Ухвала суду № 31482024, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2013 р. м. Київ К/9991/63161/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дорошенка Р.В.,

відповідача - Приходька О.С.,

прокуратури - Клюге М.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-2086/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

за участю Прокуратури Солом'янського району міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000532302 від 01.02.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2012 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «Укргазбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ново-Ком» за період з 01.07 по 30.09.2011, складено акт № 203/23/14277604 від 13.01.2012, в якому зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при відображенні в податковому обліку результатів фінансово-господарських взаємовідносин, відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки ПП «Ново-Ком», яке мало правові відносини з платником податків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 255 513 грн., у т.ч.: за лютий 2011 року - на 990 033 грн., за березень 2011 року - на 265 480 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 01.02.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000532302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 255 514 грн., в т.ч.: 1 255 513 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Укргазбуд» та ПП «Ново-Ком» були укладені договори № 4/02 від 01.02.2011, № 03/11 від 01.03.2011, № 17/03 від 10.03.2011 купівлі-продажу обладнання.

На підставі укладених договорів позивач отримав податкові накладні на загальну суму 7 533 073,35 грн., в т.ч.: ПДВ 1 255 512,21 грн.

Суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включені до податкової звітності ПАТ «Укргазбуд», тобто віднесені до податкового кредиту за лютий, березень, травень 2011 року.

Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між ПАТ «Укргазбуд» та ПП «Ново-Ком», оскільки фактичного придбання товарів у ПП «Ново-Ком» не відбулось. Вказані товари на суму 7 533 073,35 грн. були придбані у ТОВ «ЕК Верес», а кошти перераховані ПП «Ново-Ком» на підставі повідомлення від ТОВ «ЕК Верес» про відступлення права вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2004 порушено провадження по справі № 23/668-6 про банкрутство АТФ «Укргазбуд», якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем помилково зазначено у своїй податковій звітності контрагентом по постачанню товарів ПП «Ново-Ком», з приводу чого було подано до податкового органу відповідні уточнюючі розрахунки податкової звітності по податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2011 року; нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням під час дії мораторію не відповідає вимогам законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними так і податкові зобов'язання, які повинні були бути нараховані до введення мораторію, але були виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання; віднесення до податкового кредиту позивачем суми ПДВ за господарськими операціями з ПП «Ново-Ком», які фактично не відбулись.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (купівлі-продажу обладнання), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача податковий орган вказував, що операції з купівлі-продажу товару (обладнання) були фіктивними. Зокрема, зазначив, що фактичної передачі товару не відбулось, у зв'язку з неможливістю здійснення ПП «Ново-Ком» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно-необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак, зазначені доводи податкового органу суди попередніх інстанцій до уваги не взяли і не перевірили, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надали, хоча вони мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Також, судами по даній справі не досліджено питання щодо можливості формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в спірному періоді, з відповідним дослідженням первинних бухгалтерських документів, враховуючи положення ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами господарських операцій з іншим контрагентом (ТОВ «ЕК Верес»), оскільки, як було встановлено в судовому порядку, позивачем подавались до податкового органу уточнюючі розрахунки податкової звітності по податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2011 року.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний