Ухвала суду № 31484619, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/423/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в податковій звітності з ПДВ за червень-липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «КПТ МІГ», за липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «МІНЕРАЛІС ЛТД», за лютий-березень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Єнтхілл» та з податку на прибуток за відповідні періоди із зазначеними контрагентами.

За результатами перевірки було складено акт № 1759/22/14236580 від 18.09.2012 року, в якому встановлено порушення п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 122802 грн.

Також встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 116953 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 25 268 грн., за липень 2011 року на суму 22050 грн., за лютий 2012 року на суму 49572 грн., за березень 2012 року на суму 20063 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкові-повідомлення рішення №0003272320 від 02 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 153 503 грн., в тому числі за основним платежем - 122802 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30701 грн. та № 0003282320 від 02 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 139 876 грн., в тому числі за основним платежем - 116953 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 22923 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішенням державної податкової служби у Чернігівській області № 1890/10/10-215 від 30.11.2012 року та рішенням державної податкової служби України № 326/6/10-2115 від 11.01.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді позивач здійснював господарську діяльність із контрагентами ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «МІНЕРАЛІС ЛТД», ТОВ «Єнтхілл».

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Ентхілл» відбувались на підставі договору підряду № 001-07-02/12 від 07.02.2012 року. Відповідно до вказаного договору за дорученням замовника (позивач), підрядник (ТОВ «Ентхілл») приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи на об'єкті за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років СРСР, 5, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Загальна вартість робіт за договором складає 417813,60 грн., в т.ч. ПДВ 69635,60 грн. (а.с. 115-117, Том І).

На виконання зазначеного договору у період з лютого по березень 2012 року ТОВ «Ентхілл» виконано будівельно-ремонтних робіт на загальну суму 417813,64 грн., в т.ч. ПДВ 69635,60 грн., про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, а саме: договірна ціна, локальний кошторис, рахунок-фактура, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, податкові накладні від 29.02.2012 року № 218, від 30.03.2012 року № 303, платіжні доручення (а.с. 118- 190, Том І).

Всі дозвільні документи на виконання робіт відповідно до договору містяться в матеріалах справи (а.с. 193-201, Том І).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» та ТОВ «КПТ МІГ» було укладено договір поставки № 31051 від 31.05.2011 року (а.с. 54-55, Том І). Відповідно до вказаного договору постачальник ТОВ «КПТ МІГ» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцю ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно специфікацій № 1 від 31.05.2011 року, № 2 від 15.06.2011 року, № 3 від 25.06.2011 року до зазначеного договору поставки № 310511 від 31.05.2011року, загальна вартість товару (комплектуючих для виробництва) складає 151610,64 грн., в т.ч. ПДВ - 25268,44 грн. (а.с. 56-58, Том І).

На виконання зазначеного договору протягом червня 2011 року ТОВ «КПТ МІГ», поставлено товарів на загальну суму 151610,64 грн., в т.ч. ПДВ 25268,44 грн., про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с. 59-81, Том І).

Також між позивачем та ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» було укладено договір поставки № 11073 від 11.07.2011 року.

Відповідно до даного договору постачальник ТОВ «КПТ МІГ» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцю ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно специфікацій № 1 від 11.07.2011 року, № 2 від 11.07.2011 року, № 3 від 12.07.2011 року до договору поставки № 11073 від 11.07.2011 року загальна вартість товару (комплектуючих для виробництва) складає 132302,33 грн., в тому числі ПДВ - 22050,38 грн. (а.с. 84-87, Том І).

На виконання зазначеного договору протягом липня 2011 року ТОВ «КПТ МІГ» поставлено товарів на загальну суму 132302,32 грн., в т.ч. ПДВ 22050,38 грн., про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с. 89-114, Том І).

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача, були включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди (а.с. 207-248, Том І, а.с. 6-55, 71-109, 121-173, 184-230, Том ІІ, а.с. 13-66, Том ІІІ).

Товар по вищевказаним договорам перевезено власним транспортом позивача, що підтверджено подорожніми листами, та оприбутковано на складі, що підтверджено прибутковими ордерами складського обліку (а.с. 62-64,68-72,76-78,96-98,102-104,108-110, Том І).

Придбаний позивачем товар був використаний в господарській діяльності підприємства та реалізований в подальшому покупцям, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період (а.с. 202-206, Том І, а.с. 1-5, 56-70,110-120, 174-183, том ІІ, а.с. 1-12, 72-259, том ІІІ, а.с. 1-77, том ІV).

Відповідно до п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «МІНЕРАЛІС ЛТД», ТОВ «Єнтхілл», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «МІНЕРАЛІС ЛТД», ТОВ «Єнтхілл» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платників податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «МІНЕРАЛІС ЛТД», ТОВ «Єнтхілл», які на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровано як платників податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 21.05.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.