Ухвала суду № 31482021, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К/800/18205/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Голубєвої Г.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року

у справі № 1570/5158/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стілтрейд» (далі - позивач, ТОВ «Стілтрейд»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Стілтрейд» звернулось у серпні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2011 року № 0001882200, № 0001892200 та № 0001872200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року, позов задоволено повністю: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.08.2011 року № 0001882200, яким ТОВ «Стілтрейд» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 200 757,00 гривень, у тому числі 133 838 гривень за основним платежем та 66 919 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, від 15.08.2011 року № 0001892200, яким ТОВ «Стілтрейд» збільшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 120 391 гривня, від 15.08.2011 року № 1872200, яким ТОВ «Стілтрейд» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 145 250,00 гривень, у тому числі 116 200 гривень за основним платежем та 29 050 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання у період з 27.06.2012 року по 25.07.2012 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стілтрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 4344/22-20/32078607 від 01.08.2012 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 116 200 грн. (у т.ч. у І кварталі 2012 року на суму 116 200 грн.); п. 192.2 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 133 838 грн. (у т.ч. за серпень 2011 року в сумі 36 488 грн., за вересень 2011 року в сумі 60 512 грн., за січень 2012 року в сумі 34 594 грн., за лютий 2012 року в сумі 2244 грн.), завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (значення ряд. 23.1 декларації) всього в сумі 120 391 грн. (у т.ч. за березень 2012 року в сумі 120 391 грн.); п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.2 ст. 164, ст. 168, ст. 169 ПК України не утримано та не перераховано до бюджету у періоді з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року податок з доходів фізичних осіб в сумі 2723,54 грн. (липень 2011 року - 521,64 грн., серпень 2011 року - 397,39 грн., вересень 2011 року - 145,27 грн., жовтень 2011 року - 201,15 грн., грудень 2011 року - 70,58 грн., січень 2012 року - 388,21 грн., лютий 2012 року - 999,30 грн.); ст. ст. 14, 15, 16, 46, 47, 51, п. 162.1.3 ст. 162, п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 ПК України, зокрема, встановлено помилкове заповнення позивачем податкової звітності по формі 1-ДФ за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Стілтрейд» у перевіряємому періоді було віднесено до складу валових витрат витрати по операціям з ТОВ «Валетон-Опт» в загальній сумі 553 335 грн., та ПДВ по цим операціям в сумі 110 667 грн. до свого податкового кредиту. Однак, в ході проведення перевірки органами ДПС контрагента позивача було складено акт про неможливість проведення перевірки у зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою, а також зазначено, що у ТОВ «Валетон-Опт» відсутні основні засоби, а чисельність працюючих складає 1 особу. Крім цього, в ході здійснення перевірки позивачем не було надано первинні документи, які підтверджують факт придбання у ТОВ «Валетон-Опт» товарно-матеріальних цінностей, зокрема, не було надано товарно-транспортні накладні на перевезення цих товарів та дорожні листи вантажного автомобіля, а також не було надано договір між ТОВ «Стілтрейд» та ТОВ «Валетон-Опт» на придбання та постачання товарно-матеріальних цінностей. Також зазначено, що у перевіряємому періоді позивач неправомірно відкоригував (зменшив) свої податкові зобов'язання по ПДВ у зв'язку з поверненням товарів (з одночасною компенсацією позивачем вартості цих товарів) покупцями цих товарів, які не є платниками ПДВ, що призвело до неправомірного зменшення податкових зобов'язань на суму 97 000 грн. ТОВ «Стілтрейд» безпідставно було включено до податкового кредиту у перевіряємому періоді податкову накладну від ТОВ «Мирс» на суму ПДВ 45 202,59 грн., яка оформлена з порушенням встановленого порядку (відсутня печатка, підпис відповідальної особи), що також призвело до завищення податкового кредиту на вказану суму.

На підставі вказаного акту перевірки 15.08.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001872200, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 145 250 грн. (у т.ч. за основним платежем - 116 200 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 290 50 грн.);

- № 0001882200, яким за порушення п. 192.2 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, 123.1 ст. 123 ПК України ТОВ «Стілтрейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 200 757 грн. (у т.ч. за основним платежем - 133 838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 919 грн.);

- № 0001892200, яким за порушення п. 192.2 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ «Стілтрейд» зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 120 391 грн.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Стілтрейд» та ТОВ «Валетон-Опт» був укладений договір поставки № 220 від 18.01.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Валетон-Опт» прийняло на себе обов'язок поставити позивачу товар, а позивач зобов'язався здійснити оплату цього товару.

На виконання вказаного договору зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Витрати по господарській операції по договору було включено позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року, рядок 05 «витрати операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено випадки, при яких до складу витрат не включаються витрати, не пов'язанні з провадженням господарської діяльності, зокрема, це витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.6 ст. 138 Кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до ст. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 4 п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу щодо безпідставного включення позивачем витрат по операціям з ТОВ «Валетон-Опт» до складу валових та ПДВ по цих операціях до складу податкового кредиту ґрунтуються на тому, що за отриманою від ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва інформацією ТОВ «Валетон-Опт» не знаходиться за місцем реєстрації, дані його податкової звітності свідчать про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у підприємства відсутні трудові та виробничі ресурси, що свідчить про укладення вказаної угоди з ТОВ без мети настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, у зв'язку з чим ця угода є нікчемною.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій досліджені наявні в матеріалах справи податкові накладні та встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором з ТОВ «Валетон-Опт», зокрема, прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти. Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 ПК України, що свідчить про реальність господарських операцій. Позивач та його контрагент ТОВ «Валетон-Опт» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що сторонами не заперечується. Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання товару, оплати коштів за нього та отримання ТОВ податкових накладних від ТОВ «Валетон-Опт»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Валетон-Опт», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. ТОВ «Стілтрейд» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту спірного періоду сум податку на додану вартість. Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «Валетон-Опт» товарно-транспортними накладними є безпідставною, оскільки законодавець не ставить у залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Більше того, відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ «Валетон-Опт» договору поставка цього товару здійснювалася силами останнього, а не позивача, і завершувалася складанням та підписанням відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що що у квітні 2008 року позивачем були укладені договори субкомісії з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до яких останні отримали від позивача товар, оплатили його, а позивач відніс ПДВ по цим операціям до своїх податкових зобов'язань. В подальшому, за домовленістю сторін, вказаними підприємцями отримані товари були повернуті позивачу, який у свою чергу повернув їм отримані раніше за ці товари кошти в повному обсязі.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п. 192.2. ст. 192 ПК України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменешення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що лише при обов'язковому одночасному виконанні двох умов - повернення товарів та надання повної грошової компенсації їх вартості - може відбуватися коригування податкових зобов'язань у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, поставлених неплатникам ПДВ. У випадку повернення передоплати ПК України зобов'язує продавця зменшити суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого передоплата була повернута, та надіслати отримувачу розрахунок коригування. У такому випадку постачальник - платник ПДВ має право виписати розрахунок коригування до податкової накладної за зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ. При цьому, обидва примірники розрахунку коригування залишаються у продавця без підпису покупця - неплатника ПДВ.

Щодо правомірності задекларованої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 120 391 гривня, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що висновки перевірки про завищення бюджетного відшкодування за березень 2012 року спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які свідчать про реальність господарських операцій, правомірність ведення бухгалтерського та податкового обліку. ПК України чітко передбачає процедуру нарахування, сплати до бюджету та відшкодування з бюджету ПДВ, і ця процедура не передбачає необхідності перевірки з боку покупця товарів/послуг спроможності ведення господарської діяльності його контрагентами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про те, що податковим органом не доведено протиправність включення позивачем витрат по операціях з ТОВ «Валетон-Опт» до складу валових, а також ПДВ по цих операціях та по операціях з ТОВ «Мирс» до складу податкового кредиту, у зв'язку і з чим рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про донарахування ТОВ «Стілтрейд» податкових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість по цих операціях є безпідставним.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року у справі № 1570/5158/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

Г.К. Голубєва