Ухвала суду № 3147777, 24.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№  К-8171/06                                                                                                     

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“24” липня 2008р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Нечитайло О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського  апеляційного господарського суду від 13.12.2004 року  

у справі  № 10/15 «НА»

за позовом               Відкритого акціонерного товариства «Житомирнафтопродукт»

до                               Житомирської  об’єднаної державної податкової інспекції

про                             визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У січні 2004р. ВАТ «Житомирнафтопродукт» звернулося з позовом до господарського суду про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ № 4066/67832/10/23-01 від 12.12.2003р. щодо застосування штрафних санкцій у сумі 67060 грн. та № 4293/10/23-01/69380/03362689 від 22.12.2003р. щодо донарахування податку на прибуток у сумі 2437080грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 1218540 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неправомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень у зв’язку з тим, що ним відповідно до п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обґрунтовано було включено до складу валових витрат безнадійну заборгованість, відносно якої закінчився строк позовної давності, у 1-му кварталі 2002р. у сумі 4100 тис. грн., в т.ч. ПДВ 683,3 тис. грн., яка утворилась внаслідок перерахування ТОВ «Конон ЛТД» за договором № К-013 від 26.11.1998р. попередньої оплати за бензин А-76, та у 4-му кварталі 2002р. – у сумі 4023,6 тис. грн., в т.ч. ПДВ 670,6 тис. грн., яка утворилась внаслідок перерахування ТОВ «Україна-Сервіс» за договором № РЕ-3-03/99 від 16.03.1999р. попередньої оплати за поставку насіння соняшнику.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства позивачем, які зазначені в Акті перевірки, знайшли підтвердження, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.06.2004р., залишеним без змін постановою Житомирського  апеляційного господарського суду від 13.12.2004р., позовні вимоги задоволено. Визнано частково недійсними податкове повідомлення-рішення № 4066/67832/10/23-01 від 12.12.2003р. щодо застосування до ВАТ «Житомирнафтопродукт» штрафних санкцій у сумі 67060 грн. та податкове повідомлення-рішення № 4293/10/23-01/69380/03362689 від 22.12.2003р. щодо донарахування позивачеві податку на прибуток у сумі 2437080грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 1218540 грн.

Не погоджуючись зі вказаною постановою суду апеляційної інстанції,  Житомирська ОДПІоскаржила її в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, і просив його скасувати.

            Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи,  колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами, Житомирською ОДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Житомирнафтопродукт» за період з 01.04.2002р. по 30.06.2003р., про що складені Акт перевірки № 817/23-01/03362689/0110 від 09.12.2003р. та додатковий Акт № 817/23-01/03362689/0110 від 19.12.2003р.

Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень податкового законодавства, серед яких, на думку податкового органу, порушення  позивачем вимог п.п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки  ВАТ «Житомирнафтопродукт» безпідставно включено до складу валових витрат безнадійну заборгованість в сумі 8123600 грн. по розрахунках з ТОВ «Україна – Сервіс» та ТОВ «Конон ЛТД».

За результатами названої перевірки, на підставі зазначених Актів Житомирською ОДПІ 12.12.2003р. прийняті податкове повідомлення-рішення № 4066/67832/10/23-01, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання в сумі 2905, 00 грн. податку на додану вартість та 68513 грн. штрафних (фінансових) санкцій, і 22.12.2003р. - податкове повідомлення-рішення № 4293/10/23-01/69380/03362689 щодо визначення податкового зобов’язання в розмірі 2474964 грн. податку на прибуток та 1229903 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Як видно з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, між ВАТ «Житомирнафтопродукт» та ТОВ «Україна-Сервіс» укладено договір № РЕ-3-03/99/476 від 16.03.1999р. про поставку насіння соняшника.

Відповідно до п.2 цього договору в 1-му кварталі 1999 р. позивач перерахував ТОВ «Україна-Сервіс» 4023600 грн. в якості попередньої оплати, в тому числі – 670600 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума 335,3 тис. грн. позивачем була віднесена до валових витрат, а згідно з п.п. 7.4.11 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума 670,6 тис. грн. - до податкового кредиту.

Оскільки ТОВ «Україна-Сервіс» взятих на себе зобов’язань щодо поставки насіння соняшника не виконало, з метою стягнення заборгованості позивач у 2001 р. звернувся до арбітражного суду м. Києва, який рішенням від 21.06.2001р. у справі № 18/292  стягнув з ТОВ «Україна-Сервіс» на користь позивача 4023600 грн.  основного боргу.

На виконання рішення арбітражного суду було видано наказ про примусове виконання рішення № 18/292 від 21.06.2001р., який 24.09.2001р. був пред’явлений до виконання до ВДВС Московського РУЮ м. Києва.

Постановою ВДВС Московського РУЮ м. Києва від 13.11.2001р. наказ арбітражного суду м. Києва №18/292 від 21.06.2001р. повернуто без виконання у зв’язку з відсутністю ТОВ «Україна-Сервіс» за юридичною адресою та відсутністю нерухомого та рухомого майна боржника.

Відповідно до п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості стосовно яких закінчився строк позовної давності.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем було вжито відповідних заходів щодо стягнення заборгованості в сумі 4023600 грн., однак ці заходи не привели до позитивного наслідку, у зв’язку з чим підприємством правомірно згідно з п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було віднесено зазначену заборгованість як безнадійну в 4-му кварталі 2002р. до валових витрат підприємства та зменшено податковий кредит в цьому ж податковому періоді на суму 670,6 тис. грн.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ № 4066/67832/10/23-01 від 12.12.2003р. щодо застосування штрафних санкцій у сумі 67060 грн. та № 4293/10/23-01/69380/03362689 від 22.12.2003р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1207080 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 603540 грн. (по епізоду, пов’язаному з правовідносинами між позивачем і ТОВ «Україна-Сервіс»).

Викладені в касаційній скарзі доводи податкового органу відносно необхідності застосування до спірних правовідносин положень наказу Державної податкової адміністрації України від 11 липня 2003р. № 346 «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не можуть бути взяті до уваги, оскільки,  по-перше, цей наказ не має обов’язкового характеру в зв’язку з тим, що його не зареєстровано та не внесено в установленому порядку до Єдиного Державного реєстру нормативних актів Міністерством юстиції України, а, по-друге, Закон України від 24.12.2002р. № 349 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» набув чинності з 01.01.2003р. і не розповсюджується на спірні правовідносини щодо  віднесення зазначеної заборгованості  як безнадійної в 4-му кварталі 2002р. до валових витрат підприємства та зменшення податкового кредиту в цьому ж податковому періоді на суму 670,6 тис. грн.(по епізоду з ТОВ «Україна-Сервіс»).

Між тим, по епізоду, пов’язаному з правовідносинами позивача з ТОВ «Конон ЛТД», суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.   

Як встановлено, 26.11.1998р. між ВАТ «Житомирнафтопродукт» та ТОВ «Конон ЛТД» укладено договір № К-013 на поставку бензину, згідно з яким позивач перерахував ТОВ «Конон ЛТД» - 4100 тис. грн. попередньої оплати, в тому числі - 683,3 тис. грн. податку на додану вартість.

За висновками судів попередніх інстанцій, оскільки за вказаним договором поставки бензину не відбулось, після закінчення строку позовної давності, а саме - в 1-му кварталі 2002р., позивач правомірно відніс суму боргу 4100 тис. грн. до валових витрат, одночасно зменшивши валові витрати на 3416,7 тис. грн. та зменшивши податковий кредит цього періоду в декларації з податку на додану вартість на 683,3 тис. грн.

Але з названими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитися не можливо, оскільки їх зроблено з порушенням приписів ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд справи судами попередніх інстанцій, і з порушенням  норм матеріального права.

Так, відповідно до п.3.1. договору № К-013 від 26.11.1998р. – Продавець (ТОВ «Конон ЛТД») зобов’язався  відвантажити Товар (бензин А-76) протягом 60 банківських днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця. А згідно з п.4.2. цього договору загальна вартість Товару (з ПДВ) визначена в розмірі 4224021,12 грн. При цьому пунктом 5.1. цього договору передбачено, що Покупець зобов’язується здійснити 100% попередню оплату за Товар протягом 15 днів з дати підписання даного договору.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі перерахування позивачем (Покупцем) на підставі договору № К-013 від 26.11.1998р. ТОВ «Конон ЛТД» 4100000 грн. в якості попередньої оплати, тобто суми меншої, ніж було передбачено умовами п.4.2. названого договору.

Таким чином, судам слід було з’ясувати достовірно, коли саме в позивача виникло право вимоги до ТОВ «Конон ЛТД» щодо виконання поставки  бензину А-76 за договором № К-013 від 26.11.1998р. у відповідності з приписами ст. 161, 171 чинного на той час Цивільного Кодексу УРСР з урахуванням того, що позивач зі свого боку також не виконав у повному обсязі своїх зобов’язань щодо перерахування контрагенту за договором 100% суми попередньої оплати. Також судами не з’ясовано, з якого моменту розпочався перебіг строку позовної давності у ВАТ «Житомирнафтопродукт» у правовідносинах з ТОВ «Конон ЛТД» відповідно до ст.76 Цивільного Кодексу УРСР.

За таких обставин висновки судів першої та другої інстанцій про правомірне віднесення суми боргу 4100 тис. грн. до валових витрат, з одночасним зменшенням валових витрат та податкового кредиту цього періоду в декларації з податку на додану вартість є передчасними і не відповідають фактичним обставинам.

З огляду на викладене ухвалені в справі судові рішення підлягають частковому скасуванню щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 4293/10/23-01/69380/03362689 від 22.12.2003р. в частині донарахування ВАТ «Житомирнафтопродукт»  податку на прибуток у сумі 1230000 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 615000 грн. (по епізоду, пов’язаному з правовідносинами між позивачем і ТОВ «Конон ЛТД»), а справа в названій частині – направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу  Житомирської  об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2004р. та  постанову Житомирського  апеляційного господарського суду від 13.12.2004 р. у даній справі скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 4293/10/23-01/69380/03362689 від 22.12.2003р. щодо донарахування ВАТ «Житомирнафтопродукт» податку на прибуток у сумі 1230000 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 615000 грн., а матеріали справи в цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В решті ухвалені в справі судові рішення залишити без змін.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.                

(підпис)

Нечитайло О.М.                

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Ф.А. Каліушко