Ухвала суду № 31482023, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К/9991/61333/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника позивача - Степаненка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012

по справі № 2а-17959/11/2670

за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю «Укрморепродукт»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001232304, № 0001242304 від 29.11.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012 в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову; позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрморепродукт» з питань достовірності та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Авант-К» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 та ТОВ «Хортком» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, складено акт № 623/2304/31466802 від 16.11.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 1 149 482 грн. , в тому числі: за ІІІ квартал 2010 року на суму 301 095 грн., за IV квартал 2010 року 848 387 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення податкового кредиту на суму 229 896,40 грн., у т.ч.: за вересень 2010 року - 60 219 грн., за жовтень 2010 року - 169 677,40 грн

На підставі результатів вказаної перевірки, 29.11.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001232304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 287 370 грн., в т.ч.: 229 896 грн. основного платежу та 57 474 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001242304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 359 213 грн., в т.ч.: 287 370 грн. основного платежу та 71 843 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що контрагенти позивача - ТОВ «Авант-К» та ТОВ «Хортком» станом на момент проведення перевірки позивача мають стан платника «внесення запису в ЄДР про відсутність за місцем знаходження», за даними АІС ОР починаючи з вересня 2010 року не звітують до органів ДПІ, зареєстровані на підставних осіб, що підтверджується поясненнями останніх, а відтак, на думку податкового органу, усі господарські операції позивача з вказаними товариствами, є нікчемними, не створюють правових наслідків, та, як наслідок, не можуть відображатись в податковому обліку позивача.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Авант-К» (постачальник) укладено договір поставки № 279 від 01.09.2010, згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Асортимент, кількість та вартість товару обумовлюється сторонами у специфікації та/або рахунках-фактурах, які складаються окремо на кожну партію товару та/або інших додатках до цього Договору.

Поставка товару здійснюється ТОВ «Авант-К» на склад позивача.

Згідно специфікації до вказаного Договору, предметом договору є поставка гофроящиків для заморожених продуктів, ящиків картонних, блістерів, коробок Васабі, коробок картонних «Палочки», коробок Угорь, коробок японської кухні, упаковки картонних Соус соєвий, упаковок «Набір суші».

Позивачем було придбано у ТОВ «Авант-К» товар на загальну суму 723 360 грн., в тому числі ПДВ на суму 144 672 грн., що підтверджується накладними на отримання товару, рахунками-фактурами, податковими накладними.

В оплату вартості пакувальних матеріалів, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Авант-К» грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Хортком» було укладено договір поставки № Ум-260/2010 від 01.10.2010, згідно умов якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Асортимент, кількість та вартість товару обумовлюється сторонами у Специфікації та/або рахунках-фактурах, які складаються окремо на кожну партію товару та/або інших додатках до цього Договору.

Поставка товару здійснюється ТОВ «Хортком» на склад позивача.

Згідно специфікації до вказаного Договору, предметом договору є лимонна приправа до рибних страв, розмарин, білий перець горошок, білий перець мелений, суміш Каррі, приправа до рису, чорний перець мелений, ароматна суміш чілі перців, кунжут, порошок яєчний, рис обрушений шліфований.

Так, у перевіряємому періоді позивачем було придбано у ТОВ «Хортком» товар на загальну суму 426 122 грн., в т.ч. ПДВ 85 225 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на отримання товару, рахунками-фактурами, податковими накладними.

В оплату вартості придбаних спецій, приправ, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Хортком» грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями.

Матеріали справи місять докази використання придбаного позивачем у ТОВ «Хортком» та ТОВ «Авант-К» товару у власній господарській діяльності позивача та подальшу його реалізацію на користь інших суб'єктів господарювання, зокрема: на користь ДП «Маркет-Плазо», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Фоззі-Фуд».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контрагенти позивача: ТОВ «Авант-К» та ТОВ «Хортком» неподавали податкову звітність за період здійснення правовідносин із позивачем; контрагентами позивача не були визначені податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для їх сплати до Державного бюджету, що в свою чергу були включені позивачем до податкового кредиту, а відповідно зазначене завдало шкоди Державному бюджету.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Хортком» та ТОВ «Авант-К» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємства, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції; податкові та видаткові накладні містять обов'язкові реквізити, підписані від продавця - платника податку та скріплені печаткою такого платника податку - продавця; податковим органом не доведено умисел на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, намірів на ухилення від оподаткування, безтоварність операції; саме по собі не звітування контрагентів позивача до податкового органу не спростовує товарність вказаних угод.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Відповідно до абз. 1, 2 ст. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено в судовому порядку, позивачем до складу податкового кредиту вересня - жовтня 2010 року включені суми податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується податковими накладними; дані про припинення юридичних осіб, анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість контрагентів позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні; неподання податкової звітності контрагентами позивача не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В данному випадку матеріалами справи встановлено фактичне придбання позивачем товарів у контрагентів - ТОВ «Авант-К» та ТОВ «Хортком» з підтвердженням відповідними первинними бухгалтерськими документами та подальше їх використання у власній господарській діяльності, що свідчить про правомірність віднесення позивачем сум витрат за господарськими операціями із заначеними контрагентами до валових витрат виробництва та обігу.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний