Ухвала суду № 3148568, 31.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-13132/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2008 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постановуСевастопольського апеляційного господарського судувід 30.08.2005р.

у справі№ 20-3/090 господарського суду міста Севастополя

за позовомприватного підприємства «Агиса»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01.06.2005р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 21.03.2005 р. № 00000522340/23-2 про зменшення в картці особового рахунку приватного підприємства «Агіса» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого за жовтень 2003 року на 7283,00 грн., за січень 2004 року на 100395,00 грн., за лютий 2004 року на 676825,00 грн., за березень 2004 року на 49998,00 грн., за квітень 2004 року на 43916,00 грн., за червень 2004 року на 58049,00 грн., за серпень 2004 року на 492569,00 грн., за вересень 2004 року на 119197,00 грн., а всього на 1548232,00 грн. та про зобовязання сплатити штрафні / фінансові / санкції в сумі 8885,10 грн. у звязку з отриманням бюджетного відшкодуванням на момент перевірки в сумі 20392,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти придбання ПП «Агіса» товару /брухту та відходів чорних вторинних металів/ у ПП «Севмет» на підставі договору № 21/5-КЛ від 02.01.2003 р., поставки товару позивачу ПП «Севмет», зареєстрованим платником податку на додану вартість, з видачею податкових накладних на вартість поставок та на відповідність дій позивача з включення підтверджених податковими накладними сум податку на додану вартість до податкового кредиту в податкових деклараціях за жовтень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, серпень, вересень 2004 року вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а з декларування за ці звітні податкові періоди спірних сум бюджетного відшкодування підпунктам 7.7.1, 7.7.3 цієї статті.

При цьому суди попередніх інстанцій виходили з відсутності законодавчо встановленої відповідальності платника податку за невиконання обовязку по сплаті податку іншими платниками податку, зокрема тими, які не були учасниками господарських операцій з поставки товарів / робіт, послуг / цьому платнику податку, а також обумовленості Законом України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на час декларування позивачем спірних сум бюджетного відшкодування, права платника податку на податковий кредит чи бюджетне відшкодування проведенням податковим органом перевірки постачальників товару / робіт, послуг / по ланцюгу поставок до виробника.

В касаційні скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст. 1, пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пунктів 7.7.1, 7.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи скаргу безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення в картці особового рахунку ПП «Агіса» бюджетного відшкодування за жовтень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, серпень, вересень 2004 року на загальну суму 1548232,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8885,10 грн. згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, викладений в акті документальної невиїзної перевірки ПП «Агіса» з питання правильності визначення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, від 18.03.2005 р. № 121/28-2/31464590/3915/10, про завищення позивачем сум податкового кредиту, задекларованих за вказані податкові звітні періоди, на 7283,00 грн., 100395,00 грн., 676825,00 грн., 49998,00 грн., 43916,00 грн., 58049,00 грн., 492569,00 грн., 119197,00 грн. відповідно у звязку з порушенням пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на відсутність на момент перевірки позивача даних на підтвердження сум податкових зобовязань постачальників брухту та відходів металів по ланцюгу: ПП «Ванесса-Прім», ПП «Кризм-А» - постачальниками ПП «Севмет», ПП «Білан Плюс», ЗАТ «Унтекс», ПП «Шалед» та ПП «Агроком П» - постачальниками ПП «ПСМ», яке в свою чергу виступило постачальником ПП «Севмет», за операціями з придбання вказаного товару в якого позивач включив до податкового кредиту зазначені суми податку на додану вартість. При цьому згідно акту перевірки ПП «Шалед» з дня реєстрації /23.08.2003 р./ звітувало з нульовими показниками, а з грудня 2003 року звітність до податкового органу не подає, за юридичною адресою не знаходиться; ПП «АгрокомП» не подає податкову звітність з серпня 2002 року.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача, оскільки обсяги продаж постачальників по ланцюгу в кінцевому результаті формують податковий кредит позивача / т.1, а.с.10-13 /.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) / підпункт 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті /.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) / підпункт 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» /.

Таким чином, право платника податку покупця на податковий кредит кореспондується з податковим зобовязанням іншого платника податку постачальника товарів / послуг /, який зобовязаний включити до податкових зобовязань суму податку на додану вартість, сплачену /нараховану/ покупцем у ціні придбання товарів / послуг /.

Положення пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку покупця постачальникам товарів / послуг / у звязку з придбанням товарів / послуг /.

Судом встановлено, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях за жовтень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень, вересень 2004 року, підтверджені податковими накладними, виписаними платниками податку на додану вартість.

Приєднані до справи письмові докази / копії накладних, платіжних доручень / підтверджують факт придбання позивачем брухту та відходів чорних металів у ПП «Севмет» в зазначених податкових звітних періодах та факт здійснення розрахунків за придбаний товар / т.2, а.с.63-134, т.3, а.с.3-177. т.4, а.с.3-156 /.

Згідно акту про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства ПП «Агіса» за період з 01.04.2003 р. по 30.06.2004 р. від 29.11.2004 р. № 18096 комплексною документальною перевіркою ПП «Севмет» за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2004 р. підтверджено, що дані податкових накладних, виданих цим підприємством позивачу, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, включені цим підприємством до податкових зобовязань / т.1, а.с.110,111 /.

Довідкою про результати зустрічної перевірки ПП «Севмет» від 28.02.2005 р. підтверджено включення цим підприємством до податкових зобовязань сум податку на додану вартість за податковими накладними, предявленими позивачем на підтвердження податкового кредиту за вересень 2004 року, та факт розрахунку в безготівковій формі між цим підприємством і позивачем за поставлений металевий брухт / т.2, а.с.29 /.

Відповідно до встановлених у справі обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що зменшення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя задекларованих позивачем сум податкового кредиту за жовтень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень, вересень 2004 року, та внаслідок цього зменшення в картці особового рахунку позивача сум бюджетного відшкодування не відповідає вимогам підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів / обовязкових платежів / вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ПП «Ванесса-Прім», ПП «Кризм-А», ПП «Білан Плюс», ЗАТ «Унтекс», ПП «Шалед» та ПП «Агроком П», будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку цих підприємств та виконання ними обовязку щодо сплати податку до бюджету відповідач не наводив.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського судувід 30.08.2005р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Костенко М.І.

підпис Маринчак Н.Є.

підпис Шипуліна Т.М.