Ухвала суду № 3148799, 20.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2009 року                                                          № К-8333/07 (К-8603/07)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Гусєвій К.О.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 06.11.2006 р.

у справі№ 28/368-А господарського суду м. Києва

за позовомГромадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

     Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            Постановою господарського суду м. Києва від 06.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р., задоволені позовні вимоги Громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів». Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0009091503/0 від 16.12.2005 р. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0003512312/0 від 26.12.2005 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.02.1992 р. № 2535-ХХІ, просять скасувати постанову господарського суду м. Києва від 06.11.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р. і прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення,  а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Київською міською спілкою автомобілістів за період з 01.01.2003 р. по 01.11.2005 р., за результатами якої  складено акт №1800/15-2/05508648 від 16.12.2005 р.

В ході перевірки встановлена методологічна помилка при складанні розрахунку по земельному податку за перевіряємий період.

На підставі вказаного акта, податковим органом 16.12.2005 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00090915303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю в розмірі 294438,23 грн., з яких                  280417,36 грн. - основний платіж, 14020,87 грн. - штрафні санкції.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати земельного податку Київською міською спілкою автомобілістів за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт №7/23-12-100508648 від 16.12.2005 р.

 В процесі перевірки встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про плату за землю».

На підставі висновків вказаного акта, податковою інспекцією 26.12.2005 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003512312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на землю в розмірі                387192,96 грн., з яких 368755,20 грн. - основний платіж, 18437,76 грн. - штрафні санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про об’єднання громадян» громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Згідно статуту, який зареєстровано Київським міським управлінням юстиції 08.02.2005 р., громадська організація «Київська міська спілка автомобілістів», є правонаступником Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, (зареєстрованої Київською міською державною адміністрацією 29.04.1993 р.) та громадською організацією, що на добровільних засадах об’єднує громадян - власників особистих автомобілів і транспортних засобів, інших громадян - любителів автомототехніки.

Згідно п. 2.1. Статуту спілка автомобілістів створена з метою задоволення спільних інтересів своїх членів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проведення заходів з підготовки водіїв, організованого розміщення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, сприяння розвитку технічної творчості серед автомобілістів.

Як встановлено судами, в своєму користуванні позивач має вісім земельних ділянок в Деснянському районі м. Києва та п’ять земельних ділянок в Голосіївському районі м. Києва. При нарахуванні земельного податку позивачем за період з 01.01.2003 р. по 01.11.2005 р. застосовано трьохвідсоткову ставку земельного податку за землі, які не були надані в оренду та використовувались як автостоянки.

Відповідачі вважають, що ст. 7 Закону України «Про плату за землю» право сплачувати земельний податок в розмірі трьох відсотків від суми земельного податку встановлено для кооперативних автостоянок. Оскільки позивач не має статусу кооперативу, а є громадською організацією, то він повинен сплачувати земельний податок за надані йому земельні ділянки на загальних підставах і не може підпадати під дію ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Колегія суддів погоджується з правовою позицією судів, що Київською міською спілкою автомобілістів земельний податок за земельні ділянки, зайняті автостоянками, сплачувався з дотриманням вимог чинного законодавства, з огляду на слідуюче.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Як вірно зазначено судами, аналіз змісту вказаної статті дає підстави для висновку, що ставки земельного податку встановлені законодавцем за принципом функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки.

Суб’єктний склад платників, в тому числі за ознакою організаційно-правової форми господарювання, законодавцем врахований як критерій при встановленні пільгового режиму оподаткування, про що свідчить зміст ст. 12 Закону України «Про плату за землю».

Судами встановлено, що позивач протягом періоду, за який була здійснена перевірка податковими органами, використовував надані йому земельні ділянки, які за функціональним використанням згідно даних Державного земельного кадастру є землями транспорту та зв’язку, для улаштування і організації колективних автостоянок, діючих на підставі Положення про колективну автостоянку Київської міської спілки автомобілістів, затвердженого постановою Президії Київської міської спілки автомобілістів від 24.11.2005 р. № 7.

Таким чином, забезпечення позивачем в ході здійснення статутної діяльності функціонального використання земельних ділянок, з яким ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» пов’язує застосування встановленої нею ставки земельного податку при відсутності визначення чинним законодавством поняття «кооперативна автостоянка», обґрунтовано розцінено судами як критерій правомірності застосування ставки земельного податку у розмірі трьох відсотків від суми земельного податку, визначеної відповідно до частини першої вказаної статті.

Застосування норми частини 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» в залежності від організаційно-правової форми господарювання землекористувача ставило б в нерівне матеріальне положення користувачів земельних ділянок з однаковим функціональним призначенням, зокрема, кооперативів, які здійснюють підприємницьку діяльність, та об’єднання громадян, основна мета діяльності яких не пов’язана з одержанням прибутків.

Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції суди послались на спільне Роз’яснення окремих питань, пов’язаних з платою за землю, Міністерства економіки № 52/33-133, Державного комітету по земельних ресурсах № 62 та Головної податкової інспекції № 36-310/51, відповідно до якого інший порядок оподаткування земельних ділянок під колективними автостоянками, або гаражами громадян в межах населених пунктів, ніж той, що встановлюється ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», передбачено лише для земельних ділянок, що знаходяться на землях природоохоронного, оздоровчою, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного фонду і справляється відповідно до ст. ст. 8 та 10 зазначеного Закону.

Також суди послались на лист Комітету Верховної Ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку № 06-13/8-71 від 24.02.1997 р., яким розглядалось питання щодо оподаткування земельних ділянок позивачем, у якому зазначено, що якщо земельні ділянки, надані позивачу під колективні автостоянки, використовуються громадянами-членами спілки для зберігання особистих транспортних засобів, податок за ці земельні ділянки обчислюється відповідно до частини першої, другої та п’ятої ст. 7 Закону України «Про плату за землю». Тобто, Комітетом підтверджено, що податок за земельні ділянки справляється позивачем у розмірі трьох відсотків від суми земельного податку.

Таким чином, висновок судів, що Київською міською спілкою автомобілістів земельний податок за земельні ділянки, зайняті автостоянками, сплачувався з дотриманням вимог чинного законодавства відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

З огляду на відсутність заниження позивачем суми податкового зобов’язання з податку на землю, застосування до нього штрафних санкцій на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:   

            Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі               м. Києва та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 06.11.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Маринчак Н.Є.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                  Гусєва К.О.