Рішення № 31476547, 29.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/50/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я. Провадження № 22-ц/780/1875/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 23 29.05.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Волохова Л.А.,

суддів : Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2012 року у справі за позовом управління житлово - комунального господарства «Біличі» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за обслуговування та комунальні послуги, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі є мешканцями квартири АДРЕСА_1. Зазначений будинок знаходиться на балансі УЖКГ «Біличі», яким надаються послуги по утриманні будинку, прибудинкової території та комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, опалення, вивезення ТПВ), хоч договір щодо надання комунальних послуг не укладався. Для проведення розрахунків по оплаті за спожиті комунальні послуги відповідачам було відкрито рахунок № НОМЕР_1, проте відповідачі не сплачують кошти за отриманні послуги, і не відмовляються від їх одержання.

За період з 1.01.2011 року по 20.11.2012 року заборгованість відповідачів становить 1 798,54 грн. Крім цього, позивач вважає, що відповідно до ст. 625 ЦК України у відповідачів існує обов'язок сплатити суму інфляційних витрат - 68,41 грн. та 3 % річних - 78,82 грн.

Позивач вказав, що звертався із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за обслуговування та комунальні послуги, однак ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16.10.2012 року на підставі заяви відповідачі судовий наказ було скасовано, тому позивач відраховує термін позовної давності від дати видачі судового наказу.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь УЖКГ «Біличі» заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 1798,54 грн., інфляційні витрати - 68,41 грн. та 3 % річних - 78,82 грн., що разом складає 1 945,77 грн., а також судові витрати.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь УЖКГ «Біличі» борг з урахуванням інфляції та 3 % річних в розмірі 1 945,77 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення скасувати, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2012 року скасувати в частині солідарного стягнення з відповідачів інфляційних витрат та 3 % річних, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що користування комунальними послугами є неподільним, відповідачі не сплачують кошти за отриманні послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому відповідачі несуть солідарний обов'язок по сплаті за надані послуги.

З огляду на це суд вважав, що на підставі ст. 625 ЦК України відповідачі повинні сплатити позивачу суму інфляційних витрат в розмірі 68,41 грн. та 3 % річних в розмірі 78,82 грн.

Такий висновок суду в повній мірі відповідає вимогам законодавства та ґрунтується на матеріалах справи, однак задовольняючи позовну вимогу щодо солідарного стягнення з відповідачів інфляційних витрат та 3 % річних, суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права.

За правилами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК УРСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Так судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1. Даний будинок знаходиться на балансі УЖКГ «Біличі», яким надавалися і надаються послуги, а саме обслуговування будинку та прибудинкової території, послуги з водопостачання та водовідведення холодної води. Договір щодо надання комунальних послуг з відповідачами не укладався, а для проведення розрахунків по оплаті за спожиті послуги було відкрито рахунок № НОМЕР_1.

Згідно ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У відповідності ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно наданого розрахунку суми богу за період з 1.01.2011 року по 1.11.2012 року, заборгованість відповідачів становить 1 798,54 грн.

З огляду на те, що відповідачами при розгляді справи не доведено, що вони як споживачі житлово - комунальних послуг звільненні від обов'язку по їх оплаті, тому суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212 - 214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог УЖКГ «Біличі», яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами та обґрунтовано прийшов до висновку щодо утворена заборгованість має бути стягнена з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача, тобто рішення в цій частині відповідає матеріалам справи.

Разом з цим судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 68,41 грн. та 3 % річних - 78,82 грн. не підлягають до задоволення, оскільки між сторонами не було укладено договір, тобто між сторонами не існує договірних правовідносин, норми ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, на дані правовідносини не поширюється.

Посилання апелянта про те, що відповідачі договір про надання послуг не укладав, а відтак позивач не має підстав для стягнення заборгованості є безпідставними та необґрунтованими, оскільки послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій не можуть надаватися по згоді або не згоді мешканців будинку, тому вони надаються всьому будинку і відокремити окремі квартири технічно неможливо.

Більш того, звертаючи увагу суду на те, що позивач не належним чином надає послуги централізованого опалення та водопостачання, відповідач ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів та не довів тих обставин, які дають підстави зробити висновок про відмову позивача у здійсненні перерахунку (зменшення тарифів) за неякісно надані послуги, що слугувало для утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь управління житлово - комунального господарства «Біличі» інфляційні витрати - 68,41 грн. та 3 % річних - 72,82 грн. ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню в цій частині, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 322, 541, 543, 625 ЦК України, ст. 68, 156 ЖК України, ст.ст. 60, 212-214, 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2012 року скасувати в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь управління житлово - комунального господарства «Біличі» інфляційні витрати - 68,41 грн. та 3 % річних - 72,82 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: