Ухвала суду № 31484615, 22.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13141/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної Державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» до Карлівської міжрайонної Державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної Державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 21.02.2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23.10.2012 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» її правонаступником публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру серії АБ № 545276.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ДК «Укргазвидобування» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат за період з жовтня 2009 року по жовтень 2011 року, нарахованих по строках сплати з 30.11.2009 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 10.02.2012 року № 47/1501/30019775 (далі - Акт перевірки).

Як зазначено в Акті перевірки, при її проведенні використано податкові розрахунки з рентної плати за жовтень 2009 - жовтень 2011 року, виписки банку, дані АІС.

В Акті перевірки деталізовано суми самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань, які не заперечуються позивачем, граничний термін сплати цих зобов'язань, який також не заперечується позивачем.

В результаті перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000041501, відповідно до якого, за затримку на 61 день граничного строку плати грошового зобов'язання з рентної плати за нафту у розмірі 1749202,12 грн., позивачу, за порушення п. 260.7. ПК України та на підставі ст. 126 ПК України, нараховано штраф у розмірі 20 %, що у грошовому виразі складає 349840,42 грн.,

- № 0000051501, відповідно до якого за затримку на 28 днів граничного строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за нафту у розмірі 120918,30 грн., позивачу, за порушення п. 260.7. ПК України та на підставі ст. 126 ПК України, нараховано штраф у розмірі 10 %, що у грошовому виразі складає 12 091,83 грн.;

- № 0000061501, відповідно до якого, за затримку на 92 дня граничного строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за природний газ у розмірі 17649104,51 грн., позивачу нараховано штраф у розмірі 20 %, що у грошовому виразі складає 3278179,17 грн.,

- № 0000071501, відповідно до якого за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за природний газ у розмірі 32890089,64 грн., позивачу визначено штраф у розмірі 10 %, що у грошовому виразі складає 3250298,65 грн.

- № 0000081501, відповідно до якого, за затримку на 92 дні граничного строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 9988558,73 грн., позивачу визначено штраф у розмірі 20 %, що у грошовому виразі складає 1926930,07 грн.

- № 0000091501, відповідно до якого за затримку на 29 днів граничного строку

сплати грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат у розмірі 8078204,65

грн., позивачу визначено штраф у розмірі 10 %, що у грошовому виразі складає 784464,69

грн.

За результатами оскарження позивачем спірних рішень у досудовому порядку, рішенням ДПС у Полтавській області від 20.03.2012 року № 676/10/10-215 скасовано ППР від 21.02.2012 року № 0000071501 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 40 790 грн., а в іншій частині (3 164 508,64 грн.) залишено без змін.

Крім того, скасовано ППР від 21.02.2012 року № 0000091501 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 11443,72 грн., а в частині 773 020,97 грн. залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення відповідачем замість ППР №№ 0000071501 та 0000091501 прийнято нові ППР від 23.03.2012 року: № 0000231501 на суму 3 164 508,64 грн. та № 0000241501 на суму штрафних санкцій у розмірі 773 020,97 грн., отримання яких визнається позивачем та які окремо оскаржені у судовому порядку. У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває інша справа № 2а-7810/12/2670.

Відповідно до п/п. 60.1.3. ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. Згідно з п. 60.4. ПК України у випадках, визначених, зокрема, п/п. 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Оскільки, внаслідок часткового скасування первинних податкових повідомлень-рішень №№ 0000071501 та 0000091501 суму грошового зобов'язання позивача було зменшено, то в силу положень п/п. 60.1.3. та п. 60.4. ПК України, вищезгадані первинні податкові повідомлення-рішення є відкликаними, а тому суд першої інстанції дійшов вірного, що позов у цій частині, а саме щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000071501 та 0000091501, не підлягає задоволенню.

Щодо інших оскаржуваних рішень та стосовно порядку нарахування та сплати рентної плати у період до 01.01.2011 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

03 червня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 309), який за своєю суттю та предметом регулювання є спеціальним законом з питань оподаткування.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону, який діяв в період до 01.01.2011 року, було визначено обов'язок таких суб'єктів господарювання, як позивач, щодо внесення (сплати) рентної плати, а також податковий (звітний) період щодо нарахування і строки сплати цих платежів.

Цією нормою було встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток газового конденсату на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату.

Порядок обчислення та внесення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку, який діяв до 01.01.2011 року, зазначено механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п/п. «а» п/п. 4.1.4., п/п. 5.3.1. Закону № 2181 у взаємозв'язку з положеннями пунктів 7 і 8 Порядку, податковий розрахунок за звітний місяць подається до 20 числа місяця, наступного за звітним, а сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Оскільки суми рентних платежів за період до 2011 року були самостійно визначені позивачем у податкових розрахунках, ці податкові зобов'язання вважаються узгодженими в силу положень п.5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) та підлягали сплаті до бюджету в строк, визначений п/п. 5.3.1. Закону № 2181 та вищезгаданим Порядком.

Що стосується здійсненого відповідачем перерозподілу коштів, які сплачувалися позивачем за податковими зобов'язаннями 2009 - 2010 років, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 7.1 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з п. 3.1.1 ст. З Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

При цьому, згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Таким чином, під час здійснення платежів у 2009-2010 роках, позивач мав право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів (платежів).

У період дії Закону № 2181 у податкового органу були відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів, а отже кожен здійснений позивачем платіж у період 2009 - 2010 років підлягав врахуванню відповідачем так, як було зазначено у призначенні платежу. При цьому, положення п/п. 7.7. Закону № 2181 не встановлювали право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких, платник податків спрямував кошти. Норми Закону № 2181 не встановлювали відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для будь-яких інших цілей.

Зазначена правова позиція з питань застосування п. 7.7. Закону № 2181 викладена у постановах Верховного Суду України «Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення» № 21-1162во09 від 08.12.2009 року, від 27.10.2009 року № 09/186, від 27.10.2009 року № 09/188, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.07.2010 року № К-18630/07, яка полягає в тому, що п. 7.7 Закону № 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті.

З огляду на вищевикладене, відповідач не мав правових підстав зараховувати, (змінювати призначення платежу/здійснювати перерозподіл коштів), здійснених позивачем платежів у період 2009 - 2010 років за платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, що призвело до необґрунтованих та протиправних висновків про порушення позивачем у 2009 - 2010 роках граничних строків сплати податкових зобов'язань за 2009 - 2010 роки та безпідставного нарахування штрафів відносно сплати податкових зобов'язань за 2009 - 2010 роки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000061501 (щодо нарахування штрафів стосовно сплати рентної плати за природний газ), а також ППР № 0000081501 (щодо нарахування штрафів стосовно сплати рентної плати за газовий конденсат) не ґрунтуються на положеннях, наведених вище норм законодавства та підлягають скасуванню. Внаслідок чого, нарахування штрафів за період здійснення позивачем платежів з рентної плати за природний газ та газовий конденсат (2009 - 2010 року) також є необгрунтованим.

Що стосується спірних ППР № 0000041501 та № 0000051501, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 36.1. ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1. ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 33.3. ПК України базовий податковий (звітний) період, це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Відповідно до п. 260.1. ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.

Згідно з п. 260.3. ПК України платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з п 260.5. ПК України платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України.

Відповідно до п. 260.7. ПК України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідно до п. 261.1. ПК України платник несе відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно з нормами цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з п. 126.1. ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що поточні платежі зараховувалися відповідачем в погашення податкового боргу минулих періодів 2011 року в черговості його виникнення, що відповідає умовам застосування п. 87.9. ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, згідно з п. 87.9. ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу враховується у погашення цього податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

Відтак, внаслідок змін у законодавстві, які набули чинності з 2011 року, дії відповідача щодо зарахування у 2011 році поточних платежів в погашення податкового боргу минулих періодів 2011 року є правомірними.

Однак, поточні зобов'язання не були погашені своєчасно у зв'язку з чим набули статусу податкового боргу та були фактично сплачені/погашені з прострочкою за рахунок наступних платежів з рентної плати за нафту, що також відповідає умовам застосування п. 87.9. ПК України, що зумовило правомірне застосування МДПІ до позивача штрафу відповідно до 126.1. ПК України (відповідно до кількості днів прострочки).

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням ДПА у Полтавській області від 12.10.2011 року № 36/с було скасовано рішення ДПА у Полтавській області від 29.04.2011 року № 36 про розстрочення грошового зобов'язання по рентній платі за нафту, на підставі якого було укладено договір про розстрочення № 05.05.2011 року № 5.

Зобов'язання, розстрочення сплати яких було скасовано, були сплачені платіжним дорученням від 30.11.2011 року № 263, № 260, 254, тобто із затримкою сплати на 48 днів.

Окремі питання розстрочення сум грошових зобов'язань визначені у Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженому наказом ДПА України № 1036 від 24.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1431/18726, який прийнятий на виконання п. 100.13. ПК України (далі - Порядок № 1036).

Пунктом 1.9. Порядку № 1036 передбачено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, укладання якого в даному випадку не заперечується сторонами, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.9. Порядку № 1036 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно з п. 4.5. зазначеного Порядку рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.6. Порядку № 1036 з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Пунктом 4.7. Порядку № 1036 визначено, що з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Згідно з п. 4.9. Порядку № 1036 рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене у порядку, встановленому Кодексом для оскарження рішень органу державної податкової служби щодо нарахованої суми грошових зобов'язань.

Позивачем не надано доказів оскарження рішення про скасування розстрочення або ж його скасування.

Відтак, виходячи з положень наведених вище правових актів, умов договору про розстрочення, у разі скасування рішення про розстрочення, договір про розстрочення є розірваним з дати прийняття такого рішення та з дня дострокового розірвання договору платник повинен сплатити невнесені суми розстрочених зобов'язань, а з дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились несплаченими, нараховуються пеня та штрафи у розмірах, передбачених ПК України.

Розстрочені податкові зобов'язання після скасування розстрочення, враховуючи дату скасування розстрочення та дату фактичної сплати, а також враховуючи положення п. 87.9. ПК України, були сплачені з прострочкою, внаслідок чого відповідачем правомірно було застосовано штрафні санкції відповідно до п. 126.1. ПК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000041501 та № 0000051501.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної Державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя :

Судді :

Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.