Рішення № 31491342, 27.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1492/13 27.05.2013 27.05.2013 27.05.2013

Провадження №22-ц/784/1465/13 Головуюча суду 1 інстанції Циганок В.Г.

Категорія 52 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

27 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Шолох З.Л.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Суслик Є.В.,

за участю:

- позивача ОСОБА_3,

- представників відповідача Жовтневої районної ради Миколаївської області - Давидчук Т.Л., Беслер Н.В.,

- представника відповідача Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області - Ткаченко О.І.,

- представника третьої особи - Кулик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_3, Жовтневої районної ради Миколаївської області та Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2013 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_3 до Жовтневої районної ради Миколаївської області, Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа - редакція районної газети «Вісник Жовтневщини», про визнання недійсними контракту та рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

18 травня 2012 року ОСОБА_3 пред'явив позов про визнання недійсними контракту та рішення Жовтневої районної ради, поновлення його на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказував, що з 01 лютого 2011 року відповідно до розпорядження Жовтневої райдержадміністрації № 13-К від 01 лютого 2011 року до проведення чергової сесії Жовтневої районної ради він був призначений на посаду головного редактора редакції районної газети «Вісник Жовтневщини», засновниками якої є Жовтнева райдержадміністрація та Жовтнева районна рада.

25 лютого 2011 року рішенням Жовтневої районної ради № 4 його призначено на посаду головного редактора з укладанням строкового трудового договору (контракту).

Не дивлячись на те, що посада головного редактора не вимагала укладання контрактної форми трудового договору, 27 квітня 2011 року з ним укладено контракт, строком на один рік, тобто до 26 квітня 2012 року.

Позивач вказував, що контракт підписаний ним під тиском засновників редакції газети, на невигідних умовах, не був зареєстрований та підписаний одним із засновників редакції газети - Жовтневою райдержадміністрацією.

28 квітня 2011 року він отримав додаток до цього контракту про умови праці та умови преміювання головного редактора.

За час перебування його на посаді, жодна з комісії районної ради та її президія питання про його звільнення не розглядали та засновники і профільна комісія районної ради не звертали уваги на наявність недоліків в роботі редакції газети.

Незважаючи на це, та в порушення порядку звільнення, рішенням Жовтневої районної ради № 16 від 24 лютого 2012 року був достроково припинений трудовий договір (контракт) з підстав, передбачених контрактом за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Посилаючись на порушення його трудових прав, позивач просив визнати недійсним рішення Жовтневої районної ради, яким достроково припинений трудовий договір (контракт), визнати контракт недійсним, поновити його на посаді головного редактора редакції районної газети «Вісник Жовтневщини» та стягнути з Жовтневої районної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на законність звільнення позивача та дотримання вимог трудового законодавства.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2012 року, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучена редакція районної газети «Вісник Жовтневщини».

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2013 року позов задоволено частково. Визнано рішення Жовтневої районної ради № 16 від 24 лютого 2012 року «Про звіт головного редактора про діяльність районної газети «Вісник Жовтневщини» в частині недоцільності продовження перебування на посаді головного редактора редакції районної газети «Вісник Жовтневщини» ОСОБА_3 та дострокового припинення з ним контракту від 27 квітня 2011 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 24 лютого 2012 року незаконним та ухвалено, вважати його звільненим з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту з 26 квітня 2012 року, та стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_3 по 5 830 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням того ж суду від 17 квітня 2013 року в задоволені позову в частині визнання контракту недійсним та поновлення ОСОБА_3 на посаді відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, задовольнивши його позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Жовтнева районна рада, посилаючись на неналежну оцінку судом доказів, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Жовтнева райдержадміністрації, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його змінити, відмовити позивачу у задоволенні позову та закрити провадження у справі.

В запереченнях на апеляційні скарги Жовтневої районної ради та Жовтневої райдержадміністрації, ОСОБА_3 посилався на їх необґрунтованість.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, Жовтнева райдержадміністрація посилалася на її безпідставність.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що з позивачем дозволялося укладання трудового договору у формі контракту, умови якого позивачем були порушенні, проте його звільнення проведено з порушенням трудового законодавства, а саме з порушенням порядку регламенту роботи Жовтневої районної ради.

Суд вважав, що строк контракту закінчився, а позивача неможливо поновити на займаній посаді, тому визнав рішення районної ради щодо підстав припинення трудового договору незаконним та вказав, що позивача слід вважати звільненим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку дії контракту з 26 квітня 2012 року та стягнув з відповідачів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав припинення строкового трудового договору з позивачем та стягнення на його користь з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 16 листопада 1992 року "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" редактор (головний редактор) призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю.

Як вбачається із матеріалів справи, співзасновниками редакції районної газети «Вісник Жовтневщини» є відповідачі - Жовтнева райдержадміністрація та Жовтнева районна рада. Управління редакцією газети здійснює головний редактор.

Відповідно до п. 4.1 діючого Статуту редакція газети є юридичною особою, має самостійний баланс, круглу печатку та кутовий штамп зі своєю назвою тощо, розрахунковий та інші рахунки в банках, виступає стороною в суді, самостійно здійснює свої фінансово-господарські операції.

В пункті 5.1. цього ж Статуту передбачено, що головний редактор за пропозицією засновників призначається на посаду районною радою на умовах контракту (а.с.272-276).

Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації № 13 - к від 01 лютого 2011 року ОСОБА_3 призначений на посаду головного редактора вказаної редакції газети з 01 лютого 2011 року на термін до проведення чергової сесії Жовтневої районної ради шляхом укладання строкового трудового договору (контракту) (а.с.8).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників.

Зі змісту рішення Жовтневої районної ради № 4 від 25 лютого 2011 року вбачається, що на пленарному засіданні районної ради обрано головним редактором ОСОБА_3 строком на один рік, з дорученням голові районної ради від імені засновників укласти з ним строковий трудовий договір (контракт) (а.с. 10-11).

Вказані рішення Жовтневої райдержадміністрації та Жовтневої районної ради, щодо трудових прав та строку призначення (обрання) на посаду головного редактора, позивач не оскаржував.

21 квітня 2011 року він звернувся до голови районної ради про розгляд його пропозицій та зауважень до проекту трудового договору - контракту (а.с.21- 22)

27 квітня 2011 року, після погодження умов, між виконуючим обов'язки голови районної ради Тимощуком М.І. укладено контракт з ОСОБА_3 на зайняття посади головного редактора строком на один рік з 27 квітня 2011 року до 26 квітня 2012 року (а.с. 34-39).

Частиною 3 статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.

У рішенні від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") Конституційний Суд України зазначив, що контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.

Статут редакції районної газети «Вісник Жовтневщини» є локальним нормативним актом, а тому запроваджена в ньому контрактна форма трудового договору з головним редактором не має правового значення.

Кодекс Законів про працю, Господарський кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про засоби масової інформації (пресу) в Україні», як і будь-який інший закон України, не визначає контрактну форму трудового договору як обов'язкову для головного редактора засобу масової інформації (на відміну від керівника державного або комунального підприємства).

Разом з цим, положеннями Кодексу Законів про працю України не передбачено підстав визнання трудового договору (у тому числі строкового) недійсним, за виключенням недійсності його умов, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання контракту недійсним, є вірним.

Хоча укладання контракту з ОСОБА_3, не передбачено чинним законодавством, однак це не вплинуло на обсяг його трудових прав та строку його обрання, визначених на підставі рішення сесії Жовтневої районної ради, прийнятого у відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Тому посилання позивача на те, що з ним укладено трудовий договір на невизначений строк, є необґрунтованим. При цьому порушень Законів про працю та норм міжнародного права не встановлено.

До того ж, положеннями п. 18 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що голова районної, обласної, районної у місці ради вирішує питання, доручені йому радою.

З матеріалів справи не вбачається, що голові Жовтневої районної ради або його виконуючому обов'язки, районною радою було доручено продовжувати строк трудового договору з головним редактором ОСОБА_3

Тому, на думку колегії суддів, строк повноважень позивача, як головного редактора, обраного на пленарному засіданні сесії районної ради 24 лютого 2011 року, закінчувався 25 лютого 2012 року.

Рішенням Жовтневої районної ради № 16 від 24 лютого 2012 року за результатами розгляду звіту головного редактора ОСОБА_3 про фінансово-господарську діяльність редакції, достроково припинений трудовий договір (контракт) з підстав, передбачених контрактом за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

За змістом цього рішення, позивач перебуваючи на посаді головного редактора в порушення умов п. 6.1, 6.2 розділу 2, діючого контракту, не складав та не подавав річного фінансового плану підприємства на затвердження засновникам, не подавав фінансової звітності підприємства за результатами роботи поквартально і річної, а також допустив збитковість підприємства в сумі майже 60 000 грн. (а.с.9)

Між тим, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів невиконання позивачем вказаних посадових обов'язків.

Більш того, п. 5.4, 7.5 Статуту редакції газети передбачено, що головний редактор лише щорічно звітує перед засновниками про фінансово-господарську діяльність та виконання програмних цілей редакції газети на пленарному засіданні районної ради, а контроль за цією діяльністю редакції газети та виконання програмних цілей здійснюють постійні комісії районної ради.

Будь-яких доказів про неналежне виконання позивачем посадових обов'язків головного редактора газети та наявності недоліків в роботі редакції, відповідачі суду не надали, хоча згідно ст. 60 ЦПК України, то є їх обов'язком.

З листа Миколаївської об'єднаної державної фінансової інспекції від 22 жовтня 2012 року вбачається, що у 2011 році ревізія газети (на момент роботи на посаді головного редактора ОСОБА_3.) не проводилась, акт ревізії не складався (а.с. 101).

Посилання відповідачів, як на доказ збитковості редакції газети, допущеної позивачем, які виявлені після його звільнення, на підставі перевірки, проведеної держфінінспекцією в Миколаївській області згідно довідки від 28 квітня 2012 року, не могли бути покладені в основу звільнення позивача, а тому є неналежним доказом.

Тому висновок суду першої інстанції про доведеність допущення порушень посадових обов'язків ОСОБА_3 є помилковим, оскільки не підтверджується матеріалами справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як встановлено, строк повноважень ОСОБА_3 на посаді головного редактора закінчився 25 лютого 2012 року та відповідачі поставили вимогу про припинення з ним строкового трудового договору.

Рішенням сесії Жовтневої районної ради № 17 від 24 лютого 2012 року призначено нового головного редактора редакції Жовтневої районної газети «Вісник Жовтневщини» Кулик І.В. (а.с. 108).

Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Підстав для поновлення позивача на займаній посаді не вбачається, тому його слід вважати звільненим з посади головного редактора на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, з 25 лютого 2012 року.

Оскільки суд першої інстанції був тієї ж думки щодо відсутності підстав для поновлення позивача на роботі, то висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_3 на займаній посаді, є вірним.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково вважав датою припинення строкового трудового договору 26 квітня 2012 року, виходячи з умов контракту. Тоді, як датою його звільнення, слід вважати 25 лютого 2012 року.

У зв'язку з цим, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає зміні, з викладенням його резолютивної частини в новій редакції.

За такого, і висновок суду про стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невірним.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 235 КЗпП України передбачено, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2012 року позивач отримав трудову книжку.

Між тим, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не зазначав та не надав будь-яких належних доказів того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало його працевлаштуванню або мала місце затримка видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

Саме по собі неналежне оформлення трудової книжки не є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно ст. 235 КЗпП України.

У зв'язку з викладеними обставинами та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового рішення апеляційною інстанцією про відмову у задоволені цих позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає корегуванню і розподіл судових витрат сплачених в суді першої інстанції. З Жовтневої районної ради та Жовтневої районної державної адміністрації на користь держави підлягають стягненню по 53 грн. 65 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Жовтневої районної ради Миколаївської області та Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2013 року змінити в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 щодо підстав припинення трудового договору, виклавши в цій частині його резолютивну частину в наступній редакції.

Визнати незаконним п. 2 рішення Жовтневої районної ради Миколаївської області ХVII сесії шостого скликання № 16 від 24 лютого 2012 року «Про звіт головного редактора про діяльність районної газети «Вісник Жовтневщини» про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та вважати ОСОБА_3 звільненим з посади головного редактора районної газети «Вісник Жовтневщини» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, з 25 лютого 2012 року.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Жовтневої районної ради Миколаївської області та Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Додаткове рішення того ж суду від 17 квітня 2013 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про відмову у визнанні контракту недійсним та поновленні його на посаді головного редактора районної газети «Вісник Жовтневщини» залишити без змін.

Рішення суду та додаткове рішення суду від 17 квітня 2013 року в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з Жовтневої районної ради Миколаївської області та Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області на користь держави по 53 грн. 65 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді: