Постанова № 31481358, 11.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. справа № 1170/2а-773/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі №1170/2а-773/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» 6.03.2012 року звернулось до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем 27 жовтня 2011 року податкові повідомлення-рішення №0000942300 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98 434,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1,00 грн. та №0000952300 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у сумі 4 606,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №240/2300/32991980 від 13 жовтня 2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також відсутності зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю позивача, тому відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві на підставі акту перевірки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неврахуванням судом першої інстанції доводів позивача, щодо протиправності оскаржених ним податкових повідомлень-рішень, які викладені у адміністративному позові.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів позивача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «КАС - капітал» за червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №240/2300/32991980 від 13 жовтня 2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 103 040 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 98 434 грн., та завищено залишок від'ємного значення з ПДВ в сумі 4 606 грн.;

- ч.1,5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Світловодський завод абсорбентів» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями (а.с. 82-94).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року №00009423000 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 606 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. та №0000952300 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 98 434 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. (а.с. 48,49).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року податку на додану вартість в сумі 103 040,00 грн. за податковою накладною №8 від 29.06.2011 року на загальну суму 198 000 грн., в т.ч. ПДВ 33 000 грн.; та податковою накладною №9 від 29.06.2011 року на загальну суму 420 240 грн., в т.ч. ПДВ 70 040 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності визначення відповідачем податкових (грошових) зобов'язань позивачеві на підставі акта перевірки, оскільки встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «КАС-Капітал».

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією позивача, з якою не погодився суд першої інстанції, висновки акту перевірки відповідача є необґрунтованими, оскільки позивачем було надано відповідачу до перевірки всі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують наявність обставин здійснення спірної господарської операції та її товарність. Висновки відповідача щодо нікчемності вчиненого позивачем з ПП «Кас-капітал» правочину не підтверджується доказами.

Згідно позиції відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, правочин між позивачем та його контрагентом ПП «КАС-Капітал» вчинено без мети настання реальних наслідків, та відповідно частини 1,5 статті 203, статті 215, статті 228 ЦК України він є нікчемним, таким чином позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит за вказаний період.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновок про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, відповідачем зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність позивача з його контрагентом ПП «КАС-Капітал» яка, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність укладеного між ними договору.

Таким чином, предметом доказування у даному спорі є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у межах своєї господарської діяльності уклав з ПП «КАС-Капітал» договір надання послуг (підряду) № 16 від 10.05.2011 року та акти прийомки та передачі матеріалів до нього (а.с. 19-23). Згідно зазначених документів предметом укладеного договору є виготовлення художніх пакетів, з матеріалу позивача, шляхом склеювання .

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обставини реальності вчинення вказаного правочину підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи:

Так на виконання умов вказаного договору позивач передав ПП «КАС-Капітал» матеріали для виготовлення зазначених пакетів, що підтверджується актами прийомки та передачі матеріалів (а.с. 21-23), та прийняв виконані послуги, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 8 та № 9 (а.с. 24,27). ПП «КАС-Капітал» виписано податкові накладні від 29.06.2011 року № 8 на суму ПДВ 33 000 грн. та № 9 на суму ПДВ 70 040 грн. (а.с. 25,28). Суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним, виписаним ПП «КАС-Капітал», включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року. В рахунок оплати вартості придбаних послуг позивачем було передано ПП «КАС-Капітал» вексель № АА2107626 на суму 338649,60 грн. (а.с. 76-79).

Крім того обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також інші документами, що містяться в матеріалах справи, а саме наказом від 10.05.2011 року №5, згідно якого найманим працівникам «КАС-Капітал» надане приміщення площею 216 кв.м (а.с. 80), угодою про надання послуг від 12 травня 2011 року, а також показами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 які підтвердили факт надання ПП «КАС-Капітал» послуг позивачу за договором послуг (підряду) № 16 від 10.05.2011 року

Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено факт реального вчинення позивачем господарської операції зі своїм контрагентом, за наслідками якої сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про отримання позивачем послуг, оприбуткування послуг покупцем, оплату їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав послуги в особи, яка на думку податкового органу порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на частини 1, 5 статті 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «КАС-Капітал», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, податковий орган не зазначає.

Крім того, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно пункту 1,2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочинів, укладених позивачем із ТОВ ПП «КАС-Капітал» на порушення публічного порядку, конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Взаємовідносини позивача з контрагентом, який на думку податкового органу має ознаки фіктивності, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про те, що між позивачем та ПП «КАС-Капітал» укладено договір надання послуг. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Також, як вбачається з акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує також з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги в якості доказів надані відповідачем письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки в порушення статті 78 КАС України зазначені особи не були допитані судом в якості свідків і їх письмові пояснення надані податковому органу не є доказами по справі.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено не обґрунтований висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «КАС-Капітіл».

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктами 2, 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» - задовольнити. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі №1170/2а-773/12 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011 року: №0000942300 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98 434,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1,00 грн. та №0000952300 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 606,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. прийняті Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» судовий збір у розмірі 1 545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 60 коп..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко