Ухвала суду № 3148798, 27.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 року № К-8222/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р.

та постановугосподарського суду Чернігівської області від 26.10.2006 р.

у справі№ 6/226а господарського суду Чернігівської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк»

доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Чернігівської області від 26.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р., задоволені позовні вимоги ВАТ «Банк «Демарк»та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові№ 0000442200/0 від 19.06.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Черніговіоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 26.10.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Чернігові було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Банк «Демарк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт № 399/22-19357516 від 08.06.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.3 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 р. на суму 2622 грн. , в тому числі по періодах: квітень 2005 р. - 354 грн., травень 2005 р. - 342 грн., червень 2005 р. - 319 грн., липень 2005 р.- 318 грн.; серпень 2005 р. - 327 грн., вересень 2005 р. - 328 грн., жовтень 2005 р. - 318 грн., грудень 2005 р. - 315 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 р. № 0000442200/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3931,50 грн., в тому числі 2621 грн. - основного платежу та 1310,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Визначаючи спірну суму податкового зобовязання податковий орган виходив з того, що позивачем в періоді, що перевірявся, одержувались послуги по підключенню та доступу банківської установи до мережі «SWIFT», які надавались нерезидентом. За ці послуги банк перераховував валютні кошти на підставі інвойсів та актів виконаних робіт, тобто, в даному випадку, банк виступав «замовником» (отримувачем) таких послуг. Отже, за висновком відповідача, послуги одержувались на території України з місцем надання в м. Чернігові, а тому такі послуги, які поставляються нерезидентами за місцем їх надання на митній території України, повинні оподатковуватись податком на додану вартість послуг відповідно до п. 4.3 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 та пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач стверджує, що послуги отримував за межами митної території України.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Тобто, обєкт оподаткування при поставці послуг визначається, виходячи з її місця надання або на митній території України, або за межами митної території України.

Відповідачем встановлено порушення позивачем п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Отже, база оподаткування за цим пунктом визначається для послуг, якщо послуги поставляються нерезидентом та місце надання цих послуг знаходиться на митній території України.

Здійснюючи перевірку, відповідач також застосував приписи пп. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги, зокрема, з надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням компютерних систем.

Проте, як вірно відмічено судами, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає обєкт оподаткування з урахуванням місця надання послуги, а не місця поставки. Пункт 4.3 ст. 4 вказаного Закону також визначає базу оподаткування, виходячи з місця надання послуги, а не місця поставки.

Отже, поставка нерезидентом послуг, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Як встановлено судами, в акті перевірки відсутні обставини, за якими відповідач встановив, що послуги одержувались на території України з місцем їх надання у м. Чернігові.

Зокрема встановлено, що ВАТ «Банк «Демарк» уклав договір № 24ссб-0404/280а від 05.04.2002 р. з ТОВ компанією «ПроФікс» (Сервісне Бюро) про надання послуг по підключенню і доступу банківської установи до платіжної системи «SWIFT». Згідно даного договору Сервісне Бюро забезпечує доступ Логічного Терміналу Користувача до мережі «SWIFT» з використанням технічних та програмних засобів РКТ «SWIFT»; надає послуги інформаційного та організаційного характеру, повязані з функціонуванням платіжної системи «SWIFT»; Користувач самостійно одержує статус дійсного Користувача «SWIFT» та інше. Відповідно до витягу з Корпоративних Правил (Статуту) системи «SWIFT» система обміну повідомленнями ЗЛЛ/.І.Р.Т була запровадження для забезпечення швидкого, безпечного та універсального обміну фінансовими повідомленнями у всьому світі. Основними компонентами системи є всесвітня недержавна комунікаційна мережа, компютерна система для зберігання, перевірки та передачі повідомлень та набір стандартів повідомлень «SWIFT» керує системами та мережею для забезпечення наскрізної цілісності та безпеки, повної автоматизації та швидкого відновлення. Доступ до «SWIFT» здійснюється через місцевих телекомунікаційних провайдерів. Банк, використовуючи систему «SWIFT», надавав послуги, повязані з проведенням розрахунків клієнтів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів, що послуги «SWIFT» надаються за межами митної території України нерезидентом, яким є компанія «SWIFT», а тому вони не підпадають під обєкт оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. та постанову господарського суду Чернігівської області від 26.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Гусєва К.О.