Ухвала суду № 3149058, 09.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-14949/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2008 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Карася О.В. ,Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного судувід 12.06.2007р.

у справі№ 14/19 господарського суду Закарпатської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД»

до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 16.03.2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007р., позов задоволено частково: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 17.08.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/0, від 20.10.2006р. №3160/23-01/ 22071242/17453/1, від 15.11.2006р. №3160/23-01/22071242/17453/2 та від 26.01.2007р. №3160/23-01/22071242/17453/3 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 350578,00 грн.; в іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення в задоволеній частині позову вмотивовані висновком суду про відповідність підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» заліку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, підтвердженого Мукачівською ОДПІ, в рахунок погашення податкових векселів з термінами сплати податку, що припадали на травень 2006 року, виходячи з того, що внаслідок такого заліку досягається рівнозначний результат: припиняються зобовязання з податку як Державного бюджету України перед ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД», так і ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД» перед Державним бюджетом України.

В частині, в задоволенні якої в позові відмовлено, судові рішення обґрунтовані посиланням на пункт 1.3 статті 1, підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, та ту обставину, що податковий кредит позивача за травень 2006 року в сумі 564,00 грн. сформований на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Лілія», свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ якого анульовано Мукачівською ОДПІ 24.11.2005р.

В касаційній скарзі Мукачівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Касаційна скарга на судові рішення в частині, в якої в задоволенні позову відмовлено, ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД» не подавалась.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення бюджетного відшкодування за червень 2006 року на суму 350578,00 грн. /що відповідає сумі, на яку позов задоволено/, заявленого ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД» в податковій декларації за вказаний звітний податковий період, слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 16.08.2006р. № 611/23-01/22071242, про порушення товариством підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення до розрахунку бюджетного відшкодування податку, попередньо включеного позивачем до податкового кредиту за травень 2006 року /рядок 12.2 декларації/ у звязку з заліком відповідної суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкових векселів з граничними строками погашення зобовязань 03.05.2006р., 04.05.2006р., 07.05.2006р., 11.05.2006р., 12.05.2006р., 14.05.2006р., 15.06.2006р., 18.05.2006р., 19.05.2006р., а відтак фактично несплаченого постачальникам товарів /послуг/. До такого висновку контролюючий орган дійшов, виходячи з положення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за змістом якого бюджетному відшкодуванню підлягає фактично сплачена сума податку отримувачем товарів /послуг/ постачальникам таких товарів /послуг/.

Сторонами спору не заперечується, що позивач на дати поставки податкових векселів у квітні 2006 року мав підтверджену суму бюджетного відшкодування, що є більшою ніж сума зобовязань по таких векселях.

Заявою від 28.04.2006 р. позивач просив Мукачівську ОДПІ зарахувати суму бюджетного відшкодування в погашення 41-го податкового векселя на загальну суму 308641,50 грн. Вимоги позивача були задоволені.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту за травень 2006 року на суму зобовязань по податкових векселях у звязку з погашенням останніх підтверджується актом перевірки Мукачівської ОДПІ від 16.08.2006р. № 611/23-01/22071242.

Пунктом 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що з моменту набрання ним чинності платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом / абзаци перший та четвертий вказаного пункту /.

За змістом абзаців 5-7 вказаної статті погашення податкового векселю є підставою для включення суми зобовязань по податковому векселю до складу податкового кредиту у наступному за періодом погашення звітному /податковому/ періоді.

Оскільки в контексті наведеного підставою для формування податкового кредиту на суму зобовязань по податковому векселю є погашення податкового векселю безвідносно до способу погашення, то вважається, що податковий кредит формується платником податку на суму сплаченого податку, в тому числі, якщо способом погашення податкового векселю є залік суми бюджетного відшкодування.

На користь останнього свідчить і те, що підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування, шляхом заліку якої може бути погашено податковий вексель, презумує фактичну сплату цієї суми податку заявником бюджетного відшкодування /отримувачем товарів /послуг// постачальникам таких товарів /послуг/ та свідчить про надмірну сплату податку до бюджету. Таке випливає з суті бюджетного відшкодування, розкритої в пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, за визначенням цього пункту бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що сума податку, яка приймала участь в заліку зобовязань з податку бюджету та платника податку та була включена платником податку до податкового кредиту у звязку з погашенням податкового векселя шляхом заліку, може бути заявлена до бюджетного відшкодування.

А відтак доводи касаційної скарги Мукачівської ОДПІ про порушення судами попередніх інстанцій Закону України «Про податок на додану вартість» з посиланням на те, що заявлена до бюджетного відшкодування сума податку фактично не сплачена позивачем постачальникам товарів / послуг /, не відповідають правильному застосуванню цього Закону, оскільки відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону для отримання бюджетного відшкодування значення має надмірна сплата податку до бюджету.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 16.03.2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Костенко М.І.

підпис Карась О.В.

підпис Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.