році становили 5066500,00 грн. Натомість Позивачем у розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами за 2004 рік (додаток К3) помилково зазначено витрати на меншу суму – лише 2658900,00 грн. (а.с.а.с.41, 75), що не відповідало фактичним витратам і призвело до помилкового завищення суми податкового зобов’язання за 2004 рік за результатам діяльності з цінним паперам та деривативами.

Зокрема, у другому кварталі 2004 року за Договором купівлі-продажу цінних паперів №139-04-К від 27 травня 2004 року (а.с.41), Позивачем були придбані цінні папери на загальну суму 5066500,00 грн., а саме: векселі №80351641214569 (емітент ТОВ «Україна-Лінк») вартістю 2066500,00 грн.; №80351641288173 (емітент ТОВ «Незалежність 1») вартістю 1900000,00 грн.; №80351641248175  (емітент ТОВ «Незалежність 1») вартістю 1100000,00 грн.

Факт передачі зазначених цінних паперів підтверджується актом прийому-передачі від 28 травня 2004 року (а.с.42).

У зв’язку з допущеною помилкою в декларацію «З податку на прибуток підприємства» за другий квартал 2004 року до Додатку К3 (а.с.75) балансова вартість зазначених вище цінних паперів була внесена не повністю, а саме, внесено лише у розмірі 2658900,00 грн., при цьому вартість векселя №80351641214569 (емітент ТОВ «Україна – Лінк») у розмірі 2066500,00 грн. (а.с.42) не була внесена. Дана обставина і стала причиною помилкового завищення Позивачем суми податкового зобов’язання.

Таким чином, валові витрати підприємства в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами були занижені у другому кварталі 2004 року на суму вартості векселя №80351641214569 (емітент ТОВ «Україна – Лінк») – у розмірі 2066500,00 грн.

Оскільки податковий облік цінних паперів та деривативів ведеться підприємством в окремому податковому обліку (додаток К3), а помилка стосовно векселя №80351641214569 (емітент ТОВ «Україна – Лінк») була виявлена лише у другому кварталі 2006 року, вартість цього векселя була включена до Додатку К3 Декларації «З податку на прибуток підприємства» у тому ж другому кварталі 2006 року, але частково – у розмірі 999500,00 грн., що випадково співпадає з сумою витрат на придбання отриманого 23.07.2003р. від ТОВ «Незалежність» (емітент ТОВ «України – Трейд») векселя за                  999500,00 грн. (а.с.21) номінальною вартістю 1000000,00 грн.                     (1000000,00 грн. = 999500,00 грн. + 500,00 грн.).

Отже, факт віднесення валових витрат на придбання векселя у 2004 року в розмірі 999500,00 грн. Відповідачем було розцінено, як повторне відображення суми придбаного позивачем векселя у ТОВ Фірма «Незалежність», що не відповідає дійсності.

Таким чином, у 2006 році Позивачем було включено до складу витрат на придбання векселів частину витрат у розмірі 999500,00 грн., які не було включено під час складання декларації за 2004 рік. Будь-яких доказів на підтвердження того, що витрати на придбання одного й того ж векселя були віднесені двічі до складу валових витрат у 2004 та 2006 роках Відповідач не надав. Висновок Відповідача ґрунтується лише на твердженні про співпадіння розміру сум у розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами за 2006 рік із сумою покупки векселя, придбаного у ТОВ Фірма «Незалежність» у 2003 році (а.с.21).

У 2006 році Позивачем виявлено помилку у декларації «Про оподаткування прибутку підприємств» та Додатком К3 за 2004 рік і скориставшись своїм правом на включення уточнень показників до податкової декларації Позивач вніс уточнення до податкової декларації за другий квартал 2006 року, протягом якого такі помилки були виявлені, шляхом  внесення до складу валових витрат частину витрат на придбання векселя у 2004 році у розмірі 999500,00 грн.

Що стосується спірної суми а розмірі 111200,00 грн., яку Позивачем віднесено до складу валових витрат у четвертому кварталі 2004р., то з цього приводу у матеріалах справи міститься пояснення директора Позивача (а.с.76), яке додано до декларації про прибуток підприємства за 2004 рік і в якому зазначено, що у рядку відображено витрати на придбання векселів у другому кварталі 2004 року, тобто які входять у витрати, на придбання векселів за договором №139-04-К від 27 травня 2004 року.

Що стосується висновку відповідача з огляду на розмір збитків за 2004 рік, та порушення визначення розміру валових витрат, яке нібито мало місце, на суму 111200,00 грн. у четвертому кварталі 2004 року (а.с.27) не мало і не могло мати наслідків для визначення суми податкового зобов’язання.

Отже, Відповідачем неправомірно нараховано податок на прибуток у розмірі 41700,00 грн. (27800,00 грн. – основний платіж та 13900,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до п.п.3, 4 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення справи, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі від 26 листопада 2007 року належить скасувати в частині про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В решті колегія суддів погоджується рішенням суду першої інстанції і тому вважає доводи апеляційної скарги Відповідача необґрунтованими з наступних підстав.

Позивачем було віднесено до валових витрат суму збору на обов’язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют в розмірі                        115154,79 грн. та суму комісійної винагороди КФ АКБ «Укрсиббанк» в розмірі               5757,74 грн.

Згідно п.16 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) відноситься збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

У свою чергу відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», платниками збору є фізичні та юридичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют.

Згідно Статуту Позивача, предметом діяльності підприємства є самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності в формах експортно-імпортних операцій, використання виручки в іноземній валюті.

Відповідно до п.п.5.2.2, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування».

З наведених підстав колегія суддів погоджується з рішенням суду про правомірність віднесення Позивачем до валових витрат суму 115154,79 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції…

У той же час п.5.3 ст.5 цього ж Закону містить виключний перелік витрат підприємства, які не включаються до складу валових витрат.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок про те, що чинне законодавство не містить заборони про віднесення витрат на сплату Позивачем комісійної винагороди КФ АКБ «Укрсиббанк» в розмірі 5757,74 грн. до складу валових витрат.

 Тому колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірне нарахування Позивачу податкового зобов'язання в розмірі 43725,00 грн. (29150,00 грн. основний платіж та 14575,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі Відповідача доводи необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва в цій частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу Відповідача належить залишити без задоволення, а постанову суду в частині про задоволення позовних вимог – без змін.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 160, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Лінтек-Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від                          26 листопада 2007 року скасувати в частині про відмову у задоволенні позовних вимог і в цій же частині прийняти нове рішення, яким:

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №0001282302/2 від 6 липня 2007 року в частині 366537,65 (триста шістдесят шість тисяч п’ятсот тридцять сім) гривень 65 коп., з яких 277675,50 грн. сума основного боргу та                               88862,15 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від                          26 листопада 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі.

Головуючий                              підпис                      І.Бараненко

Судді:                                                            підпис                      Я.Глущенко

підпис                                             А.Коротких

ДАНУ ПОСТАНОВУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 5 БЕРЕЗНЯ 2009 РОКУ