Ухвала суду № 3147730, 28.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

28 «травня» 2008 р.                                                                                             Справа № 28/322а

                                                                                                                                   к/с № К-20256/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Сергейчук О.А.Степашко О.І.при секретарі Прудкій О.В.за участю представників сторінпозивача:не з’явилисьвідповідача:не з’явилисьрозглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНовоазовської міжрайонної державної податкової інспекції на постановуГосподарського суду Донецької області від  23.01.2006р.та ухвалу Донецького апеляційного господарського судувід 30.03.2006р.у справі№ 28/322аза позовомТельманівського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємствадоНовоазовської міжрайонної державної податкової інспекціїпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Тельманівське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство Тельманівського району Донецької області (надалі – позивач) звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, Новоазовська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення Новоазовської МДПІ № 34/23-013 від 12.08.2005 р.

Постановою господарського суду Донецької області (суддя Кониченко О.М.) від 23.01.06р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя - Москальова І.В., судді: Волкова Р.В., Запорощенко М.Д.) у справі №28/322а позовні вимоги Тельманівського міжгосподарського інкубаторого-птахівничого підприємства задоволені в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Новоазовської МДПІ від 12.08.2005 р., № 34/23-013, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення- рішення з огляду на те, що податковим органом стягувана сума визначена як сума податкового зобов'язання із податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, в той час коли застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій до сільськогосподарських товаровиробників у випадку порушення ними вимог законодавства особливого порядку оподаткування податком на додану вартість, встановленого п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» законодавством України не передбачено.

Не погоджуючись із таким судовими рішеннями, Новоазовська МДПІ, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 23.01.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. у справі № 28/322а та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу Новоазовської МДПІ, за змістом яких проти вимог відповідача заперечує з мотивів необгрунтованості останніх та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, залишивши оскаржувані судові рішення без змін. 

Представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не з’явились, про причини не явки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Місцевим та апеляційним господарськими судам встановлені слідуючі фактичні обставини справи:

Новоазовською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.05р. №34/23-013, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а саме нараховано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 26157,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято за результатами планової документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.12.03р. по 31.03.05р. Новоазовською МДПІ, за висновками якої відповідачем складений акт перевірки № 40/23-114-1/00696467 від 11.08.05р.

Так, у ході проведення перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем абз.2 п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме використання Тельманівським міжгосподарським інкубаторно-птахівничим підприємством коштів зі спеціального рахунку по тваринництву не за цільовим призначенням на суму 26157,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Новоазовської МДПІ задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено у судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанцій, позивачу нараховано суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафної санкції на підставі п. 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 9 п.15 Постанови Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 р. «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі».

Згідно п.п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 01.01.2007р. сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. №805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», згідно абзацу 9 п.15 якої кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними на підтримку власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання цих коштів вони стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Як правильно зазначено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктами 1.2, 1.5 ст.1 вказаного закону, визначені наступні терміни:

- «податкове зобов'язання» - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

«штрафна санкція (штраф)» - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Як вказувалось вище та встановлено у ході розгляду справи, у спірному податковому повідомленні-рішенні нарахована сума, визначена як сума податкового зобов'язання, із податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції.

Однак, за змістом п. 11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачено застосування штрафних санкцій до платників податку сільськогосподарських товаровиробників у випадку порушення ними вимог законодавства особливого порядку оподаткування податком на додану вартість, передбаченого зазначеною нормою.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністратвиного суду України вважає нормативно обгрнутованою правову позицію господарських судів першої та апеляційною щодо відсутності правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій, нарахованих як суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 28/322а, Господарський суд Донецької області та Донецький апеляційний господарській суди дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Новоазовської МДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 23.01.2006р. та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. у справі № 28/322а – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від 23.01.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. у справі № 28/322а залишити без задоволення.

2 Постанову Господарського суду Донецької області від 23.01.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. у справі № 28/322а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                             О.М. Нечитайло

Судді:                                                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                                                                 Н.Г. Пилипчук

                                                                                                                О.А. Сергейчук

                                                                                                                 О.І. Степашко