Ухвала суду № 3147775, 24.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“24” липня 2008р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Русинова Т.Ю.

відповідача: Крошка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2005 року

у справі № 6/270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» імені А.М.Кузьміна» (далі ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» імені А.М.Кузьміна») у серпні 2004р. звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000530204/0 від 20.07.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, складений з порушенням відповідних норм чинного законодавства, а донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість та штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки платником податку правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені належним чином.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР щодо порядку формування податкового кредиту на підставі оформлених неналежним чином податкових накладних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.10.2004р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2005р., у позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими в справі судовими рішеннями, ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» імені А.М.Кузьміна» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права і передати справу на новий розгляд.

У ході касаційного розгляду в судовому засіданні представник позивача (скаржника) уточнив касаційні вимоги та просив скасувати рішення судів першої і другої інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Його представник заперечував проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, і просив залишити оскаржені судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті позапланової тематичної перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» імені А.М.Кузьміна» за жовтень-грудень 2003р. та січень, квітень-травень 2004р., відповідачем було складено Акт перевірки від 20.07.2004р. № 10/32-1/00186536.

За даними Акта перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР) позивачем включено до податкового кредиту суми за податковими накладними, які не містять обовязкових реквізитів. А саме, в них: відсутні печатки, не вказано обсягів виконаних робіт, не вказано одиниць виміру, обсягів, ціни продажу тощо. У звязку з цим, платником безпідставно включено зазначені в них суми ПДВ до податкового кредиту.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000530204/0 від 20.07.2004р. про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 167678,51 грн., з них: 111785,67 грн. основний платіж, 55892, 84 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, і з цим погодився суд апеляційної інстанції, що оскільки податкові накладні не містять обовязкових реквізитів, які передбачені п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, і позивач в порядку п. 7.2.6. ст. 7 цього Закону не звертався з відповідною заявою до органів податкової служби про порушення продавцем порядку оформлення податкових накладних, платником податку неправомірно було сформовано податковий кредит, а тому податковим органом обґрунтовано нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Але, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на те, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки платника податку, а саме: відсутність печатки, опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (обсягів, обємів), не робили ці накладні завідомо недійсними, і не свідчили заздалегідь про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Достовірність таких податкових накладних мала бути перевірена судами першої та другої інстанцій при оцінці всіх доказів у справі в їх сукупності у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд даної справи судами попередніх інстанцій.

Зокрема, суди повинні були встановити можливість ідентифікації контрагентів позивача, достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, адже на підтвердження здійснення цих операцій позивач посилався на відповідні договори, акти виконаних робіт тощо.

Проте, вказані обставини залишилися поза увагою судів першої та другої інстанцій.

Крім того, відповідно до ч. 1 п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у відповідній редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, судам в ході судового розгляду слід було встановити, чи унеможливлювали недоліки вказаних податкових накладних за умови встановлення факту придбання позивачем зазначених в них товарів, виконання робіт або надання послуг та при дотриманні позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включення ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» імені А.М.Кузьміна» сум податку на додану вартість (зазначених у цих податкових накладних) до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 4 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та пятій ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Вимога щодо всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд даної справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Але всупереч вищенаведеним вимогам закону під час розгляду справи господарськими судами не було встановлено фактичних обставин справи в їх сукупності, не встановлено предмет доказування у справі, не зобовязано податковий орган надати в необхідному обсязі докази на обґрунтування своїх доводів проти заявлених позовних вимог та не витребувано необхідних та достатніх доказів з власної ініціативи.

Відповідно до розяснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» (зі змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» імені А.М.Кузьміна» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2004р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2005р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

(підпис)

Нечитайло О.М.

Пилипчук Н.Г.

(підпис)Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко