Рішення № 31479724, 23.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2013 р. Справа № 911/1256/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері,

14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 57

в інтересах держави, в особі: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова,

14007, м. Чернігів, вул. Любченка, 19

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК"

08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310

про стягнення 535,31 грн.

за участю представників:

прокурора - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - Горбач О.В. (довіреність від 02.04.2013 № б/н).

Обставини справи:

Заступник Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" (далі - відповідач) про стягнення 1 748,99 грн., з яких: 1 213,68 грн. - основна заборгованість, 4,99 грн. - 3% річних та 530,32 грн. - пеня.

Позов подано прокурором на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з порушенням економічних інтересів держави, яке полягає у тому, що несплата заборгованості відповідачем зменшує розмір грошових надходжень до позивача, який утримується за рахунок державного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення спожитих в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 № 88.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10780 від 30.04.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, що підтверджується банківськими виписками на суму 1 213,68 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 535,31 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 535,31 грн., з яких: 4,99 грн. 3% річних та 530,32 грн. пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10453 від 30.04.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю, з підстав, що зазначені у відзиві.

У судове засідання 30.04.2013 прокурор не з'явився, розгляд справи відкладено на 16.05.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11235 від 15.05.2013) позивачем подано письмові пояснення, які прийняті судом до уваги.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11226 від 15.05.2013) позивачем подано письмові пояснення, які прийняті судом до уваги.

У судове засідання 16.05.2013 представник позивача не з'явився, розгляд справи відкладено на 23.05.2013.

У судове засідання 23.05.2013 представник позивача та прокурор не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, у даній справі проведено декілька судових засідань і учасникам процесу надано можливість надати свої пояснення та клопотання, станом на 23.05.2013 клопотань від позивача та прокурора не надійшло, суд дійшов висновку, що неявка представника позивача та прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду спору, а справа може бути розглянута відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.05.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів (далі - сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТСОБСТАР-ХК" (далі - сторона 2) укладено договір про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення спожитих в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 № 88, за умовами якого сторона 1 зобов'язалася забезпечувати сторону 2 водопостачанням, отриманого від Комунального підприємства водоканалізаційного господарства «Ічень» та послугами з водовідведення для забезпечення надання послуг з харчування особового складу військової частини А 1479 Збройних сил України (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість водовідведення та водопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування від 07.02.2012 № 286/2/12/4 для військової частини А 1479, до площ яких має доступ сторона 2 згідно наказу Міністра оборони України від 28.12.2011 № 846 та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Сторона 2 зобов'язується після отримання від сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожите водопостачання та водовідведення на реєстраційні рахунки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (пункт 2.3.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.6. Договору, сторона 1 надає стороні 2, щомісячно, в термін до 25 числа, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному Договору. Не отримання, не підписання стороною 2 акта виконаних робіт не звільняє її від сплати.

Згідно пункту 9.1. Договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 до 31.12.2012.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується підписами та відбитками печаток обох сторін Договору на актах виконаних робіт (надання послуг), (Т. 1, а.с. №№ 23-61).

Відповідач грошові зобов'язання, передбачені пунктом 6.6. Договору, виконав частково, що підтверджується банківськими виписками (Т.1, а.с. №№ 61-98), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за період з 01.03.2012 по 01.04.2013 на момент порушення провадження у справі склав 1 213,68 грн., що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке відповідачем не виконане.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 213,68 грн. боргу з оплати наданих послуг.

Проте, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 9820 від 17.04.2013), у зв'язку зі сплатою відповідачем під час розгляду справи заборгованості в розмірі 1 213,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

У зв'язку з відповідністю вимогам частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що заяву підписано уповноваженим на те представником позивача, вказане зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 535,31 грн., з яких: 4,99 грн. 3% річних та 530,32 грн. пеня.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив нарахування 3% річних та пені, з огляду на те, що прокурор не надав доказів направлення рахунків-фактур та актів виконаних робіт позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, як того, як вважає відповідач, вимагають умови Договору, у зв'язку з чим, визначити день отримання вказаних документів відповідачем видається неможливим, а, відтак, неможливим є і здійснення розрахунку розміру 3% річних та пені.

Вказані твердження відзиву оцінюються судом критично та спростовуються наступним.

У матеріалах справи наявні акти виконаних робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін Договору, а під час розгляду справи, вартість послуг, що в них зазначена, оплачена відповідачем повністю.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.1.6. Договору, надавати відповідачеві рахунки-фактури та акти виконаних робіт, а також іншу кореспонденцію звичайним листом - це право, а не обов'язок позивача.

Відповідно до пункту 6.6. Договору, не отримання, не підписання стороною 2 акта виконаних робіт не звільняє її від сплати.

Крім того, позивачем, на підтвердження факту направлення розрахункових документів за період з січня по березень 2013 року, до матеріалів справи додано реєстри поштових відправлень за вказаний період.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у позові заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4,99 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий суду розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 4,99 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор на підставі пункту 4.2.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати у розмірі 530,32 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Договором передбачено необмежений строк нарахування штрафних санкцій.

Проте, розмір пені, що заявлена до стягнення, не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Твердження відповідача стосовно того, що пеня в розмірі 1 % передбачена Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", яким регулюються правовідносини сторін у даній справі, є помилковими та необґрунтованими, з огляду на те, що статтею 1 вказаного Закону встановлено, що збільшений розмір пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги (один відсоток від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу) сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.2. Договору, для провадження діяльності відповідача, на підставі наказу Міністра оборони України від 28.12.2011 № 846 позивач забезпечує доступ відповідача до площ (їдалень військової частини) з підписанням актів доступу до військового майна (пункт 6.1. наказу), а після закінчення строку дії договору між сторонами про надання послуг, об'єкти продовольчої служби звільняються виконавцем у відповідному стані, не гіршому, як на момент надання доступу до них (пункт 6.12. наказу).

Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що відповідачем були надані послуги в приміщенні нерухомого військового майна, в яке він мав право доступу, та яке не належить відповідачу на праві власності та не орендоване ним на підставі договору, що прокурором та позивачем не заперечено та не доведено протилежного.

Зважаючи на викладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 21,75 грн.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21,75 грн. пені та 4,99 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 508,57 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, у частині, в якій позов зменшено у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу, після порушення провадження у справі, покладається судом на відповідача.

Судовий збір у частині решти позовних вимог, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, зважаючи на те, що відповідач не звільнений від сплати судового збору, стягується з відповідача в доход бюджету у розмірі 1 220,21 грн.

При вирішенні питання розподілу господарських витрат, судом враховано правову позицію, що викладена в абзаці 2 пункту 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37250616) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернігова (14007, м. Чернігів, вул. Любченка, 19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 08351733) 4 (чотири) грн. 99 коп. 3% річних та 21 (двадцять одна) грн. 75 коп. пені.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСОБСТАР-ХК" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37250616) до державного бюджету 1 220 (одна тисяча двісті двадцять) грн. 21 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.05.2013.

Суддя С.О. Саванчук