Ухвала суду № 31481428, 11.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. справа № 0870/1894/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 0870/1894/12 за позовом Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області до публічного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10», товариства з обмеженою відповідальністю «Лінгва Плюс» про визнання угоди не дійсною та стягнення одержаного за угодою,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Енергодар Запорізької області, правонаступником якої є Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби 1 березня 2012 року звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (далі - ПАТ «Електропівденмонтаж-10»), товариства з обмеженою відповідальністю «Лінгва Плюс» (далі - ТОВ «Лінгва Плюс»), в якому просить визнати недійсною угоду: договір купівлі-продажу №47-03 КП від 20.09.2010 року, укладений між відповідачами, та стягнути в доход держави усе одержане ними за даною угодою.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в грудні 2011 року під час проведення планової документальної перевірки ПАТ «Електропівденмонтаж-10» встановлено, що відповідачами 20.09.2010 року здійснено укладання правочину, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, який спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, є безтоварним. Позивач вважає, що ПАТ «Електропівденмонтаж-10» проведено документування правочину без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплатою податків, у зв'язку з чим дії відповідачів призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України в загальній сумі 634 274,40 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів недійсності договору купівлі-продажу № 47-03 КП від 20.09.2010 року укладеного між ПАТ «Електропівденмонтаж-10» та ТОВ «Лінгва Плюс».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно якої посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що ТОВ «Лінгва Плюс» не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ПАТ «Електропівденмонтаж - 10», крім того в ТОВ «Лінгва Плюс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення,

транспорт для здійснення фінансово-господарської діяльності. Таким чином відповідачами вчинено правочин який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу ПАТ «Електропівденмонтаж-10» просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів позивача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Електропівденмонтаж-10», який просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 20 вересня 2010 року між ТОВ «Лінгва Плюс» (Продавець) та ЗАТ «Електромонтаж-10» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 47-03 КП, за яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, зазначене у специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною договору. Загальна сума обладнання складає 634 274,40 грн., в т.ч. ПДВ 105 712,40 грн.

Придбання товару за вищезазначеним договором підтверджується податковою та видатковою накладними за №290902 від 29.09.2010 року на поставку обладнання на загальну суму 634 274,40 грн., в т.ч. ПДВ 105 712,40 грн.

Оплата за обладнання за вказаним договором відбувалась на розрахунковий рахунок ТОВ «Лінгва Плюс» у період з 24.11.2011 року по 14.01.2011 року у повному обсязі.

Сума ПДВ у розмірі 105 712,40 грн. сплаченого Покупцем за договором №47-03 КП від 20.09.2010 року була включена ПАТ «Електропівденмонтаж-10» до складу податкового кредиту ПДВ у жовтні 2010 року.

Визнання договору купівлі-продажу №47-03 КП від 20.09.2010 року укладеного між ПАТ «Електропівденмонтаж-10» та ТОВ «Лінгва Плюс» недійсним та стягнення в дохід держави усього одержаного за вказаною угодою є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів недійсності договору купівлі-продажу № 47-03 КП від 20.09.2010 року, укладеного між відповідачами.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в грудні 2011 року позивачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Електропівденмонтаж-10» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт №1/23-0/00121844 від 06.01.2012 року, згідно якого встановлено, що в періоді який перевірявся, відносно ТОВ «Лінгва Плюс», який є контрагентом ПАТ «Електропівденмонтаж-10», внесено запис про відсутність за місцем реєстрації.

Між тим, згідно позову обґрунтовуючи недійсність оспорюваного правочину податковий орган також зазначив, що між відповідачами, з метою заниження об'єкту оподаткування, було здійснено дії направлені на фактичне документування операцій, без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені вчиненим правочином, оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Лінгва Плюс» до ПАТ «Електропівденмонтаж-10», та послався на невідповідність оспорюванного правочину інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, спрямованості дій відповідачів на заволодіння майном держави. Позивач вважає, що ПАТ «Електропівденмонтаж-10» занижено об'єкт оподаткування та, відповідно, податки до сплати в бюджет в загальній сумі 634 274,40 грн.

Згідно частини 1, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Натомість, у якій частині зміст правочину, укладеного між відповідачами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, податковий орган не зазначає.

Заниження об'єкту оподаткування яке на думку податкового органу має місце, не є незаконним заволодінням майном держави.

Крім того, зробивши висновки про недійсність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно пункту 1,2 статті 228 ЦК України, в редакції, на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. У зв'язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Крім того взаємовідносини ПАТ «Електропівденмонтаж-10» з ТОВ «Лінгва Плюс», які на думку податкового органу мають ознаки фіктивності, та можливо інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на недійсність укладеного між відповідачами правочину.

Обґрунтовуючи позов, податковий орган також посилався на частину 5 статті 203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто позивачем вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Між тим, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Лінгва Плюс» у межах своєї господарської діяльності 06.09.2010 року уклало з ПАТ «Електропівденмонтаж-10» договір купівлі-продажу № 47-03 КП (т.1 а.с.14-16).

При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обставини реальності вчинення вказаного правочину підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Так на виконання умов вказаного договору ТОВ «Лінгва Плюс» передало у власність ПАТ «Електропівденмонтаж-10» обладнання вартістю 634 274,40 грн., в т.ч. ПДВ 105 712,40 грн., зазначене у специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною договору (т.1 а.с.14-16), та підтверджується видатковою та податковою накладними за №290902 від 29.09.2010 року (т.1 а.с.17,18). Факт оплати отриманого обладнання підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 19-26).

Таким чином судом встановлено факт реального вчинення ПАТ «Електропівденмонтаж-10» господарської операції зі своїм контрагентом, оскільки встановлені обставини справи свідчать про отримання ПАТ «Електропівденмонтаж-10» товару, його оприбуткування, оплату вартості.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відсутність ТОВ «Лінгва Плюс» за юридичною адресою, анулювання свідоцтва платника ПДВ, розпочалися після зміни юридичної адреси і керівництва підприємства, що в свою чергу відбулося через рік після укладення оспорюваного правочину і через вісім місяців після його повного виконання; один лише факт відсутності у ПАТ «Електропівденмонтаж-10» за спірним договором купівлі-продажу товарно-транспортної накладної на товар, не може бути єдиним і достатнім доказом недійсності спірного договору купівлі-продажу.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 0870/1894/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко