Ухвала суду № 31482004, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Київ К/9991/42183/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року

у справі № 2а-11441/10/1570

за позовом публічного акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець» (далі - позивач, ПАТ «Одеський завод поршневих кілець»)

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС)

про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Одеський завод поршневих кілець» звернулось у грудні 2010 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009762301/0 від 19.11.2010 року у розмірі 129 541,00 гривня, податкового повідомлення-рішення № 0009752301/0 від 19.11.2010 року у розмірі 57 681,00 гривня та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006372340 від 19.11.2010 року у розмірі 161 151,00 гривня.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного позивача відкритого акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець» на належного позивача публічне акціонерне товариство «Одеський завод поршневих кілець» та здійснено заміну первинного відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

На підставі направлень виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та відповідно до плану-графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Одеський завод поршневих кілець» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результати перевірки був складений акт, згідно якого перевіркою було встановлено порушення ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 118 752,00 гривні, у тому числі в 1 кварталі 2009 року - 26 352,00 грн., в 2 кварталі 2009 року - 20 201,00 грн., в 3 кварталі 2009 року - 12 509,00 грн., в 4 кварталі 2009 року - 28 587,00 грн., в 1 кварталі 2009 року - 31 103,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 38 454,00 гривні, в тому числі в січні 2009 року - 15 368,00 грн., в лютому 2009 року - 6317,00 грн., в березні 2009 року - 4187,00 грн., в квітні 2009 року - 3511,00 грн., в травні 2009 року - 3134,00 грн., в червні 2009 року - 1992,00 грн., в липні 2009 року - 1110,00 грн., в серпні 2009 року - 44,00 грн., в вересні 2009 року - 204,00 грн., в жовтні 2009 року - 360,00 грн., в листопаді 2009 року - 106,00 грн., в грудні 2009 року - 223,00 грн., в січні 2010 року - 1345,00 грн., в лютому 2010 року - 188,00 грн., в березні 2010 року - 365,00 грн.; п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме підприємством видавались з каси під звіт кошти на загальну суму 127 511,00 грн. без повного звітування щодо їх отримання; п. 2.11 ст. 2 вказаного Положення підприємством видавались з каси кошти під звіт на загальну суму 7046,00 грн. без наявності звітування за раніше отримані під звіт суми; ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого підприємством заниженого податок з доходів фізичних осіб в сумі 1003,05 грн.; ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме позивачем не дотримано законодавчо встановлені терміни розрахунків по експортному контракту № 1001/2007 від 10.01.2007 року з нерезидентом УП «СПЦ» (Білорусь).

За результатами планової виїзної перевірки згідно акту від 21.11.2010 року № 354/23-213/00235878 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0009752301/0 від 19.11.2010 року у сумі 57 581 грн. за податком на додану вартість, з яких 38 454 грн. за основним платежем та 19 227 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0009762301/0 від 19.11.2010 року у сумі 129 541 грн. за податком на прибуток приватних підприємств, з яких 89 841 грн. за основним платежем та 39 600 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року № 0006372340 у сумі 161 151 грн. за порушення п.п. 2.11 п. 2, п.п. 3.4 п. 2 Постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1). До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп. 5.2.1 п. 5.2). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3).

Судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем звіти про використання коштів, які надані на відрядження або під звіт, копії чеків, видаткові касові ордери, квитанції прибуткового касового ордеру, прибуткові ордери, службові записки на ім'я керівника підприємства із зазначенням використання, акти виконаних робіт та встановлено підтвердження факту віднесення їх до валових витрат підприємства.

Щодо твердження відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ від придбання транспортно-експедиційних послуг без наявності документів, які б підтверджували факт отримання цих послуг, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем первинні документи, які підтверджують фактичне виконання та надання транспортно-експедиційних послуг та встановлено факт правомірного формування податкового кредиту.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було включено суми податкового кредиту після фактичного отримання податкових накладних, у зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.

Відповідно до п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.4 вказаного Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий. Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем копії звітів встановленого зразка про використання коштів, копії видаткових ордерів, копії службових записок з відміткою про належне використання коштів, копії товарних чеків та встановлено, що зазначені документи оформлені у відповідності до чинного законодавства, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про порушення позивачем п.п. 2.11 п. 2, п.п. 3.4 Постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а тому суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року № 0006372340.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року у справі № 2а-11441/10/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

Г.К. Голубєва