Ухвала суду № 3149028, 21.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-11406 /06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2008року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р.

у справі № А-6/111-18/282-15/361господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Івано-Франківського державного комерційно-виробничого підприємства «Залізничник»

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2004р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р., позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 21.03.2003р. № 0001172600 про визначення Івано-Франківському державному комерційно-виробничому підприємству «Залізничник» податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток в загальній сумі 7375,00 грн., в тому числі 5900,00 грн. основний платіж, 1475,00 грн. штрафні санкції задоволено з підстав невідповідності висновку податкової інспекції, викладеному в акті перевірки від 21.03.2003р. № 267-26-2-259-01101424, про заниження вказаним підприємством податку на прибуток за І квартал 2001 року в сумі 5900,00 грн. положенням підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та невідповідності вищевказаного акту перевірки вимогам пунктів 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківську просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість» та пункту 3 частини 1 статті 84, статті 105 ГПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач спростовує викладені в ній доводи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновку ДПІ в м. Івано-Франківську, викладеного в акті про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Івано-Франківського державного комерційно-виробничого підприємства «Залізничник» Львівської залізниці за період з 01.07.2000р. по 01.01.2003р. від 21.03.2003р. № 267-26-2-259-01101424, про заниження вказаним підприємством податку на прибуток за І квартал 2001 року в сумі 5900,00 грн.

Зазначеним актом перевірки зафіксовано: заниження позивачем валових доходів в ІVкварталі 2000 року та І кварталі 2001 року на доходи, отримані від надання БУ-4 послуг по харчуванню працівників, зайнятих на будівництві пансіонату «Синьогора» в с. Ст. Гута, у сумах 74,0 тис. грн. та 30,0 тис. грн. відповідно; завищення валових доходів за ІІІ квартал 2001 року на 83,8 тис. грн. у звязку з несвоєчасним податковим обліком доходів на зазначену суму, отриманих позивачем в результаті надання БУ-4 вищевказаних послуг; завищення позивачем валових доходів за 9 місяців 2002 року на 167,6 тис. грн. внаслідок збільшення валових доходів на суму недостачі поголівя свиней вартістю 148790,32 грн. , кормів вартістю 18859,50 грн. /далі - запасів/ замість збільшення валових витрат на цю суму відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; завищення валових витрат на 167,6 тис. грн., що відповідає сумі недостачі вказаних запасів; заниження позивачем валових витрат за ІVквартал 2000 року на 0,7 тис. грн. внеску до Державного інноваційного фонду України.

Таким чином, перевіркою встановлено завищення позивачем валових доходів на 147,4 тис. грн. /(83,8 тис. грн.. + 167,6 тис. грн.) (74,0 тис. грн. + 30,0 тис. грн.)/ та валових витрат на 166,9 тис. грн. /167,6 тис. грн. 0,7 тис. грн./, що в підсумку дорівнює 19,5 тис. грн. /166,9 тис. грн. 147,4 тис. грн./, тобто 5,9 тис. грн. сумі податку на прибуток за ставкою 30%.

Разом з тим, в касаційній скарзі відповідач, доводячи перед судом касаційної інстанції помилковість висновку судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову, тобто для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 21.03.2003р. № 0001172600 на визначену в ньому суму податку, посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права лише в частині висновку судів про безпідставне збільшення позивачу валових доходів на 20194,75 грн. при встановленні в судовому процесі, що ця сума відповідає сумі ПДВ, яка була отримана позивачем в ціні послуг по харчуванню працівників, зайнятих на будівництві пансіонату «Синьогора» в с. Ст. Гута, наданих БУ-4, а відтак в силу підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказана сума не підлягає включенню до валових доходів, тоді як, на думку податкової інспекції, невідтворення цієї суми сумою ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку позивача виключає її оцінку як суми податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та правильного права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази , встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу /частина 1/; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі /частина 2/.

Встановивши, що 20194,75 грн. відповідає сумі ПДВ, яка була отримана позивачем в ціні послуг по харчуванню працівників, зайнятих на будівництві пансіонату «Синьогора» в с. Ст. Гута, наданих БУ-4, суд дав правильну правову оцінку цій обставині, застосувавши при цьому підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані /нараховані/ платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів /робіт, послуг/, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Костенко М.І.

підпис Маринчак Н.Є.

підпис Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.