Ухвала суду № 31476702, 28.05.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1555/2013 Головуючий в І інстанції: Стамбула Н.В.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року травня місяця 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Приходько Л.А.

при секретарі: Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 07 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошової суми за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому після уточнень просили стягнути з відповідачів солідарно 53100 доларів США, що еквівалентно 424253,07 грн.

Позов обґрунтований тим, що сторони неодноразово укладали між собою договори позики, за якими відповідачі позичали грошові кошти, про що ними видавалися боргові розписки, а саме: 19.02.2009р. вони (позивачі) передали відповідачам грошові кошти в сумі 6000 доларів США строком до 15.04.2009р., 08.02.2009 року відповідачі взяли у борг грошові кошти в сумі 31000 доларів США, строком до 08.03.2009 року; 15.02.2009 року - грошові кошти в сумі 26725 доларів США строком до 15.08.2009р. Посилаючись на те, що зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідачі у повному обсязі не виконали, частково погасили заборгованість, позивачі просили суд задовольнити позов.

Рішенням суду від 07 травня 2012 року постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 грошові кошти за договорами позики загальною сумою 424253,07 грн., а також за сплачений судовий збір загальною сумою 1820 грн.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16.10.2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_7 вказане рішення було скасовано в частині задоволення позову до останнього, а в задоволені позову до нього було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06.02.2013 року за апеляційною скаргою ОСОБА_6 вказане рішення було залишено без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що висновки суду щодо особи позичальника в спірних правовідносинах та щодо розміру боргу не відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів, які досліджені та оцінені судом односторонньо. Вважає, що підстави для стягнення з усіх відповідачів заборгованості за борговими розписками відсутні, а наявність копії розписки від 15.02.2009 року при відсутності оригіналу - не є належною правовою підставою для стягнення з відповідачів суми боргу.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Протягом 2009 року позивачі неодноразово надавали у борг відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_8 грошові кошти, про що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 видавались та підписувались розписки (а.с.182-186).

14.07.2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 видана розписка, яка підтверджує отримання ними від позивачів грошових коштів у сумі 61425 доларів США із зобов'язанням їх повернення до 15.01.2010 року. В матеріалах справи знаходиться оригінал даної розписки (а.с.186).

Відповідно до заяви ОСОБА_4 про уточнення позовних вимог та заперечення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на заяву ОСОБА_6 позовні вимоги були зменшені до 53100 доларів США (а.с.78, 106). У подальшому при розгляді справи зменшена сума позовних вимог підтримувалася усіма позивачами, що не порушує прав особи, яка подала апеляційну скаргу. На вказане було звернено увагу апеляційним судом у своїй ухвалі від 06.02.2013 року (а.с.291).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В силу ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3).

Однак, в обумовлений термін відповідачі взятих на себе зобов'язань не виконали і отриманих від позивачів коштів у повному обсязі не повернули.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 пояснював, що виступав гарантом повернення грошових сум перед позивачами.

Оскільки зобов'язання щодо повернення грошових коштів у визначені сторонами строки позичальники, в тому числі ОСОБА_2, в повному об'ємі не виконали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених до ОСОБА_2 вимог про стягнення з нього та ОСОБА_6 боргу за договором позики, розмір якого визначений з врахуванням переданої позивачам на виконання договору суми грошових коштів.

Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та вимогам ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини. Належних, передбачених ч.2 ст.1051 ЦК України письмових доказів на підтвердження того, що насправді відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_2 як позичальники отримали від позивачів як позикодавців, грошові кошти у меншій кількості , ніж встановлено розпискою (договором) відповідачі суду не надали.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки належним чином не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують. Посилання заявника на те, що зміни до позовних вимог про зменшення розміру позовних вимог підписані лише ОСОБА_4 є необгрунтованими, оскільки у подальшому під час розгляду справи судом іншими позивачами змінена сума позовних вимог підтримувалась, а окрім того дана обставина жодним чином не порушує прав апелянта. Колегія суддів критично ставиться до доводів заявника про відсутність підстав для стягнення з усіх відповідачів, в тому числі і з нього, заборгованості за борговими розписками, оскільки вони спростовуються його поясненнями наданими в суді першої інстанції та дослідженими по справі доказами, а на підтвердження своїх доводів відповідних доказів він не надав.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 07 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді